Гарантії прав і свобод дитини в Україні: поняття та зміст

 

Китайка О. В.

 

Анотація. У статті запропоновано визначати конституційно-правові гарантії прав і свобод дитини як передбачену в конституційному законодавстві систему засобів та способів, за допомогою яких відбувається реалізація, охорона й захист прав і свобод неповнолітньої особи. Незважаючи на наявність відмінностей, під час дослідження гарантій прав і свобод дитини доцільно застосовувати ті ж класифікації, що й до гарантій прав і свобод особистості, у тому числі класифікації залежно від галузевої належності норм, у яких вони закріплені (у тому числі конституційні гарантії), а також залежно від їхнього загального чи спеціального характеру (організаційно-правові й нормативно-правові гарантії прав і свобод дитини).

Ключові слова: конституційні гарантії прав і свобод дитини, гарантії прав і свобод дитини, права й свободи дитини, правове становище дитини, дитина.

Постановка проблеми. Побудова в Україні соціальної держави, визнання людини основною цінністю вимагає постійного вдосконалення механізму реалізації прав і свобод людини. Гарантії прав і свобод набувають особливого значення, коли йдеться про соціально незахищені, вразливі верстви населення. До таких верств населення належать діти.

Особливо важливою проблема гарантування прав і свобод дітей постає в умовах економічної кризи й сучасних суспільних подій. Про це свідчить те, що на початку березня 2015 р. Уповноваженим Президента України з прав дитини М. М. Кулебою в складі ініціативної групи підготовлено для розгляду у Верховній Раді України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми», що передбачає посилення захисту прав дітей, зокрема дітей, які були переміщені із зони проведення антитерористичної операції [1]. Отже, важливим науковим завданням є забезпечення як цієї ініціативи Уповноваженого Президента України з прав дитини, так і повсякденного ефективного функціонування механізму реалізації прав і свобод дитини шляхом дослідження такого його елемента, як гарантії прав і свобод дитини.

Аналіз досліджень і публікацій. В основу дослідження гарантій прав і свобод дитини лягли наукові роботи таких учених, як Т. М. Заворотченко, О. М. Кудрявцева, Н. В. Лєтова, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, Т. О. Чепульченко, О. А. Шульц та інші.

Метою статті є формулювання визначення конституційних гарантій прав і свобод дитини та розкриття їх змісту.

Виклад основного матеріалу дослідження. Як правило, у літературі під гарантіями прав і свобод особистості розуміються «створені державою умови, такі, що застосовуються державою, заходи (економічного, політичного, юридичного характеру), спрямовані на забезпечення людині та громадянину реальної можливості здійснення їх прав і свобод» [2, с. 267].

Н. В. Лєтова зазначає: «Дитина є дуже особливим, порівняно з іншими суб’єктами, учасником правовідносин, що обумовлено низкою факторів. До числа таких факторів належать, зокрема, вік дитини, її особистісні характеристики, участь законних представників дитини в реалізації її прав та інтересів із метою доповнення дієздатності дитини» [4]. Так, Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. визначає, що дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше [4].

Так, О. В. Бутько відмічає: «Специфіка правовідносин за участю дітей полягає в тому, що дитина в них стоїть ніби на другому плані, вона перебуває в залежному становищі, «під владою». <.. > Однак враховуючи сучасні тенденції розвитку цих відносин, слід визнати можливість і доцільність постановки їх власної залежності в певні правові межі» [5, с. 38-39]. Учені також звертають увагу на те, що права й свободи дитини відіграють ключову роль у системі конституційних прав і свобод людини, оскільки саме вони формують конституційно-правовий статус людини та її правосвідомість на майбутнє, сприяють утвердженню поваги до прав людини як універсальної цінності [6, с. 7-8].

О. А. Шульц доходить такого висновку: «Особливість правового статусу дітей полягає в тому, що вони, з одного боку, не користуються всіма правами, які мають повнолітні, а з іншого – наділяються специфічними правами, пов’язаними з їх віком, становищем у родині тощо» [7, с. 95]. Аналогічне твердження можна сформулювати щодо гарантій: гарантії прав і свобод особистості та гарантії прав і свобод дитини, як правило, співпадають. Однак існують гарантії прав і свобод повнолітніх, що не можуть бути використані неповнолітніми, і навпаки, гарантії прав і свобод неповнолітніх, що не можуть бути використані повнолітніми.

Конституційно-правові гарантії прав і свобод дитини можна визначити як передбачену в конституційному законодавстві систему засобів та способів, за допомогою яких відбувається реалізація, охорона й захист прав і свобод неповнолітньої особи.

Під час класифікації гарантій прав і свобод дитини доцільно ґрунтуватися на доктринальних підходах до класифікації гарантій прав особистості. Конституційно-правові гарантії прав і свобод дитини виокремлено на підставі галузевої належності норм, у яких вони закріплені. Проте існують також інші підстави для класифікацій.

Так, залежно від характеру гарантій прав і свобод особистості вчені пропонують класифікувати їх на групи, відмежовуючи умови й заходи юридичного характеру від усіх інших. В. Ф. Погорілко писав про загальносуспільні (або загальносоціальні) та юридичні гарантії [8, с. 41], а П. М. Рабінович – про загальносоціальні (політичні, економічні, духовно-ідеологічні) та спеціальні гарантії [9, с.