Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Гносеологічні засади сутнісного виміру цільових настанов у цивільному судочинстві

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 

кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду [4]. Відповідно до ст. 2

Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин [5].
На нашу думку, сама конструкція ст. 1 ЦПК України нагадує ст. 2 ЦПК РФ, відповідно до якої завданнями цивільного судочинства є правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод і законних інтересів громадян, організацій, прав та інтересів Російської Федерації, суб’єктів Російської Федерації, муніципальних утворень, інших осіб, які є суб’єктами цивільних, трудових або інших правовідносин [6].
Пропонуємо завдання цивільного судочинства в ст. 1 ЦПК України викласти таким чином: «Завданнями цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави шляхом вирішення індивідуальних спорів та урегулювання конфліктних ситуацій».
В основу такого висновку покладено базові міжнародні засади цивільного судочинства, зокрема визначені Всесвітньою конференцією Міжнародної асоціації процесуального права основні складові мети цивільного судочинства: 1) вирішення індивідуальних спорів системою державних судів; 2) реалізація соціальних цілей, функцій і стратегії [7].
Показовим у контексті нашого дослідження є твердження відомого дослідника цивільного права кінця XIX початку XXI століття професора Є. Енгельмана, який відмітив, що в обов’язки держави входить турбота про створення процесу, який би рівною мірою забезпечував правовий захист кожній простій людині і високопоставленому чиновнику, більш заможному і менш заможному. Лише за таких умов громадяни будуть сприймати суд, як установу, яка сприяє охороні загального блага і, зокрема, цивільних прав [8].
Повертаючись до змісту понять «мета» й «завдання», зазначимо, що стосовно діяльності взагалі й цивільного судочинства зокрема вони часто вживаються як синоніми. Це зумовлено семантичною близькістю, а в деяких значеннях і тотожністю цих слів: мета – те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; завдання – те, що належить здійснити, виконати. Мета як абстрактне моделювання результату майбутньої діяльності спрямовує її, мотивує і регулює. Водночас виконанню завдання завжди (принаймні, так має бути) передує уявне передбачення його результатів, наслідків, а те, що слід зробити, є також тим, до чого прагнуть і що належить здійснити. Крім того, в українській мові допускається паралельне вживання слів «ціль» (зазвичай у множині – «цілі») та «мета» як абсолютних синонімів. Принагідно варто зауважити, що вживання слова «задача» як синоніма завдання в розглядуваному значенні є, на нашу думку, хибним. Відтак убачається доцільним запропонувати поняття «цільові настанови» як узагальнення, об’єднання мети і завдань.
Окремі вчені вже висловлювали подібні думки з цього приводу. Зокрема, В. Бігун мету та завдання судочинства називає одним терміном – цілепокладання. В даному розумінні метою правосуддя є досягнення судом певних завдань, окреслених у певних видах судочинства [9, с. 12].
О. Іваненко теж дотримується подібної позиції та пропонує об’єднати мету та завдання у єдине поняття – цільові установки, акцентуючи увагу на тому, що законодавець фактично здійснив таке об’єднання в ст. 1 Цивільного процесуального кодексу [10, с. 73].
Проте складна структура і стадійність процесу судочинства, сувора послідовність регламентованих процесуальних дій вимагають виокремлення загальних та окремих, кінцевих та проміжних цілей. Адже цільова настанова – це, по-перше, передбачуваний підсумок процесуальної діяльності, тобто мета. А по-друге – закріплений нормативно засіб досягнення цієї загальної мети на певній стадії судочинства, тобто завдання. Стосовно більш загальної мети завдання завжди виступає метою проміжною, частковою, окремою. Це, вважаємо, й зумовлює необхідність застосування саме двох понять – мета і завдання (цілі).
Спираючись на викладене вище, поняття «цільові настанови цивільного судочинства» можна визначити як його мету й завдання, закріплені в цивільно-процесуальних правових нормах, котрі відбивають бажаний суспільно необхідний результат як усієї процесуальної діяльності судових органів та інших суб’єктів судочинства, так і окремих її етапів, а також є засобом досягнення вказаного результату на всіх стадіях процесу. Концептуальними цільовими настановами цивільного судочинства, на нашу думку, є:
здійснення правосуддя. Правосуддя – це виключна, основна функція судової влади, яка полягає у забезпеченні прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права шляхом розгляду й вирішення судом справ, віднесених до його компетенції. Як бачимо, термін «правосуддя» може означати й мету, тоді його зміст пов’язується з поняттям справедливості, і власне діяльність із досягнення цієї мети. Тобто правосуддя як мети можливо досягти тільки через правосуддя як процес – виключну діяльність суду з розгляду справ у встановленій законом процесуальній формі. Відтак і свої завдання судова влада може виконати лише при здійсненні правосуддя, як виключної діяльності судових органів;
забезпечення захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та врегулювання конфліктних ситуацій. Важливим засобом реалізації та захисту прав та свобод людини є гарантії, а існування ефективної судової системи є пріоритетною гарантією забезпечення прав і свобод особи. Конституція України визначає: «Людина, її життя, честь, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3) [11]. Н. Пархоменко слушно зауважує, що найголовніша практична цінність прав і свобод людини полягає в їх реальності, тобто в тому, якою мірою проголошені
Фото Капча