Художній та краєзнавчий музеї Запоріжжя

15 км від тодішнього Олександрівська на берегах Дніпра почалася грандіозна епопея будівництва Дніпровської ГЕС і підприємств чорної і кольорової металургії. З початком робіт в околицях міста проводилися найкрупніші в історії Радянського Союзу археологічні дослідження, які дали багатющий матеріал. З 1928 року все активніше стало обговорюватися питання про створення історичного музею Дніпробуду. Склалася ініціативна група на чолі із слюсарем І. А. Пузняком, яка і почала запроваджувати в життя ідею організації музею, що одержала підтримку зверху. 12 липня 1930 року Рада Народних комісарів УРСР винесла ухвалу про організацію Музею Дніпровського будівництва і разом з тим запропонувала Наркомпросу УРСР розробити план і положення про музей, які і були затверджені СНК 22 липня 1930 року. Ще в січні 1930 року, коли розв'язувалися організаційні питання, було визнано доцільним його злиття із Запорізьким краєзнавчим музеєм. Відсутність досвіду і недолік утворення першого організатора привела до того, що справа створення музею застопорилася. Робота почалася лише в кінці 1930 року з призначенням директором музею Н. Г. Філянського, відомого в Україні літератора, художника, краєзнавця, до того, що цього брав участь в дніпровській експедиції, мав досвід роботи в музеях Полтави і Харкова. З приходом його до керівництва почався новий етап в історії музею. Основна робоча база музею знаходилася спочатку в Харкові, де жив у той час Н. Г. Філянський. Тут і проводилася підготовча робота, в ході якої оформилася цільова установка музею, його задачі, розроблений структурний план побудови музею в цілому і кожного з його відділів, створене основне ядро працівників, намічені форми і способи збору матеріалів. Слід зазначити, що із самого початку музей історії Дніпробуду формувався як краєзнавчий. У 1931 р. Філянський енергійно взявся за створення у Запоріжжі музею історії Дніпрогесу. До листопаду 1931 року організаційно-підготовчий етап був завершений. Співробітники музею на чолі з Н. Г. Філянським переїхали в Запоріжжя. Спочатку передбачалося побудувати будівлю для музею на о. Хортиця в його південній частині, пізніше архітектурна група, що працює над проектом планування шостого селища, запропонувала розмістити музейну будівлю на площі, завершальній 8-у Продольну вулицю (нині пр. Леніна). Велична будівля музею повинна була обрамляти площу з боку гавані. Жоден з проектів так і не був здійснений. Були встановлені контакти з багатьма науковими і конструкторськими організаціями і незабаром звідти в музей стали поступати цікаві матеріали: ЦАГІ згодився передати моделі головного вузла споруд; через академіка І. Г. Александрова з Гипроводу (Ленінград) були одержані всі проекти дозволу проблеми Дніпровських порогів дореволюційного часу, Гипроград надав матеріали по проектуванню соцміста. Співробітники музею підтримували тісні зв'язки з низовими організаціями величезного будівництва, вважали створення музею справою колективною, спиралися на численних помічників з числа робітників.