Господарське право, господарсько-процесуальне право. До питання впровадження моделі саморегулювання будівельної галузі в Україні

Іншими словами, з 2010 р. Російська Федерація передала низку функцій, які були монопольними для держави, професійним організаціям самоврядування, й, перш за все, аналіз умов суб’єктів господарювання, які мають намір займатися певним видом господарської діяльності, з метою встановлення можливості їх допуску до виконання робіт, що фактично є аналогом державного ліцензування діяльності.

Особливістю існування та діяльності саморегулюючих будівельних організацій в Російській Федерації є те, що членами однієї такої організації можуть бути лише компанії та підприємства, що займаються одним з перерахованих видів будівельної діяльності.

У той же час слід звернути увагу, що в Російській Федерації організації, які об’єднують представників відповідної професії, допускають їх до виконання робіт, встановлюють стандарти здійснення певного виду діяльності, забезпечують їх дотримання своїми членами, а також гарантують відповідальність останніх за результати своїх робіт, не є юридичними особами публічного права, не створюються державою, а належать до некомерційних організацій, які об’єднують суб’єктів підприємницької діяльності, виходячи з єдності галузі виробництва товарів (робіт, послуг), або суб’єктів професійної діяльності певного виду. Вимоги до них встановлені Федеральним законом РФ «Про саморегулюючі організації» № 315-ФЗ, прийнятим Державною Думою РФ 16. 07. 2007 р. та підписаним Президентом РФ 01. 12. 2007 р. [5].

Отже, за загальною тенденцією у світі є підвищення значення альтернативних способів самоорганізації ринків, у тому числі й будівельного. Слід визнати відсутність єдиної моделі професійного самоврядування, але основними стали: утворення такої організації як юридичної особи публічного права з делегуванням їй низки державницьких функцій по упорядкуванню галузі чи виду діяльності; надання статусу саморегулюючих організацій громадським об’єднанням, які ініціативно створюються представниками відповідної професії або виду діяльності і які мають встановлювати високі стандарти якості робіт та забезпечувати їхнє дотримання їхніми членами. Також склалася проміжна модель професійного самоврядування, за якою неко- мерційні організації, які утворюються у добровільному порядку суб’єктами певного виду господарської діяльності або професії у разі відповідності законодавчо встановленим вимогам отримують від держави повноваження з виконання традиційно належних лише їх регуляторних функцій (перш за все, ліцензування або допуску до виконання робіт та відсторонення від їх здійснення).

В Україні модель професійного саморегулювання тяжіє до моделі громадських організацій, які здебільшого виконують функції зі встановлення правил професійної етики та стандартів діяльності, а також представлення спільних інтересів її членів перед державними органами. За відсутності спеціального закону про саморегулюючі або професійні організації у кожній галузі, виду діяльності чи професії створюються такі юридичні особи з дещо відмінними повноваженнями, але їхній альтернативний до державного регулюючий вплив або взагалі не передбачений у законодавстві, або зафіксований лише у потенційному варіанті (тобто, з формулюванням «можуть наділятися»).

Важливого значення у формуванні моделі професійного самоврядування в країні має думка представників самої професії або галузі, оскільки відбиває не тільки практичні сторони їх буття, враховує наявні потреби, але й свідчать про умови «суспільної угоди» між ними, які є взаємоприйнятними та цікавими для більшості з них. З цих позицій необхідно відзначити, що асоціацією «Регіональне будівництво» ще декілька років потому була презентована концепція професійного самоуправління будівників в Україні, яка, за словами директора ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна», «повинна допомогти державі більш ефективно вирішувати будь-які питання в сфері будівництва».

Згідно з концепцією організація професійного самоврядування повинна займатися, зокрема ліцензуванням будівельної діяльності, розробляти пропозиції по реформуванню галузі, слідкувати за «чистотою кадрів», тобто займатися професійною люстрацією. Припускається, що держава повинна фактично передати частину управлінських функцій, які зараз належать профільному міністерству, організації професійного самоврядування [5].

Розробниками концепції професійного самоуправління будівників в Україні відповідні організації вбачаються як юридичні особи публічного права, які мають бути наділені правом здійснювати частину державних функцій (владних повноважень), які до їхнього утворення належали до компетенції уповноважених державних органів.

Структура організації професійного самоврядування будівельників в Україні, на їхню думку, повинна бути дволанковою. Першу (базову) ланку мають утворювати регіональні (обласні та прирівняні до них) палати будівельників. Другу ланку структури організацій професійного самоврядування має посідати Національна палата будівельників. Причому регіональні та Національну палату доцільно створювати зі статусом юридичних осіб. Членство у регіональних палатах набудуть усі особи певного регіону (областей, міста Київ), які отримали чи будуть отримувати будівельну ліцензію, а членами Національної палати будівельників стануть усі регіональні палати. Таким чином, регіональні палати існуватимуть як об’єднання будівельників регіону, а Національна палата – як об’єднання регіональних палат. Разом регіональні палати і Національна палата утворюватимуть цілісну структуру організацій професійного самоврядування будівельників України.

Ураховуючи структуру організації професійного самоврядування будівельників та завдання, які стоять перед нею, запропоновано утворення що у складі регіональних палат таких органів: збори, рада, виконавчий директор, ревізійна комісія, комісія з питань професійної етики (або комісія зі стандартів професійної діяльності) – а у складі Національної палати – збори, рада, виконавчий директор та ревізійна комісія. До виключної компетенції Національної палати розробники віднесли право приймати кодекс професійної етики будівельників, право встановлювати розмір та порядок відрахувань будівельниками обов’язкових членських внесків до регіональних палат, а також визначати розмір внеску регіональних палат до Національної