Ґрунтознавство з основами меліорації

Ґрунт є невідємним компонентом природних екологічних систем (екосистем) або біогеоценозів, з яких складається біосфера. Він входить до них як окрема підсистема, яка пов’язана з іншими підсистемами (рослини, тварини, атмосфера та ін.) численними зв’язками. Отже функціонування наземних екосистем неможливе без ґрунту.

В економічній сфері людського суспільства ґрунт набуває соціально-економічного поняття. У даному випадку ґрунт одночасно виступає як фізичне середовище, життєвий простір існування людей і як економічна основа, тобто основний засіб сільськогосподарського виробництва.

Народногосподарське значення ґрунту як основного засобу виробництва в сільському господарстві визначається його основною властивістю – родючістю.

Землеробство та інші галузі сільського господарства прямо чи опосередковано базуються на використанні потенційних можливостей ґрунтової родючості і впливають на суть сучасних ґрунтових процесів.

Щорічне вилучення з урожаєм значної долі біомаси, а з нею і поживних елементів, призводить до того, що орні землі за відсутності спеціальних агротехнічних прийомів щодо підтримання родючості ґрунту перестають справлятися із постачанням посівів необхідними елементами живлення. Для ефективного використання сільськогосподарських угідь необхідне постійне регулювання ґрунтової родючості й оптимізації мінерального живлення рослин.

Розвиток сільського господарства потребує правильного обліку особливостей ґрунтового покриву при розміщенні й плануванні його галузей, виборі й розміщенні культурних рослин. Тому важливе раціональне використання та охорона ґрунтів. Крім того, це питання земельної власності, земельного законодавства, земельного права, економічної оцінки землі.

Важливе значення має ґрунтовий покрив у геологічній службі, особливо у формуванні осадових гірських порід і тих корисних копалин, які з ними пов’язані.

Ґрунти володіють різноманітними інженерно-геологічними властивостями. Довговічність різних конструкцій, фундаментів, стін залежить від хімічного складу ґрунтових вод, реакції ґрунту зі спорудами.

З ґрунтовими умовами й фізико-географічною обстановкою пов'язаний ряд захворювань (ендемічних). Надлишок або нестача деяких хімічних сполук у ґрунтах позначається через ґрунтові води, продукти живлення, корм тварин і продукти харчування людини.

Мікроорганізми з ґрунту використовуються для виготовлення цінних лікарських препаратів, у тому числі й антибіотиків.

1. 2 Ґрунтознавство як наука

Ґрунтознавство – наука про ґрунти та їх генезис, будову, склад, властивості й географічне поширення; закономірності походження, розвитку, ролі в природі, шляхи й методи їх охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини.

Ґрунтознавство є самостійною галуззю природознавства. Як наукова дисципліна сформувалась у кінці ХІХ ст. завдяки працям видатних вчених В. В. Докучаєва, П. А. Костичева, М. М. Сибірцева, К. К. Гедройца, В. Р. Вільямса та ін.

Історія ґрунтознавства нараховує цілий ряд періодів, для яких були характерні свої особливості і свої видатні вчені.

Великий вклад у розвиток ґрунтознавства на сучасному етапі внесли такі вчені як І. А Крупенников, І. П. Герасимов, О. Н. Соколовський, М. М. Кононова, Я. В. Вернардер, М. К. Крупський, М. А. Глазовська, В. Г. Розанов, Г. О. Андрущенко та ін.

Ґрунтознавство тісно пов’язане з іншими природничими науками, широко використовує їх методичні підходи й досягнення. Серед наук, із якими стикається ґрунтознавство, з одного боку – науки фундаментальні (фізика, хімія, математика), з іншого боку – природничі, сільськогосподарські й економічні науки. До таких відносяться науки геолого-географічного циклу (геологія, мінералогія, петрографія, кристалографія, гідрогеологія, фізична географія, геоботаніка) ; науки агробіологічного циклу (біологія, екологія, мікробіологія, біохімія, агрохімія, фізіологія рослин, рослинництво, землеробство, ландшафтознавство, агролісомеліорація, геохімія ландшафтів, луківництво, лісівництво) і науки аграрно-економічного циклу (економіка, землевпорядкування, земельний кадастр та ін.).

Наприклад, вивчення геологічної будови земної поверхні дозволяє правильно зрозуміти генезис ґрунтів і ґрунтового покриву, просторову диференціацію ґрунтів. Петрографія, мінералогія, кристалографія є методичною основою вивчення мінералогічного складу ґрунту та закономірностей його формування і трансформації. Гідрогеологія допомагає вирішувати питання формування та функціонування водного режиму ґрунту. Для пізнання генезису й еволюції ґрунтів необхідні дані та методи динамічної геології, зокрема таких її розділів, як тектоніка, вулканологія, сейсмологія.

Кліматологія і метеорологія допомагають оцінити роль клімату у ґрунтоутворенні, у створенні й підтриманні ґрунтових режимів, зокрема водного і теплового, а також в географічному поширенні ґрунтів на земній поверхні.

Науки агробіологічного циклу дуже важливі для вивчення походження ґрунту, його родючості, питань ґрунтового живлення рослин.

Хімія ґрунтів тісно пов’язана з використанням методів таких наук як аналітична хімія, органічна хімія, фізична хімія, колоїдна хімія, а вивчення фізики ґрунтів базується на законах загальної фізики.

Існує тісний зв'язок ґрунтознавства з математикою. З одного боку, це широке використання статистичних підходів для оцінки ґрунтової неоднорідності та родючості ґрунту (бонітування ґрунтів), з іншого – математичний опис тих чи інших фізичних і хімічних процесів у ґрунтах.

Таке широке використання методів і підходів різних наук у ґрунтознавстві пов’язане з особливостями ґрунту як природного тіла, його формування та існування на межі взаємодії геосфер Землі, які вивчаються різними циклами наук.

Найбільш важливими розділами ґрунтознавства є:

- учення про формування й розвиток (генезис) ґрунтів;

- учення про ґрунтовий покрив як цілісне просторове утворення, взаємопов’язане із зовнішнім середовищем (екологія та географія ґрунтів) ;

- учення про родючість ґрунтів