Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Гносеологічні засади сутнісного виміру цільових настанов у цивільному судочинстві

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 

державою права та свободи здійснюються в їх практичному буденному житті [12, с. 131]. Таким чином, гарантії є засобом, що забезпечує перехід від передбачених Конституцією можливостей до реальної дійсності. Отже, найвищим рівнем захисту прав і свобод особи в демократичній, правовій державі є судовий захист.

Стосовно другого із названих вище завдань – урегулювання конфліктних відносин – зазначимо, що тут ми розуміємо не лише вирішення суперечки про право, а й випадки, коли без втручання суду особа не може скористатися своїми правами. Йдеться про справи окремого провадження. Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав чи підтвердження наявності або відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України). Від позовного провадження воно відрізняється відсутністю спору про право, а отже – відсутністю сторін із протилежними юридичними інтересами, суб’єктів спору. Але в разі виникнення під час розгляду справи у порядку окремого провадження спору про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду. При цьому зацікавленим сторонам роз’яснюється їхнє право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України). Варто додати, що окреме провадження, як форма встановлення тих чи інших фактів, документи про які було втрачено, було відомо ще римському праву.
На наш погляд, саме функція, що розглядається, визначає спрямованість цивільного судочинства, сферу й об’єкт судового захисту в межах даного судового процесу, вирізняє його з-поміж інших видів судочинства. Специфіка цивільних процесуальних правовідносин у цій сфері діяльності судів зумовлена потребою судового захисту суб’єктивних прав та законних інтересів громадян, організацій і держави [13, с. 12; 13].
забезпечення співвідношення повноважень виконавчої, законодавчої та судової влади за гарантії стримування і противаг із одночасним забезпеченням принципу рівності судової влади з іншими гілками влади. У сучасному правовому устрої України функція суду щодо стримування інших гілок влади реалізується через конституційний контроль та судовий контроль виконавчої влади. Утім деякі правознавці вважають, що ці дві форми судочинства не можна відносити до правосуддя, котре, на їхню думку, полягає виключно у розгляді кримінальних та цивільних справ. Крім того, із цього переліку вони виключають справи щодо судового контролю дій і рішень органів виконавчої влади та відповідних посадовців.
Специфічною формою діяльності органів судової влади є перегляд у встановленому процесуальним законодавством порядку оскаржуваних судових рішень, що належить до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанцій. У цьому разі результатом здійснення контрольної функції є зміна чи скасування оскарженого акта або підтвердження його законності й обґрунтованості. Дана форма чітко передбачена ст. 129 Конституції України, відповідно до якої забезпечується апеляційне та касаційне оскарження рішення суду. Згадана конституційна норма конкретизується і в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» (ст. 14) [14], і в ЦПК України (ст. 13).
Перегляд судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку відбувається за зверненнями (скаргами) визначених цивільним процесуальним законом суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин (фізичних чи юридичних осіб), що відповідає диспозитивним засадам цивільного судочинства. Тому ми не підтримуємо пропозиції деяких фахівців щодо надання можливості судам апеляційної та касаційної інстанцій самостійного ініціювання і здійснення перегляду актів судів першої інстанції.
Метою діяльності суду вищої інстанції є доведення (встановлення) наявності чи відсутності суддівської помилки при ухваленні судового рішення. Для суду касаційної інстанції, який переглядає судові рішення, що набрали законної сили, доведення суддівської помилки пов’язане лише з перевіркою законності судового рішення. Крім того, метою діяльності суду касаційної інстанції є забезпечення єдності судової практики для однакового застосування норм права.
Отже, перегляд цивільних справ у касаційному порядку – це, по-перше, один із видів проваджень у цивільному процесі, а, по-друге, це виключний (екстраординарний) вид провадження, оскільки можливий лише при неправильному застосуванні судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Для того, щоб перегляд судових рішень, що набрали законної сили, міг бути визнаний ефективним, необхідна наявність певних умов: можливість перегляду існує лише при чітко визначених (виключних) обставинах, перелік яких установлюється законодавством; встановлення прийнятних строків перегляду, співмірних нормальному (розумному) руху цивільного процесу; оскарження здійснюють особи, які беруть участь у справі, або особи, про права та обов’язки яких ухвалене рішення, без залучення їх до участі у справі; існує лише одна інстанція, яка переглядає судові акти, що набрали законної сили [15, с. 100-101];
запобігання під час здійснення правосуддя втручанню будь-яких органів чи окремих посадових осіб у дії органів судової влади, у рамках чого реалізується функціональне призначення судової влади – незалежність та неупередженість. У правовій державі суд остаточно вирішує будь-який спір, які б «різновагові» соціальні, політичні, матеріальні та інші статуси не мали учасники конфлікту. Це, власне, один із китів, на яких тримається правова держава – незалежна, самостійна судова гілка влади. Жодним чином не дублюючи або підміняючи законодавчу та виконавчу гілки, судові органи, окрім виконання своїх традиційних функцій правосуддя, є водночас важливою складовою так званого механізму стримувань і противаг, виключно на підставі закону розв’язуючи конфлікти і спори в суспільстві. Судові рішення, що набрали
Фото Капча