Художній та краєзнавчий музеї Запоріжжя

 

Кожен народ береже і шанує свою історію, свою культуру і традиції. Це основа основ, без якої у народу немає майбутнього. Історико-культура спадщина України надзвичайно багата. Відповідно до законів України «Про музеї та музейну справу», «Про охорону культурної спадщини» зберігати її для наступних поколінь і в той же час активно популяризувати серед населення, насамперед серед молоді для виховання у неї патріотизму, відповідальності за долю своєї держави – головна місія українських музеїв. Значний внесок в цю шляхетну справу належить музеям Запорізького краю.

Музей – це науково-дослідний та культурно-освітній центр, який збирає, комплектує, вивчає та зберігає пам'ятники історії, матеріальної і духовної культури, природні, етнографічні, меморіальні колекції, за допомогою яких, через експозицій, виставки, екскурсії, лекції поширює природно-наукові і суспільно-політичні знання.

Музей – це історично обумовлений, багатофункціональний інститут соціальної інформації, призначений для збереження культурних історичних цінностей, нагромадження та поширення соціально значимої інформації.

Музей – це скарбниця цінностей, дослідницький інститут, культурний центр та просвітній заклад. Музей – це першоджерело знань і засіб їхнього поширення серед широкого кола музейних відвідувачів.

До революції в межах сучасної Запорізької області не було жодного державного музею, ні навіть приватного, ні більш-менш помітного зібрання історичних пам'яток.

На сьогодні музейна мережа Запорізької області складається з 22 музейних закладів державного підпорядкування і 133 музеїв, що працюють на громадських засадах.

Поміж музейних установ області особливим багатством колекцій відзначається Запорізький обласний краєзнавчий музей. З 300 тисяч предметів основного фонду, що зберігаються в музей області, понад 106 тисяч належить саме йому. В грудні 2006 року музей відсвяткував своє 85-річчя. Ювілейна виставка, підготовлена до свята, відобразила довгий шлях музею, наповнений драматичними, а іноді і трагічними подіями. Сьогодні обласний краєзнавчий музей – визнаний центр науково-методичної і краєзнавчої роботи в області.

У травні 1921 року при Запорізькому губполітпросвіті була організована екскурсійно-музейно-виставкова секція. З травня по листопад 1921 року її очолював Я. П. Новицький – відомий краєзнавець, археолог, етнограф і фольклорист. Цією секцією були зроблені перші кроки по підготовці до створення в Запоріжжі краєзнавчого музею. Як самостійна установа Запорізький краєзнавчий музей згадується з грудня 1921 року. Першим його завідувачем був призначений Я. П. Новицький. Окрім нього штат музею складали сторож і прибиральниця.

У січні 1922 р. для розміщення музею було виділено приміщення Народного дому. Проводилась активна робота зі створення колекцій музею, їх склали знахідки Я. П. Новицького, зібрані ним під час археологічних та етнографічних розвідок, речі музейного значення, які зберігались в учбових закладах міста, архіви колишніх установ Олександрівська. Сприяло поповненню колекції складене Новицьким і опублікована в місцевій пресі відозва до громадян і установ про передачу в музей предметів старизни. Свій внесок внесли чекісти і міліція: із Запорізької губЧК передали колекційна зброя, з бердянського повіту ЧК прислали старовинні монети різних країн і держав, а колишній начальник міліції подарував частину фарфорового сервізу з гербом і ініціалами будинку Романових. До середини 1922 р. визначилась структура фондів музею: кам’яний вік, бронзовий вік, залізний вік, історична епоха, класичні старожитності, нумізматика. При музеї було сформовано історичний архів з матеріалами від 1797 до 1858 рр. ; науково-історичну бібліотеку; газетний архів (1901 – 1922 рр.). Добре розуміючи важливість збереження архівних документів, Я. П. Новицький виконав велику роботу по з'ясуванню місцезнаходження матеріалів земської управи, міської думи і інших дореволюційних установ Олександрівська, розібрав їх, переписав і систематизував. На жаль, Я. П. Новицькому так і не вдалося добитися виділення коштів для реконструкції будівлі Народного будинку під музей. Крім того було багато охочих розміститися в зручному приміщенні в центрі міста і в травні 1923 року музей був переведений в невелике приміщення в центральному робочому клубі (на розі вулиць Покровської і Єкатеринославської). Тут 15 червня 1923 р. було відкрито першу експозицію, яку за перший місяць роботи відвідало 166 чоловік.. Активна діяльність музею припиняється у зв’язку зі смертю Я. П. Новицького у травні 1925 р.

Після смерті Я. П. Новицького музей прийшов в занепад, його кілька разів переводили з місця на місце. Місцеві органи народної освіти весною 1927 років розмістили його в спортивному залі педагогічного технікуму. Були виділені кошти на придбання нових експонатів, частина виставлених раритетів була надана любителями старизни в тимчасове користування. У газетах з'явилося повідомлення, що з 20 травня в краєзнавчому музеї починається прийом відвідувачів. З настанням зимових холодів керівництво педтехнікуму вимушене повернутися до використовування залу по прямому призначенню серед музейних вітрин стали проводитися спортивні заняття студентів. Для музею результати були плачевні: частину експонатів розкрали або зіпсували, постраждало музейне устаткування.

Опублікована в жовтні 1929 року в газеті «Червоне Запоріжжя» замітка з красномовним заголовком «Запоріжжю потрібен історичний музей» дозволяє припустити, що багато жителів міста і не здогадувались про його існування. Учасники загальних зборів совпартшколи звернулися через газету до органів влади з пропозицією передати під історичний музей будівлю міського собору.

7 листопада 1927 року місцеві газети повідомили про відкриття в місті музею Революції, одним з директорів якого був більшовик, активний борець за перемогу Радянської влади на Запоріжжі Й. Т. Леппік.

У 1927 році в