Формування податкового законодавства в УСРР 1921-1923 рр.

 

 

Висвітлюються особливості створення радянського податкового законодавства, розкривається зміст постанов, декретів вищих органів влади в УСРР про основні податки.

Ключові слова: податки, податкове законодавство, неп, радянська влада, постанови, декрети.

Дефініція «податкове законодавство» належить до повсякденної податкової практики 1920-х рр., а також до назви тематичних збірників нормативно- правових актів тих років   . Упорядники не простежували еволюції радянського законодавства з питань податкової політики, зосереджуючись на прикладному тлумаченні конкретного «Положення про єдиний сільськогосподарський податок», яке набувало сили закону після його ухвалення вищим законодавчим органом влади – Всеукраїнським центральним виконавчим комітетом (ВУЦВК), Центральним виконавчим комітетом СРСР (ЦВК СРСР). Законними і повноважними ставали урядові постанови Раднаркому УСРР та СРСР, Української економічної ради при РНК УСРР (УЕР при РНК УСРР), інструкції, «Положення», розпорядження, які представляли нормативно-правову базу становлення і функціонування радянської податкової системи.

Поняття і явище «податкового законодавства» можна досліджувати під кутом зору правничої науки, вдаючись до юридичних тонкощів, але це предмет інших студій. Для науково-історичного аналізу важливо виявити урядові постанови, декрети, розпорядження, резолюції та постанови Всеукраїнських з’їздів рад робітничих і селянських депутатів, які стосувалися впровадження радянського податкового законодавства. Пізнавальне значення має динаміка їх появи, тобто інтенсивність законотворчої діяльності самих податкових органів, а не лише вищих законодавчих установ (ВУЦВК, з’їзди рад тощо). Фактично об’єктом вивчення є радянське податкове законодавство, а предметом юридичні акти про конкретні форми податків, про їх функціональне і змістове наповнення.

Історики, досліджуючи податкову політику в УСРР 1920-1930-х рр.  , систему приватного підприємництва , державного та кооперативного майнового страхування , виокремлюють ту частину податкового законодавства, яка стосується їхнього предмету вивчення. Поза увагою учених залишився феномен законотворчої активності виконавчих і законодавчих органів радянської влади, який проявив себе в інтенсивності появи нормативно-правових актів, а з іншого боку продемонстрував суперечливість соціально-економічних відносин початкового етапу непу. Урядові постанови реалізовувалися доволі швидко, враховуючи глибину кризових явищ 1921-1923 рр., відтак їх загальна сукупність забезпечувала повсякденну податкову практику, тобто набували функціональних ознак соціальних явищ.

До наукового аналізу були залучені офіційні періодичні видання державних законодавчих актів в УСРР (Збірник постанов та розпорядження робітничо- селянського уряду України) за 1921-1923 рр., які виходили українською та російською мовами, а також опубліковані тоді збірки постанов, видання окремих матеріалів з питань податкової справи. Долучено матеріали всеукраїнських з’їздів рад, які розглядали прикладні проблеми оподаткування непманів, приватних селянських та колективних господарств, кооперативних товариств. Зазвичай їх ототожнюють з джерелами дослідження тих чи інших соціально- економічних і політичних явищ непу, але носіями інформації є не типографічні збірки, а конкретні законодавчі акти (постанови, декрети тощо). Їх видова одноманітність, яка демонструє бюрократичну систему радянської влади, не викликає інтелектуального зацікавлення. Інша справа – поле застосування, регулятивно-фіскальна функція конкретних форм оподаткування, виписаних радянським законодавцем. Лише протягом 1922 р. було ухвалено 62 постанови, тобто 5 на місяць, які юридично і лінгвістично оформили феномен радянських податків. А загалом виявлено близько сотні нормативно-правових актів, які умовно можна поділити на кілька тематичних груп: постанови, декрети про скасування продрозкладки та впровадження продподатку, про галузеві форми його застосування, про початок податкової кампанії, про окремі види податків. Структурно і функціонально їх поєднує те, що всі вони представляли податкову систему і систему податків в Україні початку непу. Для науково-теоретичної систематизації податкового законодавства можна застосувати категорії «загального», «особливого» та «одиничного», але в хронологічному та проблемно- тематичному контекстах. Кожен новий юридичний документ (постанова, декрет) скасовував дію попереднього, або ж вносив зміни до нього, тому хронологічний підхід є важливим, а не просто його формальним зазначенням.

Законодавче ухвалення, скасування або доповнення урядової постанови розкривали основні етапи організаційного оформлення конкретного виду податку, тобто фіксували історію його розвитку. Вона могла бути декларативною, коли форма податку проголошувалася, але не впроваджувалася, а з іншого боку декретною, тобто прямої дії. Це стосується обставин функціонування продроз- кладки, яка фактично діяла на окупованих радянською владою регіонах України у 1918-1919, 1920 р., тому що українські уряди тих років не застосовували цієї форми конфіскації хліба, фуражу, продовольства. Сама ідея і практика розверстки була експортована в Україну радянською Росією. У звіті про політичну діяльність ЦК РКП (б), з яким В. І. Ленін (Ульянов) виступив 8 березня на Х з’їзді партії, зазначалося, що питання «... про податок і розкладку в законодавстві у нас поставлене давно, ще з кінця 1918 року» . Отже була альтернатива, яку Ленін визнав перед делегатами: «закон про податок» від 30 жовтня 1918 р., який запровадив «натуральний податок з землеробів». Він був юридичним фактом, але не застосованим на практиці, позаяк військово-політична доцільність висунула на порядок денний принцип розкладки. 15 березня лідер більшовиків доповідав про заміну розкладки натуральним податком, видаючи цю функціональну трансформацію за економічну політику, яка згодом набула ознак реформи – неп. Однак формального натурального податку 30 жовтня 1918 р. ніхто не скасовував, тому відбулося його повернення. Принцип розкладки залишався, навіть за умов функціонування продподатку.

Політичне рішення про скасування розверстки відбулося на партійному з’ їзді, яке виявилося наміром і тактично-стратегічним кроком для соціально- економічної стабілізації, а з іншого боку тимчасовим відступом від комуністичної