Фінанси підприємств

Господарський суд може застосувати до боржника такі типи процедур: мирову угоду; реорганізаційні та санаційні; ліквідаційні.

У разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, приймається рішення про проведення його санації. Санація – це система заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству суб’єктів господарювання. Вона охоплює фінансово-економічні, виробничо-технічні, організаційні та соціальний напрями діяльності підприємства щодо виведення його з кризи і відновлення прибутковості й конкурентоспроможності в довгостроковому періоді. Особливе місце в процесі санації посідають фінансові джерела її проведення. Важливим етапом здійснення санації є розроблення проекту фінансового оздоровлення підприємства. Зверніть увагу на його структуру і зміст кожного розділу.

Поряд із можливістю участі кредиторів у санації боржника поза провадженням справи про банкрутство, законодавство багатьох країн передбачає можливість такої участі вже в ході провадження справи – через укладання мирової угоди. Мирова угода – це досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Ознайомтесь з умовами рішення про проведення даної процедури, порядком затвердження господарським судом мирової угоди.

Одним з інструментів фінансового оздоровлення підприємства є реструктуризація – запровадження організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. З’ясуйте форми даної процедури та основні заходи в рамках певної реструктуризації.

У разі, коли санація недоцільна, підприємство підлягає ліквідації. Рекомендується ознайомитись із порядком проведення даної процедури.

 

 

1. Суть та функції фінансів підприємств.
2. Склад і характеристика фінансових ресурсів підприємств.
3. Організація фінансової роботи на підприємствах.

У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою виступають фінанси підприємств. Тому що вони функціонують у тій самій сфері суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт і національний дохід суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави.

Фінанси підприємств – це економічні відносини, пов’язані з рухом грошей, формуванням грошових потоків, розподілом та використанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.

Економічну природу фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб’єктів у процесі їх створення й здійснення виробничо-господарської діяльності 

Об’єктом фінансів підприємств виступають грошові відносини, пов’язані з отриманням доходів, їх розподілом, формуванням і використанням відповідних грошових коштів.

Суб’єктами є підприємства й організації, установи (банківські і бюджетні), позабюджетні фонди та інші господарюючі суб’єкти.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія виявляються та виражають свою сутність, свою внутрішню властивість через функції.

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно розв’язувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки країни. Це досягається за оптимізації розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних і грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни.

Фінанси є чи не найсуттєвішим складником системи управління економікою. Без них неможливо забезпечити індивідуальний оборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудови економіки.

Для ефективного функціонування фінансів підприємств повинні бути дотримані певні принципи.

Такі умови у період перехідної економіки лише створюються. Цей процес складний і охоплює значний період розвитку трансформаційних процесів у формах власності, структурі та організації виробництва.

 

Для здійснення господарської діяльності підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти. Їх формування здійснюється за рахунок різних джерел фінансування: власних, позичених та залучених (схема 1. 4.).

Власні фінансові ресурси формуються за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини капіталу, яка залишається після вирахування його зобов’язань.

Позичені кошти – це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення (довгострокові та короткострокові кредити банків).

Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Отже, фінансові ресурси підприємств – це власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.

Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві балансу, являє собою капітал підприємства.

Складовими фінансових ресурсів підприємств є:

• статутний