Формування податкового законодавства в УСРР 1921-1923 рр.

Фінансово-грошова складова оподаткування суб’єктів господарювання і просто громадян УСРР посилювалася, набуваючи самостійних систем податку. У січні 1922 р. уряд зменшив продовольчу складову натурподатку, але найважливіше – замінив його на гроші, звільнивши селян неврожайних районів . Мотивація була далекою від гуманізму, тому що уряд вимагав від Уповнар- комфіну, Наркомпроду і Наркомзему УСРР «... у найскорший термін видати інструкції про заміну продподатку на гроші, про порядок прийому грошей і відчитів по цій операції і порядок використання отриманого грошового фонду», але з метою закупівлі насіння на ринку. Грошова форма оподаткування селян впроваджувалася постановою ВУЦВК від 30 серпня 1922 р., яка спрямовувала кошти на місцеві потреби . Зазначу, що класичний натуральний податок діяв до січня 1924 р., але з квітня 1923 р. його замінив єдиний сільськогосподарський податок з натуральною та грошовою складовими.

Грошовим податком, крім промислового, був так званий загальногромадянський для надання допомоги голодуючим. Його вносили всі громадяни віком від 17 років і до 60 для чоловіків, а для жінок до 55 років. Звільнялися червоноармійці, міліція, учні, жінки з дітьми до 14 років. Внесок був символічним – від 50 копійок до 1 крб. згідно тарифної сітки виплати зарплат   . Він надходив дуже повільно, тому ВУЦВК закликав 31 травня громадські організації про надання допомоги, а 7 червня видав чергову постанову про подовження термін надходження до 30 червня   . 29 листопада 1922 р. ВУЦВК встановив «одноразовий загальногромадянський податок» з усіх працездатних. Він теж стягувався грішми.

Законодавчі акти не виокремлюють пріоритетності натуральної чи грошової форми податків, але за кількість конкретних постанов першість тримав прод- податок. Однак, якщо додати акциз і мита до перелічених грошових видів стягнень, то стає очевидним вплив непівського курсу, орієнтованого на пожвавлення фінансових важелів. 18 січня 1922 р. ВУЦВК видав постанову «Про місцеві грошові засоби», якою встановлювалися 17 видів зборів для міського і 5 для сільського населення . Вони мали форму податкового стягнення, навіть використовувався термін «податок», а вносили грішми. Фактично оподатковувалася дрібна приватна підприємницька діяльність (перевезення вантажів, промислові сади, їдальні тощо), власники коней. 31 січня 1922 р. Раднарком УСРР зобов’язав податкові органи нараховувати податки у довоєнних карбованцях, а стягувати радянськими за обмінним курсом , встановивши відповідні тарифи на тютюнові вироби, сірники .

липня 1922 р. ВУЦВК ухвалив своє постановою «Положення про стягнення податків і зборів», яке опублікували 6 серпня . Стягнення і нагляд за надходженням грошових податків здійснювали Уповнаркомфін та його місцеві органи, тобто відбулося системне розмежування. На них покладалися справи з перерахування податкових коштів до державного і місцевого бюджетів. 5 липня ВУЦВК встановив порядок стягнення та використання місцевих податків . Обидві постанови законодавчо оформляли податкову систему в Україні.

Вищим законодавчим органом вважався з’ їзд рад робітничих і селянських депутатів. На них ухвалювалися важливі політичні рішення, резолюції і постанови, обговорювалися різні проекти, які набували сили закону. Наприклад, делегати 7-го Всеукраїнського з’їзду рад, що відбувся 10-14 грудня 1922 р., визнали «катастрофічне становище» України та ухвалили резолюцію про «... подальший і неухильний розвиток грошово-податкового обкладання з точним і своєчасним збором податків, як одне із найважливіших завдань фінансової політики» . На третій сесії ВУЦВК 6-го скликання було ухвалено резолюцію «Про продподаткову кампанію 1922-1923 р. «, яка визначила загальну площу оподаткованої землі сільськогосподарського призначення – 28, 1 млн десятин, число їдців – 23, 1 млн осіб та розмір єдиного натурального податку – 118 млн житніх пудів . У квітні 1923 р. запровадили єдиний сільськогосподарський податок, яким була скасована податкова система Наркомпроду, відтак втратили чинність попередні нормативні акти. Змінювалася сама концепція оподаткування селянських господарств. УІІІ-й Всеукраїнський з’їзд рад, який відбувся 17-20 січня 1924 р., визнав, що «... наша податкова політика була невідповідна до селянського господарства», тому ухвалив резолюцію про заміну натуральної форми податку грошовою . Нарком фінансів УСРР С. Кузнєцов говорив про те, що селянин «не витримує тяжких натуральних податків», відтак «. систему єдиного сільськогосподарського податку нам треба певним шляхом наблизити до системи на прибутки та майно», а грошову реформу узгодити з «реформою нашої податкової справи» . Щорічні «Положення про єдиний сільськогосподарський податок», починаючи з 1923/24 р., постійно змінювалися, доповнювалися. Фактично відбулася уніфікація податкової системи, яка спиралася на класичні податки та збори.

Отже, проаналізувавши податкове законодавство в УСРР 1921-1923 рр., можна констатувати факт напруженої законотворчої діяльності не лише вищих законодавчих органів, а насамперед відповідних структур Наркомпроду, Нар- комзему і Наркомфіну УСРР. Урядові постанови, декрети і розпорядження розкривають еволюцію організаційних форм продподатку, яка відбувалася шляхом заперечення принципу розверстки, елементи якого спостерігалися у нормативно-правових актах та податкових практиках початку непу. Продподаток замінив натуральний податок, що стягувався за розверсткою до березня 1921 р., але він трансформувався у так звану «множинність» окремих податкових натуральних стягнень з використання адміністративно-судових методів впливу на платників. Відносна універсалізація продподатку сталася внаслідок впровадження єдиного натурального податку, який скасував багатоплановість окремих натуральних податків. Єдиний сільськогосподарський податок 1923/24 р., сплачуваний натурою і грішми, завершував уніфікацію податкової системи.

Співіснування продподаткових і грошових форм оподаткування засвідчувало функціональне протистояння податкових апаратів Наркомпроду і Нар- комфіну, яке завершилося у січні 1924 р. утвердження єдиної форми грошового стягнення податку.

Податкове законодавство, особливо в частині використання адміністративно-примусових та судово-репресивних засобів тиску на платників податків, перебувало під впливом воєннокомуністичних методів, відтак сила права поступалася праву сили. Селянство відчуло їх дію на власному досвіді спілкування з податковими органами. Однак правове регулювання податкової справи, яке було викладено вище, мало незаперечні переваги перед революційною доцільністю доби «воєнного комунізму».

Еволюція нормативно-правової бази, хронологічний виклад постанов і декретів за видами податків і формами їх стягнення відтворює історію їх становлення і функціонування, запереченням якої виступав черговий законодавчий акт.