Ґрунтознавство

• тонкопористе – ґрунт пронизаний порами діаметром менше 1мм;
• пористе – діаметр пор коливається від 1 до 3мм (лес) ;
• ніздрювате (дірчасте) -у ґрунті маються порожнечі від 5 до10мм, обумовлено діяльністю ґрунтів;
• вічкувате – порожнечі, що перевищують 10мм (субтропічні і тропічні ґрунти) ;
• трубчасте – порожнечі у вигляді каналів, проритих землероями.

При розташуванні пор між структурними окремостями розрізняють наступні типи складення ґрунтів у сухому стані:

• тонкотріщинувате – ширина порожнин менше3мм;
• тріщинувате --ширина порожнин від 3 до10мм;
• щілисте – ширина порожнин більше10мм.

Новоутворення і включення. Новоутвореннями і включеннями називають скупчення речовин різної форми і хімічного складу, що утворюються і відкладаються в горизонтах ґрунту. Розрізняють:

1. хімічні новоутворення – результат хімічних процесів, що приводять до виникнення різного роду з'єднань; можуть осаджуватися на місці утворення або, переміщуючись з ґрунтовим розчином у горизонтальному і вертикальному напрямках, випадати на деякій відстані від місця свого виникнення. За формою хімічні новотвори розділяють на вицвіти і нальоти, скоринки, примазки і патьоки; прожилки і трубочки, конкреції. Хімічні новоутворення представлені легкорозчинними солями, гіпсом, вуглекислим вапном, оксидами заліза, алюмінію і марганцю, закисними з'єднаннями заліза, кремнекислотою, гумусовими й іншими речовинами;
2. новоутворення біологічного походження (тваринного і рослинного) зустрічаються в наступних формах: червоточини – звивисті ходи – канальці черв’яків; капроміти – екскременти дощових черв’яків у вигляді невеликих клубочків; кротовини – порожні чи заповнені ходи грунториїв; корневины – згнилі великі корені рослин; дендрити – візерунки дрібних корінців на поверхні структурних окремостей.

Включеннями називають тіла органічного і мінерального походження, що знаходяться в ґрунті, виникнення яких не зв'язано з грунтоутворювальним процесом. До включень відносяться, наприклад, уламки гірських порід, раковини і кістки тварин, шматочки цегли, скла, вугілля.

Мікроморфологічні ознаки ґрунтового профілю. Їхнє дослідження можливе тільки за допомогою мікроморфологічного методу, в основі якого лежить дослідження під поляризаційним мікроскопом ґрунтових шліфів, приготовлених зі зразків ґрунту непорушеного складення. Цей метод дозволяє виявити особливості мікро будування і мікроскладення. У шліфах виділяють кістяк і плазму ґрунту. Кістяк складається з мінералів крупніше 2мкм – в основному це різні первинні мінерали ґрунту, плазма представлена тонкими частками менш 2мкм у діаметрі. Вона складається з глинистих мінералів, вторинних несилікатних оксидів заліза й алюмінію, гумусу і, у залежності від складу, поділяється на глинисту, гумусо-глинисту, карбонатно-глинисту, залізисто-глинисту.

 

В. В. Докучаєв установив, що ґрунт як особливе природне тіло формується в результаті тісної взаємодії наступних факторів – клімату, рослинності, ґрунтоутворюючих порід, рельєфу місцевості і віку країни (часу). Сполучення факторів ґрунтоутворення – це комбінація екологічних умов розвитку ґрунтоутворювального процесу і ґрунтів. Необхідно також враховувати ще один фактор – виробничу діяльність людини, що створює як прямий, так і непрямий вплив на ґрунтоутворення і ґрунтовий процес.

Гірські породи, з яких формується ґрунт, називають ґрунтоутворювальними чи материнськими.

Ґрунтоутворювальна порода є матеріальною основою ґрунту і передає їй свій механічний, мінералогічний і хімічний склад, а також фізичні, хімічні, фізико-хімічні властивості, що надалі поступово змінюються в різному ступені під впливом ґрунтоутворювального процесу.

Ґрунтоутворювальні породи розрізняються за походженням, складом, будівлею і властивостями. Літосфера складається з магматичних, метаморфічних і осадових порід. Магматичні утворилися із силікатних розплавів, що застигли в глибині земної кори (інтрузивні), чи з магми, що вилилася на поверхню Землі (ефузивні). Досягають 95% загальної маси порід, що складають літосферу. Мають кристалічну будівлю. Це граніти, дуніти і т. д. Ґрунтоутворювальними є в рідких випадках, в основному в гірських областях.

Метаморфічні породи – вторинні породи, що утворилися з магматичних чи осадових порід у надрах землі в результаті глибоких перетворень (сланці, гнейси) Їхнє значення в ґрунтоутворенні мале.

Осадові породи – відкладення продуктів вивітрювання масивно-кристалічних порід чи залишків різних організмів. Вони підрозділяються на уламкові, хімічні осади і біогенні. Серед осадових порід хімічного і біогенного походження важливу роль грають карбонатні відкладення – вапняки, мергелі, доломіти, крейда.

Древні осадові породи, утворені в дочетвертинний період, є переважно щільними породами. Молоді осадові породи сформувалися в четвертинний період у результаті вивітрювання корінних порід і перевідкладення продуктів їхнього руйнування водою, вітром, льодом. Їхнє утворення продовжується і в даний час. На відміну від щільних корінних порід вони характеризуються сприятливими для ґрунтоутворення властивостями: пухким складом, пористістю, водопроникністю, водоутримуючою і поглинальною здатністю.

Вивітрювання – сукупність складних і різноманітних процесів кількісної і якісної зміни гірських порід і мінералів, що їх складають, під впливом атмосфери, гідросфери і біосфери.

Горизонти гірських порід, де протікають процеси вивітрювання, називаються корою вивітрювання. У ній розрізняють дві зони: зону поверхневого чи сучасного вивітрювання і зону глибинного чи древнього вивітрювання. Потужність кори сучасного вивітрювання, у якій може протікати ґрунтоутворювальний процес, коливається від декількох сантиметрів до 2-10 метрів.

У процесі вивітрювання розрізняють три форми – фізичну, хімічну, біологічну.

Фізичне вивітрювання – механічне роздроблення гірських порід і мінералів без зміни їхнього хімічного складу. Найбільш інтенсивно воно протікає при великих амплітудах коливань температури. Фізичне вивітрювання прискорюється при наявності води, що, проникаючи в тріщини гірських порід, створює капілярний тиск великої сили. Ще сильніше