Ґрунтознавство з основами меліорації

У передгір’ях трапляються своєрідні лучно-буроземні глейові ґрунти, які приурочені до терасових пологих схилів з виходами карбонатних порід.

У профілі лучно-буроземних ґрунтів виділяють такі генетичні горизонти:

• гумусовий слабоелювійований оглеєний горизонт Не (gl) – 0-31см;
• гумусово-слабоелювіальний та ілювіальний оглеєний горизонт Hei (gl) – 32-62 см;
• перехідний до породи слабогумусований горизонт Phglk – 63-85 см;
• материнська порода Pglk – 86см і глибше; оглеєний делювіальний суглинок.

Лучно-буроземні ґрунти досить родючі. В їх верхніх горизонтах (до глибини 62 см) міститься 4, 9-5, 5% гумусу, реакція слабокисла (рН водне становить 6, 0-7, 0), гідролітична кислотність – 2, 5мг-екв/100 г ґрунту, вміст увібраних катіонів Са++ і Mg++ сягає 17, 6 мг-екв/100 г ґрунту.

У передгір’ях трапляються підзолисто-буроземні поверхнево оглеєні та глейові ґрунти. Вони приурочені до відносно добре дренованих випуклих і верхніх ділянок схилів.

Підзолисто-буроземні поверхнево-оглеєні кислі ґрунти, які утворилися на делювіальних суглинках і поширені у Косівському районі Івано-Франківської області мають таку генетичну будову профілю:

гумусовий слабоелювіальний оглеєний горизонт Не (gl) – 0-20 см;

гумусово-слабоелювіальний горизонт Неgln – 21-45 см;

метаморфізований ілювіальний оглеєний горизонт PGlmin – 46-98см;

материнська порода Pmіgl – 99-150 см і глибше; делювіальний суглинок.

Серед підзолисто-буроземних поверхнево-оглеєних ґрунтів найпоширенішими є слабо- і середньопідзолисті. Їх верхній гумусово елювіальний горизонт Не має дещо підвищену гумусованість (3, 03%). Елювіальний горизонт Е за вмістом гумусу не відрізняється від такого ж горизонту буро-підзолистих ґрунтів. Реакція їх сильнокисла, дуже високий вміст рухомого алюмінію – 178-257 мг/кг ґрунту на глибині 25-45 см.

Наддністрянський терасовий ґрунтовий район охоплює правобережні тераси р. Дністер і межиріччя Дністер – Ствряж і Ствряж – Блажівка – з абсолютними висотами менше 320-300 м.

Особливостями цього району є широкі заплави р. Дністер і його приток та велика його заболоченість. Наддністрянський район має набагато складніший ґрунтовий покрив, ніж передгірний. На заплавах р. Дністер і його приток поширені переважно дернові опідзолені, лучні, лучно-болотні, а також торфувато- і торфо-болотні ґрунти.

Дернові опідзолені ґрунти характеризуються такою генетичною будовою профіля:

• гумусовий слабоелювійований горизонт Не – 0-40 см;
• гумусовий слабоілювійований горизонт Ні – 41-65 см;
• ілювіальний оглеєний горизонт Іgl – 66-100 см;
• материнська порода Рgl – 101см і глибше; оглеєний лесовидний суглинок.

Залежно від умов залягання дернові опідзолені ґрунти мають різний гранулометричний склад – від піщаного до важкосуглинкового або навіть глинистого.

Дернові опідзолені ґрунти Наддністровя мають різні фізико-хімічні властивості. Вони по різному гумусовані. Так, у поверхнево-оглеєних і глейових ґрунтах у верхньому гумусово-елювіальному горизонті міститься від 2, 2 до 2, 8% гумусу, у глеюватих видах – 4, 8-4, 9%.

Дернові опідзолені ґрунти цього району переважно сильнокислі та кислі: рН сольове становить 4, 4-5, 5, а гідролітична кислотність – 1, 8-4, 1мг-екв/100 г ґрунту. Дуже низький ступінь насичення основами – 64-68%. За запасами поживних речовин вони майже не відрізняються від інших ґрунтів Передкарпаття.

На території Наддністров’я понад 21тис. га займають лучні ґрунти. Вони залягають на знижених рівнинах, давніх терасах і річкових заплавах, периферії боліт. Утворилися внаслідок дернового процесу ґрунтоутворення у різко виявлених гідроморфних умовах за сталого зволоження на делювіальних та елювіальних відкладах.

Залежно від умов утворення лучні ґрунти мають різний гранулометричний склад – від супіщаного до легко- і середньосуглинкового, характеризуються відносно добрими фізико-хімічними властивостями. Вміст гумусу у верхньому горизонті складає: 2, 8% – у супіщаних, 5, 7% – у суглинкових і 8-10% – у глейових різновидностях. Вони слабокислі або близькі до нейтральних (рН становить5, 6-6, 7; гідролітична кислотність – 0, 9-2, 2 мг-екв/100 г ґрунту), добре забезпечені рухомими формами калію (125-151 мг/кг ґрунту) і слабо – азотом та фосфором (відповідно 45 і 42 мг/кг ґрунту).

Генетико-морфологічна будова лучних ґрунтів Наддністров’я наступна:

• гумусовий горизонт Н – 0-40 см; сірий, вологий, ущільнений, грудкувато-зернистий, середньосуглинковий, перехід поступовий;
• гумусовий горизонт, перехідний до породи Нр (gl) – 41-100см; темнувато-сірий з буруватим відтінком, вологий, ущільнений, грудкувато-горіхуватий, у нижній частині оглеєний, перехід поступовий;
• материнська порода Р (gl) – 101 см і глибше; оглеєний делювіальний лесовидний суглинок.

Для покращення водно-фізичних властивостей лучні ґрунти потребують осушення гончарним дренажем і внесення органічних та азотно-фосфорних мінеральних добрив.

Лучно-болотні ґрунти в Наддністров’ї приурочені до заплави р. Дністер, а також днищ балок. Сформувались на алювіально-делювіальних відкладах, від яких успадкували різний гранулометричний склад – від супіщаного до важкосуглинкового – і на глибині 49-70 см підстилаються торфом.

У верхньому горизонті лучно-болотні ґрунти містять 3, 2-5, 7% гумусу, мають слабокислу або близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину (рН становить 6, 0-6, 2), сума увібраних основ у них коливається від 14, 7 до 31, 9 мг-екв/100 г ґрунту, а ступінь насиченості основами від 87 до 93%.

Лучно-болотні ґрунти багаті на азот, але дуже слабо забезпечені рухомими формами фосфору і калію. В неокультуреному стані вони малопродуктивні через несприятливі водний і повітряний режими, неглибоке залягання