Характеристика соціального контексту підприємництва в умовах сучасного українського суспільства

 

Згідно ст. 1 Закону України про підприємництво «Підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. «. [6]

Фізична особа – громадянин, який здійснює самостійну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і зареєстрований як підприємець у встановленому законом порядку.

Юридична особа – є організація, що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді.

Підприємницькі юридичні особи можуть існувати у таких видах:

господарське товариство;

приватне підприємство (юридична особа, створена фізичною особою як єдиним засновником)

колективне підприємство (юридична особа, створена декількома юридичними або фізичними особами для отримання прибутку, наприклад, колективне сільськогосподарське підприємство, спільне підприємство тощо)

дочірнє підприємство (юридична особа, створена юридичною особою як єдиним засновником)

державне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)

комунальне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності місцевою громадою як єдиним засновником)

казенне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)

виробничий кооператив (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку) [6]

Класифікація підприємств представлена у Господарському кодексі України. Відповідно до Господарського кодексу України (ст. 63) у нашій країні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи) ;

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності) ;

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

державне підприємство, що діє на основі державної власності; [7]

Отже, держава визнає підприємництво, як особливий вид діяльності і підкріплює його відповідними законами, визначає його види і форми існування.

 

 

Розвиток підприємництва є головним фактором формування середнього класу та побудови громадянського суспільства. Таким чином, Україна має проводити політику, яка буде сприяти розвитку підприємництва, підтримувати малих та середніх підприємців.

В умовах фінансової кризи та зростання безробіття проблема розвитку підприємництва дуже актуальна. Вихід з економічної кризи спроможен лише крізь розвиток підприємництва. Необхідно, щоб населення залучалося до підприємницької діяльності, займало активну економічну позицію.

За результатами досліджень Інститута економіки та прогнозування НАН України люди відповіли, що відчувають себе спроможними бути підприємцями 72% самозайнятих, 55% найманих працівників приватних підприємств, 45% найманих працівників підприємств та установ державного сектору.

Згідно з результатами дослідження найбільш спроможними займатися підприємницькою діяльністю є приватні підприємці, бізнесмени, фермери – 72%, ще 16% відчувають себе спроможними, але потребують поглибити свої знання (таблиця 2. 3. 1). Це зумовлено тим, що приватні підприємці, бізнесмени, фермери і так займаються підприємницькою діяльністю. Рівень готовності державних працівників нижче. Вони зазначають, що не хочуть займатися підприємницькою діяльністю через відсутність своїх ідей, труднощі реєстрації та недосконале законодавство.

Спроможність займатися підприємництвом пов’язана й з наявністю роботи. За результатами досліджень частина безробітних зазначила, що неспроможні зараз почати власний бізнес, і цьому є наступні причини: відсутність своєї ідеї, яка могла б принести прибуток; нестача необхідних знань і навичок; нестача коштів для відкриття своєї власної справи. Можна також прослідкувати, що безробітні поділяються на дві групи: 42% відчувають себе неспроможними до підприємництва, а 46% – спроможними. [8]

За даними соціологічних досліджень більшість населення вважають себе неспроможними розпочати власний бізнес. Насамперед це зумовлено відсутністю власних ідей, нестачею необхідних знань і навичок, браком стартового капіталу. Але взагалом за економічними дослідженнями кількість підприємців збільшується. Отже з часом все більше і більше людей відчувають готовність розпочати підприємницьку діяльність.

 

Таблиця 2.3.1

Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи відчуваєте Ви себе спроможним займатися підприємницькою діяльністю?» (економічно активне населення за видом зайнятості, %) 

Відповіді респондентівНаймані працівники підприємств державного секторуНаймані працівники приватних підприємствПриватні підприємці, бізнесмени, фермериСамозайняті

(самостійно визначають місце та час роботи) 

Вважаю себе неспроможним займатися підприємницькою діяльністю45341020

В цілому відчуваю себе спроможним, але потребую поглиблення знань та набуття навичок у цій сфері27301634

Так, відчуваю себе цілком спроможним18257238

Важко відповісти101128

 

 

 

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Впродовж років, з набуття Україною незалежності, для процесу розвитку підприємництва характерна багатогранність.

Найбільш інтенсивно бізнес розвивався у 1992 році. Цьому сприяло прийняття законів України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні” та інших, які спонукали підприємливих людей започаткувати свою справу. Також були введені пільги в оподаткуванні новоутворених підприємств. Закони не надавали права податковим органам встановлювати джерела надходження майна в нові підприємства. Таким чином пільги в оподаткуванні надавались