Господарські ініціативи представників роду Скадовських в контексті економічного розвитку Південноукраїнського регіону

У 1903 р. для пошуку шляхів вирішення проблем сільського господарства в губерніях і повітах Російської імперії утворювались спеціальні комітети. Комітет Херсонського повіту очолив Г. Л. Скадовський. Серед питань, винесених місцевими зборами на обговорення, були недостатня забезпеченість селян землею, високі податки для селян, порушення правопорядку, необхідність поширення сільськогосподарських знань. Голова комітету відрізнявся практичністю у поглядах на можливі варіанти заходів. Бесіди агрономічного персоналу за населенням, запевняв він, не забезпечать вирішення назрілих проблем. Навчити можна з допомогою конкретного прикладу, шляхом влаштування показових полів. Голова комітету наголошував на сприятливості природно-кліматичних умов південної та східної частини Херсонського повіту для поширення садівництва та огородництва. Реалізація фруктів ускладнювалась віддаленістю шляхів сполучення. Тому, продовжував Г. Л. Скадовський, необхідно забезпечити прокладення залізної дороги через Херсонський повіт [42, с. 394]. В цей же час про аналогічне питання клопотав предводитель дворянства Таврійської губернії С. Б. Скадовський.

Аналіз журналів засідань Херсонських губернських земських зборів дозволив реконструювати позицію Г. Л. Скадовського в підходах до організаційного вирішення природоохоронних питань. До 1876 р. господар вже практикував розведення лісів сівбою насіння, тому поставлене на порядок денний питання про лісонасадження викликало у нього особливий інтерес. Схема лісорозведення в його маєтку була наступною. Спеціальна особа обробляла землю площею 30 дес. та здійснювала насадження за методикою власника. За роботу лісник отримував щороку по 2 дес. землі та зобов’язувався сіяти в лісі баштани. Георгій Львович висловлював надію на успішність заходу [43, с. 310].

Впровадження масового лісорозведення вимагало поширення насіння через спеціальні насіннєві станції. Під час дискусії щодо ролі повітових управ у процесі збереження лісів Херсонської губернії, Г. Л. Скадовський зумів відстояти власну думку. «Оскільки протягом кількох років управи мали можливість і час на продаж гральних карт, то вони можуть зайнятись реалізацією більш необхідного для краю» [44, с. 312]. Штучне вирощування лісів в степовій зоні було пов’язане з іншими труднощами. Піски сусідньої Таврійської губернії сприяли підвищенню температури та впливали на напрям вітру. Тому гласний сумнівався в можливості нормалізації клімату за рахунок збільшення насаджень лише в одній губернії. В питанні про доцільність обов’язкового лісорозведення для селян, Георгій Львович пропонував детально вивчити питання, оскільки справа вимагає залучення значних коштів та зусиль [45, с. 289].

Зі збільшенням площі розораних земель, постало питання про необхідність травосіяння. Гласний приводив приклад із власного досвіду. В 1870-х рр., на початку знайомства з практикою ведення господарства, з 12000 дес. землі розораними були лише 500 дес. Нині, в умовах нестачі цілинних земель для випасу худоби Г. Л. Скадовський рекомендував донести до місцевого населення необхідність проведення травосіяння. Безкоштовна роздача насіння на початковому етапі повинна виступити методом популяризації нового способу отримання корму для тварин [46, с. 366]. Використання плавнів Південного Подніпров’я дозволить компенсувати відсутність кормів у зимовий період. Георгій Львович пропонував зберігати силос у спеціальних ямах, апробацію котрих вже встиг здійснити у власному господарстві. Як результат – худоба була забезпечена кормом до весни [47, с. 324]. Практикував господар також влаштування сільськогосподарських артілей. Для цього він надав рибалкам декілька власних ставків та намагався «навчити їх справі». Однак рибалки не змогли самостійно продовжити організацію промислу. Причиною невдалого втілення ідеї стала відсутність компетентного керівника [48, с. 135].

Характерною рисою виступів гласного було посилання на досвід зарубіжних аграріїв, наприклад в питаннях щодо лісорозведення, пошуку методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників та ін. У Швейцарії, розповідав гласний, встановлене правило, за яким кожен господар повинен знищувати на своїх полях шкідливих комах. «Там не сидять склавши руки, там кожен працює в поті лиця» [49, с. 283].

Визначальну роль у рішенні будь-якої справи для Г. Л. Скадовського відігравали теоретичні знання та досвід. Ведення господарства в умовах капіталістичних перетворень потребувало якісної сільськогосподарської освіти. Навіть в роки неврожаїв, наполягав діяч, землевласники зобов’язані фінансово підтримувати Херсонське земське сільськогосподарське училище [50, с. 466]. Головне завдання навчального закладу Георгій Львович вбачав у підготовці фахівців широкого профілю. Ідею скорочення окремих предметів гласний розцінював вкрай негативно. Підготовка кваліфікованих фахівців у галузі господарства потребує комплексного підходу, що передбачає викладання широкого кола навчальних курсів з обов’язковим включенням ковальського, механічного та столярного ремесла. У Америці, продовжував гласний, причиною успішного розвитку фабричної промисловості було проходження робітниками повного циклу підготовки. «Командувати кожен вміє, однак повинен це робити той, хто сам знає справу» [51, с. 334].

Показовою є позиція Г. Л. Скадовського щодо селянства. Організація діяльності селянського поземельного банку, на його думку, могла виправити прорахунки в селянській реформі 1861 р. Однак поширювати компетенцію установи на німецькі колонії не доцільно, оскільки селяни мають більшу потребу в землі [52, с. 102]. Необхідно постійно контролювати процес купівлі землі, оскільки повторний продаж з боку комерсантів суттєво підвищує вартість ділянок.

Представники роду стали членами природничо-наукових товариств Південної України: Товариства сільського господарства Південної Росії, Новоросійського товариства природодослідників, Кримського гірського клубу. Діяльність товариств, як особливої форми організації дослідницької діяльності, визначалась науковими завданнями, географічним положенням, соціальними умовами регіону [53, с. 79]. Для господарів, зацікавлених в застосуванні наукових підходів до вирішення сільськогосподарських проблем, центри природничих