Характеристика функцій об’єктивного юридичного права

5) діють у єдиній цілісній системі на кожному етапі розвитку суспільства і вважаються реалізованими лише тоді, коли повністю вирішені усі завдання і досягнуті результати правового регулювання;

6) кожна з них використовує відповідний їй арсенал правових способів (дозволів, зобов'язань, заборон, заохочень, покарань тощо). Функції права можна класифікувати так: загально-соціальні і юридичні (спеціально-соціальні). [22, c. 638]

Є різні класифікації функцій права, найбільш поширена з них – поділ функцій права, на: основні спеціально-юридичні (регулятивна і охоронна і ін.), основні соціальні (економічна, політична, ідеологічна та ін.) неосновні спеціально-юридичні (відновлювальна, компенсаційна, обмежувальна та ін.), неосновні соціальні (екологічна, інформаційна, соціальна та ін.).

До загальсоціальним функціями права відносять:

Політична функція – полягає в правовому регулюванні відносин між класами, націями, політичними партіями, релігійними конфесіями, органами місцевого самоврядування і т. д. з приводу формування і здійснення державної влади. За допомогою права встановлюється і охороняється від зазіхань політичний лад, закріплюються інститути представницької і безпосередньої демократії, забезпечується повне народовладдя і підконтрольність державної влади.

Комунікативну функцію – право виступає як одна з форм спілкування між соціальними суб'єктами. Його комунікативна функція проявляє себе у двох основних видах – як координація і як трансляція. [7, c. 32]

Як координація: соціальний порядок, неможливий без координації дієвий між різними елементами і структурними підрозділами, що входять до складу суспільної системи.

Координація передбачає підпорядкованість різнорівневих елементів і підсистем, відносини дисципліни, субординації між ними.

Існують такі форми правової комунікації:

• між суб'єктами правовідносин;
• між окремим суб'єктом і всією соціальною системою;
• між поколіннями соціальних суб'єктів, коли старші долучають своїх молодших сучасників до основ правової культури;
• між ланками єдиної системи права, уявними конкретними суб'єктами;

Як трансляція: право як комунікативної системи дозволяє транслювати соціально-нормативну інформацію як в синхронічному (між сучасниками), так і в діахронічному (між поколіннями) напрямках.

Економічну функцію – виражається в юридичному забезпеченні надійності, справедливості і еквівалентності економічних зв'язків. Чинне право закріплює відносини власності, стимулює ініціативу і підприємливість господарюючих суб'єктів і т. д.

Слід зазначити, що право не тільки безпосередньо регулює, але і найбільш доцільно організовує систему відносин у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ і охороняє їх, гарантуючи від усіляких проявів свавілля і порушень загрозою настання несприятливих наслідків наприклад, цивільно-правові договори забезпечують процес переміщення матеріальних благ; [4, c. 208]

Право в цілому – це своєрідний передавальний механізм, що забезпечує існування цивілізованого суспільства як єдиної системи комунікацій, підпорядкованих нормативним, дисциплінарним взаємозалежності формально-юридичного характеру.

За допомогою правових норм соціальний порядок не просто підтримується, а передається як естафета від одних поколінь до інших в якості такого. Формальна, організована трансляція нормативності дозволяє оберігати перебувають під її захистом цінності життя і культури, забезпечує спадкоємність охоронної діяльності.

Функція соціального контролю залежить опосередкованому впливі права на поведінку суб'єктів (стимулювання, заохочення, утримання від вчинення неправомірних дій).

Функції права класифікують, за також за іншими критеріями:

Функції галузей права:

• конституційне право – функція закріплення прав і свобод людини і громадянина;
• кримінальне право – функція визначення діянь, які визнаються злочинними, і встановлення покарань за їх вчинення та ін.

Культурно-історична функція – виражається в тому, що право акумулює і розвиває духовні цінності, досягнення народу, а також людства в цілому (права людини, демократію, соціальну справедливість і т. д.) ;

Функції правових інститутів – похідні від основних і галузевих функцій права:

• цивільне право – функція набуття права власності;
• сімейне право – функція інституту усиновлення (удочеріння) та ін.

 

 

Спеціально-юридичні функції – основні напрямки юридичного впливу на суспільні відносини, що визначаються сутністю та соціальним призначенням права в житті суспільства.

У рамках регулятивної функції виділяють дві підфункції: регулятивно-статичну і регулятивно-динамічну

Регулятивно-статична функція права – дана функція полягає в закріпленні у відповідних правових нормах та інститутах того, що складає економічний, політичний, соціально-культурний фундамент суспільства і держави, а також подальшого розвитку даних явищ, упорядковує суспільні відносини фіксуванням основних прав і свобод особи, компетенції державних органів і посадових осіб (наприклад, норми конституційного права про право людини на відпочинок, освіту). Здійснюється за допомогою дозвільних і заборонних норм, які спричиняють правовідносини пасивного типу.

Вирішальне значення у проведенні статичної функції належить інститутам права власності, юридична суть яких в тому і полягає, щоб закріпити економічні основи суспільного устрою. Статична функція чітко виражена і в ряді інших інститутів. [6, c. 640]

Регулятивно-динамічна функція права – дана функція спрямована на забезпечення процесу досягнення намічених правових задач, а також на запрограмованість результатів такого процессу, забезпечує розвиток бажаних відносин, стимулює активну поведінку суб'єктів права (наприклад, покладання обов'язку платити податки, відбувати військову повинність).

Здійснюється за допомогою зобов'язувальних норм, які спричиняють правовідносини активного типу.

Охоронна функція права – дана функція полягає у попередженні і припиненні злочинів та інших правопорушень, у захисті та відновленні порушеного права. Крім того, регулятивно-охоронна функція права спрямована на витіснення і ліквідацію віджилих, що не відповідають новим умовам, що вступають у протиріччя з законом суспільних відносин, це функція