Характеристика соціального контексту підприємництва в умовах сучасного українського суспільства

 

Отже, можна побачити, що протягом всього періоду більшість населення схвалює розвиток підприємництва. Результати опитування показують, що протягом всіх років переважна кількість опитаних обрали відповідь «скоріше схвалюю» на питання про ставлення до розвитку приватного підприємництва в Україні, менша кількість опитаних обирали відповіді «важко сказати, схвалюю чи не схвалюю» або «скоріше не схвалюю». У 1992 році 52. 7% респондентів схвалювали розвиток підприємництва, не схвалювали 14. 6%. В період з 1994 по 2004 роки відповідь «скоріше схвалюю» обирали від 40. 9% до 52. 3% респондентів, найменшу кількість голосів цей варіант відповіді мав у 1995 році (40. 9%). У цей самий період можна прослідкувати достатньо високу кількість відповідей «скоріше не схвалюю», яка коливається від 20. 2% до 32. 8%, найбільшу кількість голосів цей варіант відповіді мав у 1995 році. Після 2005 року відповідь «скоріше схвалюю» постійно обирали більше 50% респондентів (від 50. 9% до 54. 4%), тоді як відповідь «скоріше не схвалюю» була обрана менш ніж 20% респондентів (від 18. 4% до 19. 8%). Варіант відповіді «важко сказати, схвалюю чи не схвалюю» протягом всього періоду набирав від 22. 2% до 31. 3%, найбільшу кількість голосів набрав у 1995 році. Отже, можна побачити, що протягом всього періоду переважна кількість людей схвалювала розвиток підприємництва в Україні, менше 30% населення відносилися негативно до цього явища. Протягом всього періоду прослідковується тенденція зменшення негативних відповідей щодо розвитку підприємництва, і в той самий час збільшення позитивних відповідей.

 

Мал. 3.3.2. Чи згодні ви особисто працювати у приватного підприємця?

 

Протягом всього періоду на питання «Чи згодні ви особисто працювати у приватного підприємця?» від 36. 4% до 55. 6% респондентів відповідали позитивно, негативно – від 30% до 48. 6%, відповідь «важко відповісти» – від 13. 2% до 20. 7%. В період з 1992 по 2001 роки лідирує по кількості голосів відповідь на питання «скоріше так» (від 43. 8% до 53. 8% голосів). З 2001 по 2003 рік відповіді «скоріше так» і «скоріше ні» мають приблизно однакову кількість голосів. Після 2004 року на перше місце виходить відповідь «скоріше ні» (від 40. 4% до 48. 6), в той час як кількість відповідей «скоріше так» зменшується (від 36. 4% до 43. 5%). Отже до 2001 року переважна кількість населення бажала працювати у приватного підприємця, після цього все більша і більша кількість опитаних висловлювали небажання працювати у приватного підприємця.

Отже більшість населення завжди схвалювало розвиток приватного підприємництва. Щодо працевлаштування у приватного підприємця, то більше 36. 4% населення давали позитивну відповідь протягом всього періоду. Також можна прослідкувати тенденцію, що ставлення до розвитку підприємництва в Україні протягом всього періоду не мало великих змін і було позитивним, в той час як ідея працевлаштування у приватного підприємця останні роки слабко підтримується населенням.

 

 

В своїй роботі я розглянула підприємництво як соціальний феномен. Висвітлила його головні риси, історію формування в Україні та сучасне становище, визначила мотивації суб’єктів займатися підприємницькою діяльністю, ставлення населення до підприємництва.

Підприємці – це окрема соціальна верства населення, яка своєю працею в організації і виробництві забезпечує розвиток суспільства. Підприємництво займає все більше і більше простору в нашому житті. Саме підприємці є тією соціальною силою, яка може подолати економічну кризу, забезпечити розквіт економіки України.

Підприємництво являє собою не тільки особливий вид економічної діяльності, але й певний образ мислення, систему цінностей, тип поведінки. Саме це дозволяє інтерпретувати підприємництво як соціокультурний феномен.

Підприємець є представником певного прошарку населення і має певну поведінку, якості, що відрізняють його від іншого населення. Його поведінка та діяльність відрізняються від поведінки і діяльності інших людей. Економічна поведінка підприємців визначає характер їх взаємодії зі споживачами, конкурентами, діловими партнерами, державою, взагалі – специфіку їх діяльності в цілому. Головні властивості поведінки підприємців – це цілеспрямованість, незалежність та самовпевненість, пошук можливостей та ініціативність, завзятість та наполегливість, здатність переконувати та встановлювати зв'язки, контакти, готовність до ризику, невпинний пошук нових ідей.

З початку існування підприємництва на території України підприємців завжди виділяли як окрему верству населення, яка мала певні специфічні характеристики, що відокремлювали її від іншого населення. На території України підприємництво зародилося ще за часів Київської Русі у вигляді купців і поступово розвивалося. За часів Радянського Союзу розвиток підприємництва зупинився бо цей вид діяльності був сурово заборонений. Після розпаду СССР, у незалежній Україні підприємницьку діяльність легітимізували. Було прийнято ряд законів, які визначали підприємництво як особливий вид діяльності, його види та форми, обов’язки та права суб’єктів підприємницької діяльності – підприємців.

На початку існування незалежної України підприємництво перебувало в активному розвитку, але незабаром його пригальмувала економічна криза. Також завдали удару по підприємництву нововведення в Податковому кодексі України, які загнали підприємництво у вузькі рамки. Збільшились податки, а можливості співпраці підприємств скоротились. Підприємці не задоволені сучасним станом, вони прагнуть змін у законодавстві країни.

Щодо готовності займатися підприємницькою діяльністю, то зараз більшість населення вважають себе неспроможними розпочати власний бізнес. Насамперед це зумовлено відсутністю власних ідей, нестачею необхідних знань