Геодезичні роботи у землевпорядкуванні

Введення даних, незважаючи на впровадження автоматизованих технологій, як і раніше, залишається найбільш складною і трудомісткою операцією при створенні і функціонуванні ГІС. Найбільш часто використовуються технології сканування паперових картографічних матеріалів, геометрична корекція сканованого зображення для усунення просторових похибок, цифрування паперових або сканованих карт із використанням ручної або напівавтоматизованої технології розпізнавання картографічних об'єктів.

За оцінками різних експертів, вартість введення даних може досягати 80% вартості всього ГІС-проекту, включаючи вартість апаратних засобів і зарплати висококваліфікованого персоналу. Помилки і пропуски, допущені при введенні даних, можуть призвести до перекручування інформації на наступних етапах її обробки і цілком знецінити кінцевий результат. Тому перед введенням даних виконується оцінка інформаційних потреб системи на всіх етапах її функціонування, підбираються джерела даних, улаштовується перелік інформаційних об'єктів, створюються їх докладні формалізовані описи, розробляється план послідовного цифрування. Обов'язковим елементом введення даних є вибірковий або повний контроль точності і повноти введення.

 

34. Зміст Веб-картографування та потенційні можливості його використання в земельно-кадастрових і геодезичних роботах.

У широкому сенсі веб-картографія (англ. – web mapping або online mapping) – це сукупність технологій, пов’язаних зі створенням різноманітних віртуальних карт, їх розміщенням та обробкою у веб-просторі. Перші картографічні програми та Інтернет-ресурси почали з’являтися ще у середині 90-х років минулого століття.

За винятком нечисленних віртуальних атласів, вони в основному були вузькоспеціалізованими (геодезія, геологія, навігація, демографія, статистика, землеустрій, бізнес-дані тощо), призначалися лише для професіоналів і мали статичний, неінтерактивний характер. На даний момент ситуація кардинальним чином змінилася: на базі Інтернет швидко формується глобальна, інтерактивна, розгалужена інфраструктура веб-картографії, що нараховує, крім професіоналів, мільйони пересічних користувачів-учасників по всьому світу (для прикладу – лише спільнота відкритого веб-сервісу OpenStreetMap налічує більше 400 000 членів).

Сучасне програмне забезпечення, доступ до баз даних і можливість миттєвої перехресної комунікації дозволяють колективно створювати «в онлайні» загальнодоступні електронні карти з будь-якою геопросторовою інформацією, що оновлюється в режимі реального часу. Спектр застосування тут надзвичайно широкий: від спеціалізованих до суто побутових потреб (наприклад – міська інфраструктура, шопінг, маршрути, погода тощо).

Надзвичайно ефективним виявився цей алгоритм у попередженні й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та гуманітарних катастроф, що призвело до виникнення і швидкого збільшення сегменту т. зв. кризової веб-картографії (англ. – crisis mapping). Оскільки основною ідеєю кризової веб-картографії є масова участь користувачів у зборі необхідних даних (краудсорсинг), «локомотивом» її розвитку на поточному етапі є недержавні, зазвичай волонтерські онлайн‑спільноти та організації. Водночас, чимдалі масштабнішим стає використання інноваційного потенціалу кризової картографії офіційними структурами – міжнародними організаціями, урядами, рятувальними органами. Для підвищення інформативності електронних карт проектів краудсорсингові дані дедалі частіше доповнюються високотехнологічною професійною інформацією (наприклад, супутникові дані). Більш докладно щодо напрямків розвитку та світового досвіду використання кризової веб-картографії – див.

Основною ідеєю і «надзавданням» веб-картографування на даному етапі його розвитку є створення глобальної, відкритої, інтерактивної, багатоцільової онлайн-інфраструктури, що працює в «режимі реального часу» (дані завжди є свіжими) і базована на тісній колаборації урядів, науково-експертних кіл, а також – найголовніше – пересічних людей по всій земній кулі, об’єднаних (чи не об’єднаних) в ті чи інші онлайн-спільноти, недержавні організації, рухи тощо. Центральний принцип архітектури даної системи – динамічна, синхронізована в часі і просторі, комплексна, багаторівнева візуалізація всього масиву даних, отриманих з різних джерел*, на платформі спеціальних картографічних веб-ресурсів.

На даний момент світова система (інфраструктура) масової веб-картографії знаходиться на початковому етапі свого формування і має децентралізовану, багатошарову архітектуру, в рамках якої поєднуються як глобальні (Google Maps, Open Street Map, Bing Maps), так і локальні (Sudan Satellite Sentinel Project, CERA, Яндекс Карты і Яндекс Народная карта) сервіси широкого та власне кризового (Development Seeds, Citivox, Tomnod) призначення, що можуть бути пропрієтарними і некомерційними, дослідницькі центри (програма «Crisis Mapping and Early Warning» в рамках Гарвардської Гуманітарної Ініціативи), різноманітні онлайн‑спільноти, блоги, форуми (Green Map System, iRevolution – блог Патріка Мейєра і багато інших).

При цьому вже з’явилися мережні організації, що відіграють роль глобальних координаційних центрів і дискусійних майданчиків, – в сегменті кризової веб-картографії такою, наприклад, є Crisis Mappers (повна назва -The International Network of Crisis Mappers), що на сьогодні об’єднує більш ніж 1 700 організацій і близько 2 000 веб-картографів у 157 країнах. Під егідою організації з 2009 року проходять щорічні Міжнародні конференції кризової картографії (International Conference of Crisis Mappers – ICCM.

Одна з основних технологічних проблем розвитку сучасної веб‑картографії полягає в тому, що на сьогодні відсутні надійні відпрацьовані технології верифікації краудсорсингових даних. Це дає незначний відсоток помилок і неточностей, але досі невідомо про випадки навмисного стороннього викривлення даних чи цілеспрямованої масштабної дезінформації в рамках означених проектів. 5. Однією з основних проблем інституційного розвитку сучасної веб‑картографії (включаючи кризову) є дефіцит системного, взаємовигідного і достатньо легітимізованого співробітництва між волонтерським, некомерційним її сектором і урядовими та іншими офіційними структурами відповідного профілю. Водночас реалізуються численні спільні проекти, відкриті веб-картографічні ресурси open source широко використовуються міжнародними,