Формування оптимальної структури капіталу підприємства на ТОВ "ХЗ ПТУ"

Залежність підприємства від залучених засобів характеризує коефіцієнт фінансування. Як свідчить наведена інформація спостерігається стабільне зниження даного показника з 0,3683 у 2004 році, що задовольняло нормативні значення, до 1,1295 у 2007 році, що значно перевищує рекомендовані нормативні значення. Така динаміка змін є негативною для підприємства і свідчить про збільшення його залежності від залученого капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Як свідчать дані таблиц 2.4 та 2.5, підприємство має задовільні значення цих показників, але в динаміці вони зменшуються, що свідчить про погіршення платоспроможності підприємства.

З перспективною платоспроможністю підприємства тісно пов'язують фінансову стійкість, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на перспективу. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі рівня його фінансової стабільності й незалежності.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позичковими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1)абсолютна фінансова стійкість – коли власні оборотні кошти повністю забезпечують запаси й витрати; підприємство своєчасно виконує розрахунки, водночас у нього залишаються грошові кошти для закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, тобто для забезпечення наступного виробничого процесу матеріальними ресурсами;

2)нормальна фінансова стійкість – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими очковими джерелами; можливість підприємства своєчасно та в повному обсязі розрахуватися із кредиторами та інвесторами. Однак, такому підприємству може не вистачити грошових коштів для придбання виробничих запасів;

3)нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позичкових джерел та короткострокових кредитів і позичок, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат; пов'язаний з порушенням платоспроможності, її відновленню може сприяти додаткова емісія акцій, залучення довгострокових кредитів банків тощо;

4)кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

В табл. 2.6 представлені порядок визначення абсолютних показників фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.6

Абсолютні показники фінансової стійкості підприємства

 

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників. Відповідність значень показників, що показані в таблиці 2.6, різним типам фінансової стійкості представлено у табл. 2.7.

В результаті проведених розрахунків було визначено трикомпонентний показник типу фінансової стійкості ТОВ "ХЗ ПТУ" за період 2004-2007 р.р. Результати проведених розрахунків представлені в таблиці 2.8.

 

Таблиця 2.7

Визначення типу фінансової стійкості підприємства

 

Згідно з отриманими результатами, що представлені у таблиці 2.9, можна зробити висновок, що у 2004 році підприємство мало кризовий фінансовий стан. У 2005-2007 рр. ситуація принципово не змінилася: тип фінансової стійкості залишився таким же. У підприємства збереглася неможливість фінансування запасів за рахунок власних оборотних коштів

Характерною рисою типу фінансової стійкості підприємства протягом періоду, що досліджується, є те, що у підприємства збільшується нестача коштів для фінансування своєї діяльності. Така ситуація вимагає розробки та впровадження заходів, спрямованих на ефективне використання власного капіталу підприємства та формування оптимальної структури капіталу, залучаючи кредитні ресурси.

 

 

Фінансовий стан підприємства в значній мірі залежить під того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і як вони вкладені. Відомості, що наводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки довгострокових і короткострокових коштів залучено до обороту підприємства, тобто пасив показує, де взялися кошти, спрямовані на формування майна підприємства. Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Статутний капітал – основа самостійності та незалежності підприємства.

Однак треба враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди є вигідним для нього. Від того, наскільки оптимальним є співвідношення власного і позикового капіталів, в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства. Розробка правильної фінансової стратегії є однією із основних умов ефективної діяльності підприємства.

Оцінка змін, яка відбулась в структурі капіталу, може бути різною з позицій інвестора і підприємства. Для банків та інших інвесторів надійніше, якщо доля власного капіталу у клієнта більш висока. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства, як правило, зацікавлені в залученні позикових коштів. Отримавши позикові кошти під відсоток, менший за економічну рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і збільшити дохідність власного капіталу підприємства. Склад і структура власного капіталу проаналізована у таблицях 2.10–2.12.

Як видно з табл. 2.10–2.12, величина власного капіталу у 2005 році збільшилася на 1380,1 тис. грн., що складає 106,5 % росту цього показника. При цьому у даному році відзначено зростання статутного фонду на 2265,8 тис. грн., але станом на кінець року 1200 тис. грн. статутного капіталу було неоплаченим. Позитивною характеристикою є зростання у підприємства суми нерозподіленого прибутку, що