Характеристика основних видів управлінського консультування

 

1. Визначення управлінського консультування

2. Цілі різних напрямків управлінського консультування

3. Види управлінського консультування та їх особливості

Список використаної літератури

 

 

Існує безліч визначень консультування взагалі і управлінського консультування зокрема. Можна виділити два основні підходи до консультування.

Перший розглядає консультування з функціонального погляду. Фріц Стіл так визначає консультування: «... будь-яка форма надання допомоги щодо змісту, процесу вирішення або постановки завдання (чи низки завдань), за якої консультант не виконує завдання самостійно, а тільки надає допомогу в її виконанні». Пітер Блок вважає, що «ви виступаєте в ролі консультанта щоразу, коли робите спробу змінити або поліпшити ситуацію, але прямий контроль над здійсненням дій щодо її зміни або поліпшення вам не належить... Більшість працівників організації насправді є консультантами, навіть якщо офіційно вони так не називаються». У цих і аналогічних визначеннях акцентується на ролі консультанта як помічника або радника і передбачається, що таку допомогу можуть надати люди, які посідають різні посади. Таким чином, керівник може виступати водночас і в ролі консультанта в тих випадках, коли він дає пораду або надає допомогу іншому керівнику або підлеглому (якщо поради і допомога не мають характеру наказу або розпорядження).

Інший підхід розглядає консультування як самостійні професійні послуги і акцентує на вимогах, яким ці послуги повинні відповідати. Ларрі Грейнер і Роберт Метцгер стверджують, що «Управлінське консультування є набором послуг, що надаються спеціально навченими з відповідною кваліфікацією особами, які в об'єктивній і незалежній манері допомагають клієнту виявити і проаналізувати проблеми цієї організації і рекомендують вирішення цих проблем, а також, за необхідності, надають допомогу в реалізації запропонованих рішень». Аналогічні визначення використовують і професійні асоціації і інститути консультантів з управління. Наприклад, Міжнародна рада інститутів управлінського консультування (International Council Management Consulting Institutes – ICMCI) дає таке визначення: «Управлінське консультування полягає в наданні незалежних рекомендацій і підтримки для клієнтів, які володіють керівними повноваженнями, в питаннях, що стосуються процесу управління».

Ці два підходи є взаємодоповнювальними. Управлінське консультування може розглядатися і як професійна послуга, і як спосіб надання практичної допомоги. З огляду на це найповнішим можна вважати визначення Міжнародної організації праці (International Labour Organization – ILO) : «Управлінське консультування – це діяльність з надання незалежних професійних послуг, що мають рекомендаційний характер і які допомагають керівникам і організаціям у реалізації організаційної мети і завдань через вирішення управлінських і ділових проблем, виявлення і використання нових можливостей, впровадження змін і навчання».

Нині не існує загальноприйнятої класифікації консультаційних послуг, хоча класифікувати їх намагалися не раз. В інформаційних проспектах і брошурах консультаційні фірми часто вміщують перелік послуг і опис сфер спеціалізації, але за відсутності стандартної термінології і специфікації послуг одні й ті самі терміни різні фірми використовують для позначення різних речей. Часто, прагнучи наголосити унікальність і інноваційність продукту, розробляють і використовують нову термінологію.

 

 

Для означення особливостей видів і напрямків управлінського консультування необхідно встановити його загальні цілі. На сьогодні можна виділити п'ять основних цілей, які переслідують клієнти, вдаючись до послуг консультантів:

досягнення мети і завдань організації;

вирішення управлінських і ділових проблем;

виявлення і використання нових можливостей;

навчання;

впровадження змін у роботу організації.

Досягнення мети і завдань організації. Основне і першорядне завдання консультування в галузі управління – надання клієнтам допомоги в досягненні ділової, соціальної або іншої мети. Цю мету можна по-різному сформулювати: вихід на лідируючі позиції в галузі, досягнення конкурентної переваги, задоволення запитів споживачів, досягнення максимально високої якості або продуктивності, корпоративна перевага, досягнення високих показників діяльності, прибутковість, результативність, зростання та ін. Розбіжність у концепціях і термінах пояснюються відмінностями у способі думок і пріоритетах консультантів і їхніх клієнтів, поточним станом мистецтва управління і навіть модою. Проте все можна призвести до загального знаменника: консультування повинно приносити організації клієнта додану цінність, яка має бути матеріальним, вимірюваним внеском у досягнення головної мети клієнта. Це – головне й обов'язкове призначення управлінського консультування, воно становить раціональну основу і задає напрям будь-якої консультаційної діяльності.

Досягнення окресленої мети припускає, що ця мета вже сформульована клієнтом. У деяких організаціях цього не відбувається, і керівництво компанії управляє, не бачачи перспективи, мети або ж зовсім не розуміючи значення своєї діяльності. У цьому разі основним внеском консультантів у роботу компанії може бути допомога у формуванні в клієнта його бачення майбутнього компанії, постановці амбітної, але досяжної мети, в розробці стратегії. Консультант також може допомогти клієнту поглянути на поточні проблеми і можливості у світлі довгострокової і ключової мети організації.

Вирішення управлінських і ділових проблем. Часто основною метою консультування є допомога керівникам у вирішенні проблем, що стоять перед ними. Консультант повинен надати професійну допомогу у виявленні, розпізнаванні і вирішенні проблем, що стосуються найрізноманітніших аспектів управління і бізнесу.

Підприємства й організації звертаються до послуг консультантів за наявності безлічі проблем: незадовільні результати діяльності компанії, незадоволені клієнти, побоювання змін, непередбачені втрати і збитки, стихійні лиха і природні катаклізми, втрата важливого ринку, відсутність перспектив, застаріла система контролю, втрачені можливості, висока плинність