Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Господарські ініціативи представників роду Скадовських в контексті економічного розвитку Південноукраїнського регіону

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Господарські ініціативи представників роду Скадовських в контексті економічного розвитку Південноукраїнського регіону
 
Інна Чорноіваненко (м. Херсон)
У статті розглядається місце роду Скадовських в економічному житті Південної України. На підставі залучення комплексу джерел визначено плани і результати підприємницької діяльності представників роду щодо пошуку шляхів вирішення господарчих проблем.
Ключові слова: рід Скадовських, Південна Україна, економічний розвиток регіону, господарські ініціативи.
Дослідження культурно-громадської роботи впливових дворянських родин передбачає необхідність врахування їхньої економічної активності, що відображала специфіку розвитку конкретного регіону. Визначення позиції представників соціальної еліти в господарських питаннях дозволить перевірити тезу про відстоювання лише особистих інтересів.
Рід Скадовських мав тривалі традиції та досвід ведення господарства. Від початку оселення на Півдні України в кінці XVIII ст. представники роду включились до процесу економічного освоєння регіону. Схильність до застосування в маєтках різних інновацій вирізняла Скадовських з- поміж інших землевласників Південної України.
Будь-які нововведення були пов’язані з ризиком тимчасового зменшення/втрати стабільного прибутку. Знання економічної кон’юктури та вміння прорахувати наслідки господарчої діяльності в умовах капіталістичних перетворень набували вирішального значення для землевласників. Саме особистостям такого складу мислення, на думку дослідниці Н. Темірової, належало майбутнє [1, с. 248]. Активна участь у роботі станового самоврядування дозволяла Скадов- ським порушувати актуальні для землевласників питання на повітовому та губернському рівнях. Гласні пропонували власне бачення шляхів удосконалення системи господарювання, брали на себе впровадження ідей для вирішення проблем різних верств, зокрема селян.
Завданням статті є визначення напрямів господарської діяльності представників роду Скадовських в економічному розвитку Південної України.
Господарська діяльність Скадовських розгорталась довкола двох маєтків: Херсонська гілка роду була пов’язана з Білозеркою (Херсонська губернія), Таврійська – з Скадовськом, Скадовкою, Балтазарівкою та Антонівкою (Таврійська губернія). Родина належала до заможних землевласників – площа володінь представників родини коливалась в межах 14. 000 [2, с. 311] -23. 500 дес. [3, с. 40]. Рід Скадовських був порівняно не великим, тому ми зупинимося на характеристиці діяльності тих представників, які досягли значних результатів в господарській сфері.
Дослідник історії Південної України О. Скальковський серед власників садів та плантацій Таврійській губернії називав прізвища Потьє, Деме- нитру, Бурачка та Скадовського [4, с. 152]. Автор мав на увазі Якова Яковича Скадовського (17701847), предводителя дворянства Дніпровського повіту (з 1830 р.), який розбив фруктовий сад та виноградник в маєтку Скадовка [5, арк. 22]. Продукція саду використовувалася для домашніх потреб. Серед зернових культур вирощувалися пшениця (арнаутка), жито, просо, ячмінь. Господар також розводив коней та тонкорунних іспанських овець. Якісна шерсть підлягала реалізації за кордон (в Англію).
У 1839 р. Я. Я. Скадовського обрали дійсним членом Товариства сільського господарства Південної Росії, що об’єднувало місцеві агрономічні сили [6]. На сторінках періодичного видання товариства виходили статті, присвячені різноманітним проблемам регіону, в тому числі спостереженням з сільськогосподарської практики. Я. Я. Скадовський був добре знайомий з соціально-економічним становищем краю, тому в окремій замітці подавав характеристику природних ресурсів повіту. Автор відзначав складність природних умов та нерівномірність розподілу опадів. За його спостереженнями, найсприятливіші ґрунти для розведення зернових культур розташовувалися поблизу с. Чалбаси. Замітка містить інформацію про острів Джарилгач та економічний потенціал приморських земель [7]. Рекомендаціями діда «скористався» Сергій Балтазарович Скадовський, який для збуту зернової продукції на згаданих землях заснував місто-порт Скадовськ.
Я. Я. Скадовський покладав великі надії на відносно нову для регіону галузь сільського господарства – шовківництво. Сприятливі природні умови для рослин в поєднанні з зацікавленням місцевих органів дозволять гарантовано отримати прибутки. Схема заходу виглядала наступним чином. Дослідні поля або державні кримські сади проводять видачу саджанців, далі – вирощені кокони доставляються в Товариство сільського господарства. Серед аргументів на користь пропозиції, автор зазначає можливість заліснення територій повіту, покращення становища селян за рахунок отримання додаткових коштів та зменшення обсягів купівлі дорогого закордонного шовку. Вирішальна роль у розведенні шовковиці покладалась на місцеве населення. «Необхідно щоб сотні тисяч рук сприяли одній цілі – лише тоді можна очікувати на вірний успіх» [8, с. 217].
Син Якова, Балтазар Скадовський (18211884), служив головою комісії по купівлі породистих коней для кавалерійський частин. Після відставки він продовжив займатись конярством. Розвиток галузі в першій половині ХІХ ст. стимулювала наявність великої площі цілинних земель. Розведення худоби було однією з важливих галузей господарства Південної України. В заводах Б. Я. Скадовського вирощували коней англійської та арабської породи [9, с. 168]. За чисельністю тварин (коливалась в межах 350-600 голів) заводи Скадовського та Сен-Прі належали до найбільших в Таврійській губернії [10, арк. 22].
Сергій Балтазарович Скадовський (1863-1918), предводитель дворянства Таврійської губернії (1897-1906), отримав освіту в політехнічному інституті в м. Карлсруе (Німеччина), однак закінчити навчання не встиг. У 1884 р. помер батько, тому Сергій Балтазарович повернувся на батьківщину та успішно продовжив справу. На сільськогосподарській виставці 1890 р. господар представив двох рисистих коней та групу робочої худоби (українська порода в суміші з угорською). За результатами заходу він отримав срібну медаль [11].
Дворянство активно користувалося послугами кредитних установ, що стало основою для формування специфічного комплексу джерел. З опису маєтків С. Б. Скадовського дізнаємося про систему господарства, матеріально-технічну забезпеченість в маєтку. Головну частину прибутків надавало вівчарство. Збільшення ціни на окремі породи тварин стимулювало
Фото Капча