Фізична працездатність та дослідження психофізичних властивостей спортсменів-стрілків

Для стрільби кульової, як відомо, характерним є велика кількість повторень одноманітних дій під час виконання змагальних чи тренувальних вправ від декількох десятків разів до декількох сотень разів. Такі багаторазові повторення ведуть до монотонності, несприятливих суб’єктивних відчуттів, змін фізіологічних функцій та втоми.

При такій монотонній праці:

1. Головне навантаження лягає на нервову систему, погіршується умовно-рефлекторна діяльність, змінюється структура виконання пострілу, що негативно відбивається на результатах стрільби [10].

2. Змінюється рухальна реакція при напруженій зоровій роботі у спортсменів-стрілків, знижується збудливість зорового аналізатора.

3. Знижується рівень активності вищих відділів ЦНС, домінантний стан переходить у гальмівний, сповільнюються реакції та передчасно розвивається втома [1].

Особливості статичної роботи м’язів.

Для стрільби кульової характерне статичне напруження м’язів під час утримання зброї в позиції приготування до виконання пострілу. Силова витривалість до статичних навантажень забезпечує стабільне положення спортсмена із зброєю на протязі виконання вправи.

Статичне напруження проходить за рахунок ізометричного режиму роботи м’язів. При цьому змінюється тільки напруження м’язів, а довжина залишається незмінною. Фаза розслаблення відсутня, що робить діяльність м’язів виключно втомленою. На відміну від статичних напружень, динамічні вправи проходять в ізотонічному або змішаному режимі м’язових скорочень, коли змінюється довжина м’язів і їх напруження.

Під час статичних напружень постійно поступає потік аферентних імпульсів з пропріорецепторів скелетних м’язів. У результаті цього в коркових центрах безперервно підтримується процес збудження. Діяльність ЦНС дезорганізується, знижуються її функціональні резерви. Втома наступає тим швидше, чим більша величина напруження м’язів. Під час динамічної роботи чергування процесів збудження та гальмування віддаляє початок появи втоми.

Діяльність зорового аналізатора в стрільбі кульовій

Виконання пострілу – дуже складний процес, який вимагає від спортсмена складної зорово-рухової узгодженості дій. Велика кількість подразників сприймаються рецепторами ока, механорецепторами, вестибулярним апаратом, проводяться в ЦНС, кору великих півкуль головного мозку. Звідси ідуть відповідні команди до м’язів, що виконують ту чи іншу дію.

Процес підтримання стійкої позиції приготування до стрільби стає більш точним при наявності орієнтиру. Сприйняття орієнтиру здійснюється зоровою сенсорною системою. Комплекс екстеро- та пропріоцептивних подразнень, які йдуть від поверхні та мускулатури очей та повік, доповнює інформацію рухальної сенсорної системи про правильність прийняття позиції стрілка по відношенню до мішені [5, 9].

Стрільба кульова практично завжди ведеться в умовах більшого чи меншого безперервного коливання зброї. У зв’язку з цим першорядне значення для здійснення необхідної координації для збереження стійкого положення зброї та здійснення пострілу набуває високий темп перетворення результатів спостереження та сприйняття в дію по вирішенню рухальної задачі. Якість та швидкість переробки інформації знаходиться в прямій залежності від якості та ступеня зорово-моторних оцінок швидкості проходження нервових імпульсів і, звичайно, від здатності до зосередження.

В спеціальній літературі ми зустрічаємо дослідження фахівцями психофізичних властивостей спортсменів з використанням наступних методів [4]:

Оцінка психологічних властивостей особистості (тести Спілбергера, Айзенка) ;

Інструментальні методи дослідження:

латентний період рухальної реакції на світловий сигнал;

латентний період рухальної реакції на звуковий сигнал;

динаміка змін властивостей уваги (концентрації та стійкості) ;

оцінка гостроти зору.

Цікавим є також дослідження кінематичних проявів складових прицілювання (тензодинамометрія).

Нами на протязі 2009-2010 рр. проводились дослідження та розроблялись власні методики визначення психофізичних властивостей спортсменів [7, 8]. На нашу думку високоефективними та доступними є наступні методики:

1. Тестування основних психофізичних показників:

– опитувальник Айзенка

– тест САН.

2. Інструментальні методи дослідження психофізіологічних і фізіологічних функцій:

– лікарсько-педагогічні спостереження

– динаміка змін властивостей уваги

– оцінка гостроти зору.

– функціональна проба – 20 підйомів з утриманням та опусканням пістолета.

Важливим моментом є визначення психологічного типу особистості за Г. Айзенком. Застосовували його з метою вивчення особливостей поведінки та нестабільності-стабільності. Серед головних властивостей особистості Айзенк використовував екстраверсію-інтроверсію та нейротизм. Ці властивості генетично детерміновані. Показники екстраверсії-інтроверсії та нестабільності-стабільності пов’язані зі швидкістю вироблення умовних рефлексів і їх міцністю, балансом процесів збудження-гальмування в центральній нервовій системі та рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації. Наші дослідження показали високу інтровертованість спортсменів з стрільби кульової та різний рівень тривожності (стабільності-нестабільності), що дозволило нам вносити необхідну корекцію в індивідуальні програми відновлення та підготовки до змагань.

Опитувальник САН направлений на вивчення актуального самопочуття, настрою і активності випробовуваного. Застосовували його з метою відстеження змін в емоційному і функціональному станах випробовуваного на початку і наприкінці дослідження; для вивчення кривих працездатності, діагностики стомлення і інших видів функціональних станів, а також як метод експрес-діагностики функціонального стану спортсменів. Опитувальник САН допоміг нам також оцінювати ефективність підбору тих чи інших засобів реабілітації в комплексних програмах.

Ми проводили також лікарсько-педагогічні спостереження, які дали змогу ознайомитися з особливостями побудови тренувальних занять та рівнем навантажень. Головною метою спостережень був збір необхідної інформації, що дало можливість відповідним чином побудувати реабілітаційний процес.

Особливу увагу мали спостереження за поведінкою досліджуваних під час тренувальних занять, адаптацією до тренувальних та змагальних навантажень, комплексів