Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Ґрунтознавство

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
124
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Кожен новий цикл ґрунтоутворення вносить визначені зміни в перетворення органічних і мінеральних речовин. Тому фактор часу («вік країни» по В. В. Докучаєву) має величезне значення у формуванні і розвитку ґрунтів.

Розрізняють поняття абсолютного і відносного віку ґрунтів.
Абсолютний вік – час, що пройшов з початку формування ґрунту дотепер, Він коливається від декількох років до мільйонів років. Найбільший вік мають ґрунти тропічних територій, що не перетерпіли різного роду порушень. Для північних областей абсолютний вік зв'язаний з періодом звільнення від четвертинного заледеніння і льодовикових вод.
Відносний вік характеризує швидкість ґрунтоутворювального процесу, швидкість зміни однієї стадії розвитку ґрунту іншою. Він зв'язаний з впливом складу і властивостей порід, умов рельєфу, на швидкість і напрямок ґрунтоутворювального процесу.
2. 6. Діяльність людини.
Вплив людини – специфічний могутній фактор впливу на ґрунт і на весь комплекс умов розвитку ґрунтоутворювального процесу (рослинність, елементи клімату, гідрологія).
Характер і значимість змін ґрунту залежать від рівня розвитку науки і техніки. Систематичне застосування заходів щодо підвищення родючості ґрунтів приводить до окультурення ґрунту. Неправильне використання ґрунтів без обліку їхніх властивостей, умов розвитку може викликати істотне їхнє погіршення.
2. 7. Взаємозв'язок факторів ґрунтоутворення
Фактори ґрунтоутворення рівнозалежні, вони не можуть бути замінені один одним. Кожний з них грає свою роль у процесах ґрунтоутворення.
В. Докучаєв підкреслював, що ґрунт утворюється в результаті взаємодії факторів ґрунтоутворення. Вони впливають один на одного, у результаті цього розвиваються мікро-, мезо- і макропроцеси ґрунтоутворення.
Виділяють два головних цикли в розвитку природних екосистем, ландшафтів і ґрунтів – біокліматичний і біогеоморфологічний..
Біокліматичний обумовлений космічними і загальнопланетарними явищами, розподілом на поверхні планети сонячної радіації і динамікою атмосфери; рослинність і ґрунти в цьому циклі еволюціонують разом із кліматом.
Біогеоморфологічний цикл обумовлений геологічними геоморфологічними і геохімічними процесами; у ньому розвиток рослинності і ґрунтового покрову зв'язано з формуванням рельєфу і поверхневих відкладень.
Останнім часом у житті планети усе більшого значення набуває третій цикл – діяльність людини, що пристосовується до головних циклів, а також дуже сильно змінює їх.
 
Тема 3 Мінералогічний та механічний склад ґрунтів та ґрунтоутворюючих порід
3. 1 Мінералогічний склад ґрунтів та ґрунтоутворюючих порід
До складу ґрунтоутворюючих порід і ґрунтів входять первинні і вторинні мінерали. Первинні мінерали складають магматичні породи, а в пухких породах і ґрунтах є залишковим матеріалом вивітрювання вихідних порід. Вторинні мінерали виникли з первинних під впливом кліматичних і біологічних чинників.
Первинні мінерали представлені переважно частками більше 0, 001 мм, вторинні – менше 0, 001мм. У більшості ґрунтів первинні мінерали переважають за масою над вторинними, за винятком фералітних грунтів.
3. 1. 1 Первинні мінерали
Найбільш поширеними первинними мінералами в породах і грунтах є кварц, польові шпати, амфіболи, піроксени і слюди. Вони складають основну масу магматичних порід. У пухких породах більше кварцу (SiО2), як найбільш стійкого до вивітрювання мінералу. Друге місце займають польові шпати, які мають велику механічну міцність, але менш стійкі до хімічного вивітрювання. Кварц і польові шпати крупнозернисті, вони зосереджені в піщаних і пилуватих частках.
Амфіболи, піроксени і багато слюд легко піддаються вивітрюванню, тому в пухких породах і грунтах вони містяться в невеликих кількостях у виді дрібних кристалів.
Значення первинних мінералів різнобічне: від їхньої кількості (особливо крупнозернистих фракцій) залежать агрофізичні властивості грунтів, вони є резервним джерелом зольних елементів живлення рослин, а також утворення повторних мінералів.
Вторинні мінерали
Мінерали простих солей утворюються при вивітрюванні первинних мінералів, а також у результаті грунтоутворювального процесу. До таких солей належать кальцит СаСО3, магнезит МgСО3, доломіт [Са, Мg] (СО3) 2, сода NаСО3 • 10 Н2О, гіпс СаSО4 • 2 Н2О, мірабіліт Nа2SО4 • 10 Н2О, галіт NаСl, фосфати, нітрати й ін. Ці мінерали здатні накопичуватися в грунтах у великих кількостях в умовах сухого клімату. Якісний і кількісний склад їх визначає ступінь і характер засолення грунтів.
Мінерали гідроокисей і окисей. Це гідроокиси кремнію, алюмінію, заліза, марганцю, які утворюються в аморфній формі при вивітрюванні первинних мінералів у вигляді гідратованих високомолекулярних гелів і які поступово піддаються дегідратації і кристалізації з утворенням оксидів і гідрооксидів кристалічної структури. Кристалізації сприяють високі або низькі температури, висушування, окислювальні умови.
Гідроокис кремнію (SiО2 • n Н2О) у міру старіння переходить у твердий гель – опал (SiО2 • n Н2О) з вмістом води від 2 до 30%, потім, гублячи воду, – у кристалічні форми халцедону і кварцу SiО2. Гідрооксид марганцю кристалізується у вигляді мінерала піролюзита МnО2, псіломелана mМnО2 • МnО2 • Н2О.
Гідрати півтораокисей (Al2O3 • nH2O, Fe2O3 • nH2O), кристалізуючись, утворюють повторні мінерали: беміт Аl2О3 • Н2О, гідрагіліт (гіббсіт) Аl2О3 • 3Н2О або Аl (ОН) 3, гематит Fе2О3, гетіт Fе2О3 • Н2О, гідрогеніт Fе2О3• 3Н2О. Ці мінерали зустрічаються в невеличких кількостях у багатьох грунтах. Гетіту і гіббсіту багато у фералітних грунтах.
Глинисті мінерали. Є вторинними алюмосилікатами із спільною хімічною формулою nSiО2Аl2О3 • Н2О і характерним молярним відношенням SiO2: Al2O3, що змінюється від 2 до 5. Ці мінерали утворяться в результаті синтезу з простих продуктів вивітрювання первинних мінералів (гідроокиси,
Фото Капча