Фінанси та фінанси підприємства

розрахунків);

•зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язується

відкрити позичальникові певний (вказується номер) позичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих

відсотків зі свого поточного рахунку в установлені строки

відповідно до строкових зобов'язань);

•права банку і позичальника (банк має право в разі недотримання позичальником умов договору розірвати його і достроково

стягнути кредит зі сплатою штрафу, вказується розмір штрафу

у відсотках до суми позики; позичальник має право достроково

розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит,

включаючи відсотки за його користування, попередньо

повідомивши про це банк);

•санкції в разі невиконання умов договору (порядок розгляду

спірних питань, які вирішуються згідно з чинним законодавством; особливі умови, наприклад, порядок внесення змін у

договір; зміни в договорі оформляються додатковою угодою

сторін; строк дії договору, що встановлюється з дня надання

кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею;

юридичні адреси та реквізити сторін; підписи сторін).

•Основними видами небанківського кредитування підприємств є комерційне, лізингове і державне кредитування, кредитування за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

Комерційний кредит — це короткостроковий кредит, що надається продавцем (виробником) продукції покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги. Звичайно його оформляють переказним векселем.

Призначенням комерційного кредиту є прискорення реалізації товарів та одержання прибутку. Процент за комерційний кредит, як правило, є нижчим, аніж за банківський кредит.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися через оплату боржником векселя, передаванням векселя іншій особі, переоформленням комерційного кредиту на банківський. Комерційний кредит надають у товарній формі.

На практиці застосовують три види комерційного кредиту:

•кредит із фіксованим терміном погашення;

•консигнація — форма комерційного кредитування, за якої

погашення кредиту здійснюють після фактичної реалізації

товарів, отриманих позичальником від їх власника. Якщо

товари не продаються, позичальник (консигнатор) має право

повернути його власникові;

•кредитування за відкритим рахунком через простий запис

вартості проданих у кредит товарів. За цієї форми комерційного

кредитування постачання наступної партії товарів можливе

до моменту погашення попередньої заборгованості.

Комерційний кредит дешевший від банківського, однак така форма кредитування підприємства обмежена в обсягах і термінах надання.

Лізинговий кредит — це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем (кредитором )лізингоотримувачеві (позичальнику).

Лізинг — це довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення. Згідно з чиним законодавством лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи фінансових ресурсів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачеві майна, що є його власністю (або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця) за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Здійснюючи лізингові операції, орендодавець купує машини, обладнання, транспортні засоби, виробничі споруди, ЕОМ, інші основні засоби і передає їх за угодою орендареві для використання з виробничою метою, зберігаючи при цьому право власності на них до кінця угоди.

Лізинг є специфічною формою фінансування капітальних інвестицій, альтернативною традиційному банківському кредитуванню чи використанню для придбання основних засобів власних фінансових ресурсів. Він дає змогу підприємствам та організаціям отримати необхідні виробничі засоби без значних одноразових витрат, а також уникнути втрат, пов'язаних із моральним старінням засобів виробництва.

У лізингових операціях звичайно беруть участь три сторони: виробник (постачальник) машин і обладнання, організація, що фінансує лізингову угоду (орендодавець), і організація, яка використовує орендоване майно у своїх інтересах (орендар). Організаціями, що фінансують лізингові операції, виступають спеціальні лізингові компанії або банки.

Розрізняють два основних види лізингових оперцій — фінансовий і оперативний лізинг.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше ніж 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачеві згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт на строк, менший від строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору він може бути поновлений на нових умовах. У протилежному разі майно повертається власникові або викуповується орендарем за договірною ціною.

Крім того, у практиці лізингових операцій використовують:

1)зворотний лізинг, тобто договір лізингу, який передбачає

придбання лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому

в лізинг;

2)пайовий лізинг — здійснення лізингу на основі багато

стороннього договору суб'єктів лізингу та залучення одного або кількох

кредиторів. Сума інвестованих кредиторами коштів не може становити

більше ніж 80% вартості набутого для лізингу