Гроші та кредит

Існує дуже багато різних класифікацій банківських кредитів. Так, види банківського кредиту поціляються:

• за призначенням (на виробничі цілі (юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів) ; споживчий кредит (фізичним особам));
• за термінами користування (короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки)) ;
• за забезпеченням (забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації), незабезпечені (бланкові)) ;
• за ступенем ризику (стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні, безнадійні) ;
• за методами надання (у разовому порядку, відповідно до відкритої кредитної лінії, гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою)) ;
• за строком погашення (водночас, на виплату, достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника), з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу)).

Процент за кредит або позиковий процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.

Показником, що кількісно характеризує плату за кредит, є норма відсотка або процентна ставка, що розраховується за формулою:

Н-Д/К* 100%, де Д – річний дохід на позиковий капітал; К-середньорічна сума наданого кредиту.

Норма відсотка залежить від величини норми прибутку, яка є максимальною межею норми відсотка. Мінімальну межу норми відсотка точно визначити неможливо, але вона повинна покривати витрати кредитора, пов'язані з даною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід.

Основними видами процентних ставок є:

• ринкова (формується безпосередньо на ринку позикових капіталів) ;
• середня (формується за певний період).

На розмір процентної ставки за кредити впливають такі фактори:

• макроєкономічні (рівень інфляції; рівень облікової ставки центрального банку; 
• попит та пропозиція на кредитному ринку) ;
• міхроєшюмшш (термін користування кредитом; розмір кредиту; рівень ризику).

Для нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків використовують таку формулу:

К = (С х Т х П) / (360 х 100), де К-розмір плати за користування коштами; С – сума кредиту чи депозиту; Т- термін користування грошима (у днях) ; П – процентна ставка.

Складні проценти нараховуються

FV =Р* (1+R) п, де FV- розмір плати за користування коштами;

Р – сума наданих коштів;

R – процентна ставка;

п – кількість періодів.

Джерелом оплати позикового відсотка є прибуток, що його отримує позичальник.

Існують такі функції кредиту:

• Перерозподільча функція кредиту
• Емісійна (антиципаціина) функція кредиту
• Контрольна функція кредиту 

1. У чому полягає суть кредиту:

а) це економічні відносини, пов'язані з передачею вартості від кредитора до позичальника;

б) це економічні відносини, пов'язані з перерозподілом вартості між галузями економіки та регіонами;

в) це економічні відносини з приводу перерозподілу вартості на засадах зворотності, строковості і платності;

г) це економічні відносини між суб'єктами грошового ринку з приводу перерозподілу вартості.

2. За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту: 

а) міжнародний;

б) консорціумний;

в) лізинговий;

г) банківський;

д) державний;

е) комерційний.

3. Банківський кредит за строками погашення поділяється на:

а) достроково;

б) короткостроковий;

в) водночас;

г) з регресією платежів; д} довгостроковий;

е) після закінчення обумовленого періоду.

4. Банківський кредит за строками користування поділяється на:

а) водночас;

6) середньостроковий; в) з регресією платежів; г} короткостроковий;

д) достроково;

є) довгостроковий.

5. Який вид кредиту може бути реалізований у товарній формі

а) банківський;

б) комерційний;

в) міжнародний;

г) споживчий;

д) державний.

6. Який вид кредиту виконує антипаційну (емісійну) функцію.

а) банківський;

б) комерційний;

в) міжнародний;

г) споживчий;

д) державний.

7 Який із принципів банківського кредитування дає можливість банкам не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника:

а) цільовий характер кредиту; 6} зворотність; в) строковість;

г) забезпеченість;

д) платність.

8. Що є джерелом сплати позикового відсотка:

а) позиковий капітал;

б) дохід кредитора;

в) дохід на позиковий капітал;

г) прибуток позичальника.

9. Функції кредиту:

а) інформаційна; 

б) дискреаційна;

в) ревізійна;

г) антипаційна;

д) капіталотворча.

10. Функції кредиту,

а) інформаційна,

 б) дискреаційна;

в) ревізійна;

г) перерозподільча; д) капіталотворча.

