Предмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
13
Мова:
Українська
Зміст
1. Визначення управлінського консультування
2. Цілі різних напрямків управлінського консультування
3. Види управлінського консультування та їх особливості
Список використаної літератури
1. Визначення управлінського консультування
Існує безліч визначень консультування взагалі і управлінського консультування зокрема. Можна виділити два основні підходи до консультування.
Перший розглядає консультування з функціонального погляду. Фріц Стіл так визначає консультування: «... будь-яка форма надання допомоги щодо змісту, процесу вирішення або постановки завдання (чи низки завдань), за якої консультант не виконує завдання самостійно, а тільки надає допомогу в її виконанні». Пітер Блок вважає, що «ви виступаєте в ролі консультанта щоразу, коли робите спробу змінити або поліпшити ситуацію, але прямий контроль над здійсненням дій щодо її зміни або поліпшення вам не належить... Більшість працівників організації насправді є консультантами, навіть якщо офіційно вони так не називаються». У цих і аналогічних визначеннях акцентується на ролі консультанта як помічника або радника і передбачається, що таку допомогу можуть надати люди, які посідають різні посади. Таким чином, керівник може виступати водночас і в ролі консультанта в тих випадках, коли він дає пораду або надає допомогу іншому керівнику або підлеглому (якщо поради і допомога не мають характеру наказу або розпорядження).
Інший підхід розглядає консультування як самостійні професійні послуги і акцентує на вимогах, яким ці послуги повинні відповідати. Ларрі Грейнер і Роберт Метцгер стверджують, що «Управлінське консультування є набором послуг, що надаються спеціально навченими з відповідною кваліфікацією особами, які в об'єктивній і незалежній манері допомагають клієнту виявити і проаналізувати проблеми цієї організації і рекомендують вирішення цих проблем, а також, за необхідності, надають допомогу в реалізації запропонованих рішень». Аналогічні визначення використовують і професійні асоціації і інститути консультантів з управління. Наприклад, Міжнародна рада інститутів управлінського консультування (International Council Management Consulting Institutes – ICMCI) дає таке визначення: «Управлінське консультування полягає в наданні незалежних рекомендацій і підтримки для клієнтів, які володіють керівними повноваженнями, в питаннях, що стосуються процесу управління».
Ці два підходи є взаємодоповнювальними. Управлінське консультування може розглядатися і як професійна послуга, і як спосіб надання практичної допомоги. З огляду на це найповнішим можна вважати визначення Міжнародної організації праці (International Labour Organization – ILO) : «Управлінське консультування – це діяльність з надання незалежних професійних послуг, що мають рекомендаційний характер і які допомагають керівникам і організаціям у реалізації організаційної мети і завдань через вирішення управлінських і ділових проблем, виявлення і використання нових можливостей, впровадження змін і навчання».
Нині не існує загальноприйнятої класифікації консультаційних послуг, хоча класифікувати їх намагалися не раз. В інформаційних проспектах і брошурах консультаційні фірми часто вміщують перелік послуг і опис сфер спеціалізації, але за відсутності стандартної термінології і специфікації послуг одні й ті самі терміни різні фірми використовують для позначення різних речей. Часто, прагнучи наголосити унікальність і інноваційність продукту, розробляють і використовують нову термінологію.
2. Цілі різних напрямків управлніського консульування
Для означення особливостей видів і напрямків управлінського консультування необхідно встановити його загальні цілі. На сьогодні можна виділити п'ять основних цілей, які переслідують клієнти, вдаючись до послуг консультантів:
досягнення мети і завдань організації;
вирішення управлінських і ділових проблем;
виявлення і використання нових можливостей;
навчання;
впровадження змін у роботу організації.
Досягнення мети і завдань організації. Основне і першорядне завдання консультування в галузі управління – надання клієнтам допомоги в досягненні ділової, соціальної або іншої мети. Цю мету можна по-різному сформулювати: вихід на лідируючі позиції в галузі, досягнення конкурентної переваги, задоволення запитів споживачів, досягнення максимально високої якості або продуктивності, корпоративна перевага, досягнення високих показників діяльності, прибутковість, результативність, зростання та ін. Розбіжність у концепціях і термінах пояснюються відмінностями у способі думок і пріоритетах консультантів і їхніх клієнтів, поточним станом мистецтва управління і навіть модою. Проте все можна призвести до загального знаменника: консультування повинно приносити організації клієнта додану цінність, яка має бути матеріальним, вимірюваним внеском у досягнення головної мети клієнта. Це – головне й обов'язкове призначення управлінського консультування, воно становить раціональну основу і задає напрям будь-якої консультаційної діяльності.
Досягнення окресленої мети припускає, що ця мета вже сформульована клієнтом. У деяких організаціях цього не відбувається, і керівництво компанії управляє, не бачачи перспективи, мети або ж зовсім не розуміючи значення своєї діяльності. У цьому разі основним внеском консультантів у роботу компанії може бути допомога у формуванні в клієнта його бачення майбутнього компанії, постановці амбітної, але досяжної мети, в розробці стратегії. Консультант також може допомогти клієнту поглянути на поточні проблеми і можливості у світлі довгострокової і ключової мети організації.
Вирішення управлінських і ділових проблем. Часто основною метою консультування є допомога керівникам у вирішенні проблем, що стоять перед ними. Консультант повинен надати професійну допомогу у виявленні, розпізнаванні і вирішенні проблем, що стосуються найрізноманітніших аспектів управління і бізнесу.
Підприємства й організації звертаються до послуг консультантів за наявності безлічі проблем: незадовільні результати діяльності компанії, незадоволені клієнти, побоювання змін, непередбачені втрати і збитки, стихійні лиха і природні катаклізми, втрата важливого ринку, відсутність перспектив, застаріла система контролю, втрачені можливості, висока плинність