Формування податкового законодавства в УСРР 1921-1923 рр.

Ідеологічно-агітаційна система взяла на озброєння «ленінську реформу» про заміну розкладки натуральним податком на зернові культури та сировину. Необхідно було заспокоїти селян, продемонструвати поступливість більшовиків, показати рішучий крок на шляху реального зміцнення «союзу робітників і селянства», заявити про зміни економічної політики. Однак реальна податкова практика, яка грішила «викривленнями лінії партії», та особливо податкове законодавство, а воно засвідчувало пряму дію влади, фактично і юридично спростовували принципову новизну чергової економічної реформи.

Постанова ВУЦВК «Про заміну продовольчої розкладки податком» була ухвалена 27 березня 1921 р., а базові декрети, постанови, інструкції Раднаркому УСРР (близько 15 позицій) з’явилися в одному із перших збірників нормативно- правових актів про податки . Вони стосувалися зменшення продрозкладки з урожаю 1920 р., натурального податку на хліб, картоплю, насіння олійних культур, «споживчого комунізму», тобто прикріплення міського населення до єдиних споживчих товариств, порядку користування селянами залишками. Офіційний урядовий вісник «Збірник законів і розпоряджень робітничо- селянського уряду України» опублікував постанови Раднаркому УСРР «Про зменшення зернової розкладки на врожай 1920 р. « та «Про натуральний податок на зернові продукти» 29 березня 1921 р. за підписом голови уряду Х. Раков- ського . Відсутність лишків в умовах голоду та спаду виробництва зерна після виснажливої війни і революційних перетворень більшовиків в аграрному секторі фактично унеможливила повноцінне впровадження продподатку. До кінця

р. та протягом першої половини 1922 р. розкладка залишалася, тому податкове законодавство виявилися декларативним наміром.

Фінансово та організаційно ефективнішим стало нормативно-правове впровадження промислового податку. Він почав діяти з червня 1921 р., охоплюючи і регулюючи приватних підприємців, кустарно-ремісничу галузь та окремі види кооперації. Промисловий податок у формі патенту і зрівняльного збору виявився своєрідним функціональним символом нового економічного курсу, набагато радикальнішим і прогресивнішим від натурального податку на продовольство і сировину. Повсякденна підприємницька діяльність непманів, розширення мережі приватної, державної і кооперативної торгівлі, кустарних промислів спонукали податківців до постійно перегляду відповідного законодавства. Зміни до продподатку вносили 26 серпня 1921 р. у лютому-березні 1922 р. 10 лютого

р. союзний уряд затвердив «Положення про промисловий податок» , а 15 березня 1922 р. ВУЦВК видав постанову «Про промисловий податок», який складався з «патентного й рівноподільного збору» . Визначення «рівноподільний» ближче до податкової практики, ніж усталене в літературі «зрівняльний збір». Нею скасовувалися попередні нормативно-правові акти з питань оподаткування промисловим податком. Того ж самого дня ВУЦВК схвалив «Правила про промислове оподаткування виробництва предметів забаганки й торгівлі ними» , замаскувавши під словом «забаганки» – предмети розкоші, тобто вироби із золота, коштовного каміння, одяг з хутра тощо. 5 квітня 1922 р. впровадили порозрядні ставки промислового податку у радянських грошових знаках («совзнаки»)  , 15 травня «Про особливий патентний збір за право торгівлі виробами тютюну» , а 5 липня 1922 р. встановили порядок відрахувань частини промислового податку до місцевого бюджету .

Постанови ВУЦВК, Раднаркому УСРР, УЕР, опубліковані в офіційних часописах, крім їх прикладного функціонального застосування, розкривали хронологію подій на законодавчому полі, яка, власне, стала історією становлення, розвитку і зміни системи продподатку. 10 березня 1922 р. президія ВУЦВК ухвалила постанову «Про виконання продподатку», встановивши його обсяг – 68, 3 млн пудів . Принцип розкладки зберігався, тому що натуральний податок поширювався на 17 видів продукції, стягнення якого відбувалося із застосуванням репресивних методів. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР «Про єдиний натурподаток на продукти сільського господарства на 1922-1923 роки» від 11 квітня 1922 р. нормативно і фактично усувала організаційну практику стягнення класичного продподатку. Законодавець надав «... селянству більшої волі в розвитку окремих галузей хліборобства, полегшення внесків продподатку», а головне замість окремих натуральних податків 1921-1922 р. на продовольчі хлібні культури, фураж, олію, картоплю, сіно, молоко, м’ясо, вовну, віск, мед, городину впровадив єдиний натуральний податок на продукти сільського гос- подарства . Він уніфікував форму продподатку, встановив єдину вагову одиницю – пуд жита, об’єкт і ставки оподаткування – десятину придатної землі, розрядність валової продукції та принцип перерахунку на особу у господарстві. Фактично відбулася заміна системи податку, хоча організаційна форма залишалася. Єдиний натурподаток набирав чинності з 1 серпня 1922 р., відтак започатковував новий етап в історії натурального оподаткування, який вирізнявся від попереднього року.

Організаційно-технічне та структурно-функціональне здійснення єдиного натурподатку постає у постанові ВУЦВК та РНК УСРР «Про організацію апарату по оподаткуванню й збиранню єдиного продовольчого податку» від 11 квітня 1922 р. Вона мала шість розділів, кожен з яких виписував повноваження податкових органів, умови нарахування і техніку стягнення та порядок здавання податку, умови подання скарг і форми покарання за невиконання .