Формування оптимальної структури капіталу підприємства на ТОВ "ХЗ ПТУ"

- визначається оптимальна комбінація коштів, які надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.

Розглянемо визначення оптимальної структури капіталу для ТОВ "ХЗ ПТУ" за умови, що для реалізації часткового оновлення устаткування йому необхідно 8750 тис. грн., при цьому прогнозований приріст прибутку до оподаткування складе 6400 тис. грн. 

Найкраща структура джерел фінансування інвестиційного проекту ТОВ "ХЗ ПТУ": 20% позикового капіталу, 80% власного капіталу. При такій структурі рівень фінансового ризику (0,04) і строк окупності (2,4 року) найменший, а отже показник  має найбільше значення – 13.

Таким чином, використання описаного методу оптимізації структури капіталу, створює теоретико-методичне підґрунтя для отримування такої структури інвестиційного капіталу підприємства, яка б забезпечила мінімальний рівень фінансового ризику.

 

 

Ефективність формування власного фінансового капіталу ТОВ "ХЗ ПТУ" має досягатися його фінансовою політикою. Збалансуванню процесу фінансової політики передує аналіз формування загального обсягу власного фінансового капіталу, темпів його зміни порівняно з базисним і попереднім періодами, відповідності обсягу розміру необоротних і оборотних активів, питомої ваги власних засобів у сукупному фінансовому капіталі підприємства. Виходячи з концепцій менеджменту, розглядаються джерела формування власного фінансового капіталу, здійснюється їхня вартісна оцінка, вивчається питання про достатність власних засобів і визначається рівень самофінансування підприємства в динаміці; здійснюється оцінка вартості окремих внутрішніх і зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів і робиться висновок про доцільність їхнього залучення у плановому періоді; визначається планова потреба у власному фінансовому капіталі підприємства для фінансування необоротних і оборотних активів. У теоретичних і прикладних економічних дослідженнях не існує єдиної узгодженої позиції фахівців щодо вибору найбільш оптимального підходу щодо формування власного фінансового капіталу. Як наслідок, виникає проблематика керівного органу і фінансових аналітиків підприємства.

В економічній вітчизняній і зарубіжній літературі є ряд публікацій, які демонструють різні підходи до оптимальної моделі формування власного фінансового капіталу підприємства. У ряді публікацій відображено основні аспекти, що враховують потребу або доцільність окремих показників чи категорій, на основі яких ґрунтуються критерії оптимізації.

Встановлення розміру приросту власного фінансового капіталу здійснюються на основі оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел, які залучаються для формування власного фінансового капіталу підприємства. Основним критерієм такої оптимізації може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначатися за формулою:

 

деРвф – рівень фінансування підприємства за рахунок власних коштів, %;

ОВФРпл – обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, тис. грн.;

ЗПФРпл – загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, тис. грн.

Також здійснюється розробка рішень щодо залучення відповідних обсягів фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел для формування власного фінансового капіталу.

Сума фінансових ресурсів, сформована підприємством за рахунок внутрішніх джерел, визначається за формулою:

 

деВФРплвф – власні фінансові ресурси підприємства, що формуються у плановому періоді за рахунок внутрішніх джерел, тис. грн.; 

ЧПпл – чистий прибуток підприємства у плановому періоді, тис. грн.; 

АВпл – амортизаційні відрахування у плановому періоді, тис. грн.;

ІВДпл – інші внутрішні джерела власних фінансових ресурсів, тис. грн.

Реалізація розроблених рішень може бути досягнута застосуванням системи механізмів управління формуванням власного фінансового капіталу. Ця система охоплює механізм управління формуванням прибутку, механізм управління максимізацією прибутку, механізм розподілу чистого прибутку, механізм управління амортизаційними відрахуваннями, механізм управління залученням зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів.

Планова величина чистого операційного прибутку в системі маржинального аналізу може бути розрахована за формулою:

 

деЧОПпл – максимально можливий чистий операційний прибуток у плановому періоді, тис. грн.;

ОРПпл – обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), що забезпечує максимізацію чистого операційного прибутку, тис. грн.;

Рзов – рівень чистого операційного прибутку, розрахований як відношення суми чистого операційного прибутку до загального обсягу реалізації, %;

Рзоп- рівень змінних операційних витрат, розрахований як відношення суми змінних операційних витрат до загального обсягу реалізації, %;

ПОВ – постійні операційні витрати підприємства, грош од.;

ПП – податок з операційного прибутку, тис. грн.

Здійснюючи відповідний цілеспрямований вплив на умови і фактори, які визначають формування чистого операційного прибутку, можна максимізувати його обсяг, що дасть змогу збільшити розмір внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів. Механізм управління максимізацією прибутку підприємства спрямований на забезпечення зростання чистого операційного прибутку за рахунок оптимізації впливу трьох основних чинників: обсягу виробництва, ціни й витрат.

Отже, максимізація чистого операційного прибутку може бути досягнута в процесі розробки і реалізації економіко-математичної моделі оптимізації виробництва і реалізації продукції. У цьому разі оптимізуються параметри не лише виробництва і реалізації продукції, а й сукупні витрати праці та ряд інших показників. Найпростішу економіко-математичну модель максимізації чистого операційного прибутку підприємства можна побудувати так. Максимум чистого прибутку від операційної діяльності визначається як:

 

6) зміни повинні бути незаперечні: Xj  0,

деm – безліч видів операційної діяльності;

ЧОПj – чистий операційний прибуток від j-того виду операційної діяльності, тис. грн.;

Xj – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) j-того виду у натуральному