11. Функції кредиту: 

а) інформаційна; 

б) дискреаційна;

в) ревізійна;

г) контрольна,

д) капіталотворча.

12. Макроекономічні чинники, що впливають на розмір процентної ставки:

а) розмір кредиту;

б) попит і пропозиція на кредитному ринку;

в) рівень ризику;

г) облікова ставка ЦБ; д} рівень інфляції,

е) термін кредиту; є) забезпеченість;

ж) цільовий характер.

13. Мікроекономічні чинники, що впливають на розмір процентної ставки:

а) розмір кредиту;

б) попит і пропозиція на кредитному ринку,

в) рівень ризику;

г) облікова ставка ЦБ;

д) рівень інфляції;

е) термін кредиту; 

є) забезпеченість;

ж) цільовий характер.

14. Положення натуралістичної теорії кредиту:

а) кредит не створює реального капіталу;

б) кредиту належить вирішальна роль у розвитку економіки;

в) банки є простими посередниками;

г) банки є творцями капіталу;

д) кредит може бути безмежним;

е) кредит залежить від позикового відсотка; є) кредит залежить від виробництва;

ж) кредит може створювати багатство.

15. Положення капіталотворчої теорії кредиту:

а) кредит не створює реального капіталу;

б) кредиту належить вирішальна роль у розвитку економіки;

в) банки є простими посередниками;

г) банки є творцями капіталу;

д) кредит може бути безмежним;

е) кредит залежить від позикового відсотка; є) кредит залежить від виробництва;

ж) кредит може створювати багатство.

 

В умовах ринкової економіки центральні банки, як правило, є установами, юридично незалежними від виконавчих органів влади, їх головне призначення -забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери. У своїй діяльності центральні банки мають керуватися лише державними інтересами та чинним законодавством.

Можна виділити такі основні функції, притаманні центральному банку:

• грошово-кредитне регулювання економіки;
• емісійна функція;
• «банку банків» та банкіру уряду;
• банківський нагляд.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює такі операції:

• надає комерційним банкам кредити;
• веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків;
• купує та продає цінні папери, що випускаються державою;
• надає кредити банкам під заставу цінних паперів;
• купує та продає іноземну валюту;
• проводить операції з резервними фондами грошових знаків;
• організує інкасацію та перевезення грошових знаків й інших цінностей;
• інші.

Комерційні банки – це кредитні установи, функціями яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів, касове та розрахункове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій.

Комерційні банки класифікуються:

• за формами власності (державні, приватні, кооперативні та змішані) ;
• залежно від кола здійснюваних операцій (універсальні, спеціалізовані) ;
• за організаційно-правовою формою діяльності (пайові, акціонерні товариства) ; -за територією діяльності (регіональні, міжрегіональні, загальнонаціональні,міжнародні) ;
• за приналежністю до країн (національні, іноземні, спільні) ;
• за розміром статутного фонду (малі, середні, великі).

Банківські операції- це операції, спрямовані на вирішення завдань банків, тобто ті, що відображають банківську діяльність і, як правило, пов'язані з рухом особливого товару – грошей.

Можна виділити чотири групи банківських операцій: пасивні, активні, банківські послуги, інші операції. Пасивні операції-це операції, за допомогою яких утворюються банківські ресурси. Активні операції – це операції, які проводять банки з метою прибуткового використання і розміщення залучених у ході пасивних операцій коштів (операції з цінними паперами та кредитні операції). Банківські послуги здійснюються банком за дорученням клієнта, за його рахунок, та, як правило, від його імені, тобто банк виступає агентом свого клієнта (звідси назва цих послуг – агентські). За виконання цих послуг банк отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається угодою між банком і клієнтом. Найбільш типовим є розподіл банківських послуг на традиційні (послуги, пов'язані з виконанням розрахунково-касових, кредитних, валютних, депозитних операцій тощо) і нетрадиційні (гарантійні, посередницькі, трастові, консультаційні тощо). До інших операцій комерційних банків належать: операції з векселями; факторингові; лізингові; консорціумні; фондові; валютні; фінансування капітальних вкладень; міжбанківські тощо.