Гра як засіб естетичного виховання

 

1.1.2 Особливості естетичного виховання молодшого школяра

 

Естетичне (грец. aisthetikos — почуттєвий) виховання — послідовне формування у дітей естетичного ставлення до життя, розвиток сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, природі, взаєминах людей, художніх потреб і здатності до художньої творчості.

Особливості розвитку естетичних сприймань дітей молодшого шкільного віку. У цьому віці дитина глибше сприймає світ.

Важливе значення в естетичному розвитку молодших школярів має розвиток уяви, яка забезпечує формування естетичних переживань і творчої діяльності дитини. На перших порах уява поширюється на зовнішні дії з предметами, створює образ не до його втілення, а в процесі діяльності. Згодом формуються мислительні форми творчої активності: діти створюють образ у своїй уяві перед втіленням його у малюнку чи грі. Формування естетичного переживання охоплює розвинені емоції, роботу мислення та уяви, потребу в естетичній діяльності.

Основним шляхом естетичного розвитку дитини є самостійна художня творчість, у якій вона відкриває нове для себе, а для тих, хто її оточує, — нове про себе. Творчість може виявлятися у виконанні художніх творів (виразній передачі їх змісту і настрою), у створенні власного продукту (малюнка, поробок із пластиліну), музичних імпровізаціях (прагненні втілити у пісеньках свої переживання, ставлення до навколишньої дійсності), ігровій діяльності.

Важливим засобом естетичного виховання дітей дошкільного віку є художнє виховання грою:

- систематичний розвиток естетичного сприймання, почуттів і уявлень дітей;

- прилучення дітей до діяльності у сфері мистецтва, виховання прагнення вносити елементи прекрасного в побут, природу, власну діяльність;

- розвиток творчих здібностей у ігровій діяльності.

Естетичне виховання тісно пов’язане з вихованням почуттів. Усі види мистецтва, краса природи сприяють розвитку естетично насиченого сприймання, яке викликає хвилювання, радість, захоплення, зацікавленість, прагнення створити прекрасне.

Художні здібності виявляються у дітей індивідуально у різний час і в різних формах. Тому помилково поділяти їх на здібних і нездібних до художньої творчості. 

Отже, естетичне виховання — це організація життя і діяльності дітей, що сприяє розвитку естетичних почуттів дитини, формуванню уявлень і знань про прекрасне в житті, естетичних оцінок і естетичного ставлення до світу.[30, с.276-281]

Пріоритетним питанням є створення культурного середовища, сприяння становленню в дитини базису особистої культури, залучення її до світу національної та світової культури, формування духовності [28, с.16]. В руслі поставлених вимог ігрова діяльність є можливістю задоволення естетичних інтересів дітей молодшого шкільного віку. Адже, сучасні філософи Г.З. Апресян, М.С. Каган та ін. розглядають інтереси у взаємозв’язку з духовним життям суспільства. В загальному, дослідники пояснюють велику різноманітність інтересів багатством уявлень людини про предмети навколишнього світу, та різноманітними емоційними враженнями, які виникають у процесі їх сприймання. Суттєвим є наукове положення: феномен «інтерес», який сам по собі має тенденцію розвитку в той самий час несе величезні можливості, які сприяють всебічному розвитку дитини. За твердженням науковців інтереси дітей необхідно виховувати, розвивати, в іншому випадку - інтереси згасають. 

С.Л. Рубінштейн вважаючи інтерес необхідним вираження спрямованості особистості, бачить декілька шляхів його формування, по – перше, розвиток тих інтересів, в яких особистість відчуває потребу; по – друге, формування інтересів, шляхом поєднання нових та наявних інтересів; по – третє, введення суб’єкта в нові зв’язки з об’єктивною реальністю – як наслідок інтерес одночасно виступає засобом та метою педагогічного процесу. Н.Г. Морозова доводить, що для інтересу обов’язковою є наявність всіх характерних для нього рис: пізнавальне ставлення, забарвлене особливою інтелектуальною емоцією та безпосередній мотив, що йде від ігрової діяльності, тобто діяльність сама по собі захоплює та спонукає нею займатись. Важливою тезою є те, що інтерес сприяє підвищенню активності та самостійності особистості, зміцненню знань. 

Інтереси дітей більш широкі, але в той же час поверхневі. Зокрема, дослідження присвячені вивченню пізнавальних інтересів дітей [21, с.121] дозволяють з’ясувати стадії їх розвитку: потреба в враженнях (цікавість); допитливість як прояв інтересу до предметів і явищ навколишнього світу (постановка запитань уже стійкіша і має вибірковий характер); потреба в пізнанні (інтерес), що задовольняється в процесі цілеспрямованої пізнавальної діяльності. 

Естетичний інтерес формується у взаємодії з пізнавальним інтересом, залежить від широти, особливої спрямованості та його рівня; він виникає на основі сформованого рівня пізнавального інтересу, може випереджати його в розвитку, або відставати від нього, але завжди пов’язаний з процесом пізнання, підпорядковуючись йому.

Упродовж означеного віку естетичне ставлення до навколишнього світу та самого себе стає свідомішим і активнішим. Дитина не лише сприймає красу, відгукується на неї, а й намагається певною мірою сама її створювати-конструює з кольорових клаптиків одяг ляльці, доглядає за рослиною, прикрашає приміщення власноручним виробом тощо. У дитини формується здатність сприймати і відтворювати ігрові моменти; виникає інтонаційно-мелодійна орієнтація, розвивається схильність до імпровізації; вдосконалюється просторова уява, закладаються передумови проектно-художнього мислення, розвивається почуття матеріалу.

Зросла самостійність, здатність до самоконтролю та саморегуляції діяльності, дають змогу виконувати завдання як індивідуально, так і групово. Їй стає дедалі цікавіше творити разом з однолітками, виконувати з ними складну і цікаву роботу, домовлятися про її зміст, визначити участь кожного в загальній композиції. 

Розвинені соціально-культурні потреби уможливлюють залучення дитини до ігрового примірення ролей. Дитина дедалі більше уваги приділяє об’єктам середовища, виділяє в ньому ті,