Ігрові технології навчання у професійній діяльності інженера-педагога

системи учасників і суперечності між ними. Відображаються системи кооперативних, інституційних, статусних, рольових і міжособистісних взаємодій. Весь хід гри розкривається перед учасниками і дозволяє їм свідомо і аналітично ставитися як до власних дій, так і до дій партнерів.

У залежності від того, яка із систем стає основним моментом, на який спрямована організація навчання, і що є центром колективного обговорення, виділяються різні ігрові форми: командно-позиційна, сюжетно-рольова, командно-рольова або рефлексивно-позиційна гри.

Необхідною вимогою організаційних ігор є їх проведення з відривом від виробництва і тривалістю не менше п'яти днів. Ці вимоги визначені характером побудови етапів гри і феноменом включеності в ігровий процес. Для того щоб організаційна гра забезпечила справжнє розвивальне навчання, в ній повинна здійснюватися імітація повного циклу розвитку діяльності - від підходу до вирішення будь-якої ситуації до узагальненої оцінки знайденого способу розв'язання. Таким чином, гра є спеціально організованою моделлю "кроку" соціального розвитку особистості. Основна структура цього "кроку" відповідає загальній структурі і психологічному будовою інтелектуальної діяльності, яка включає в себе:

1) аналіз ситуації і виявлення основних проблемних точок;

2) визначення провідної стратегії дії і визначення цілей та плану діяльності;

3) вибір способів і засобів діяльності та реалізація рішення;

4) отримання результатів у ході вирішення та оцінка ефективності.

Основні ланки структури розумової діяльності обумовлюють виділення основних чотири етапів гри (рис. 1).

Рис. 1. Етапи гри

Розглянемо їх більш детально.

Перший етап полягає в створенні ділової атмосфери. На даному етапі визначаються цілі, вміст і основне завдання гри, здійснюється необхідна педагогічна для психологотипу підготовка учнів.

Другий етап полягає власне в організації ігрового процесу, що включає інструктаж-роз'яснення правил і умов гри її учасникам і розподіл серед них ролей.

Третій етап полягає в проведенні гри, в результаті якої має бути успішно вирішене поставлене перед її учасниками навчальне практичне завдання.

Четвертий етап має бути присвячений підведенню підсумків. Він містить аналіз ходу гри і її результатів як самими учасниками гри, так і експертом, в ролі якого виступає викладач.

Навчальні ігри виконують три основні функції:

-інструментальну, яка полягає у формуванні певних умінь;

-гностичну, яка реалізується через формування знань і розвиток мислення;

-соціально-психологічну, яка забезпечує розвиток комунікативних навичок.

До того ж у всіх випадках використання ігрових технологій у навчанні виконує пізнавальну, дослідницьку і виховні функції, а також функцію контролю (рис. 2).

Рис. 1. Основні функції ігрових педагогічних технологій

У навчальних іграх використовується не лише ігровий метод. В процесі гри можно широко застосовувати групові і індивідуальні форми роботи, прводити спільне обговорення ситуації, здійснювати тестування і опитування учасників, створювати нові нестандртниє ролеві ситуації.

1.2.3 Навчальна ділова гра

Історично діловій грі передувала військова гра, яка зародилася у XVII столітті. «Потішні полки» юного Петра I та його військові забави – передвісники маневрів, що стали діловими навчальними іграми в армії. Перша ділова гра, названа організаційно-виробничим випробуванням, була розроблена та проведена у 1932 році у місті Ленінграді. Але по ряду соціально-історичних причин вона була забута в СРСР і відродилася у 1956 році в США. Відтоді ділові ігри стали широко використовуватися за кордоном як одна з найбільш ефективних форм навчання. У радянській педагогічній науці проблема ділових ігор почала активно розроблятися, починаючи з 60-х років ХХ століття. Сьогодні ці форми широко використовуються у навчальному процесі вітчизняних закладів освіти.

Поширення спроб застосування ділових ігор має свої позитивні та негативні сторони. Це зумовило появу двох протилежних тенденцій їх осмислення. Позитивна тенденція підтверджує можливості ділових ігор як інструменту формування особистості фахівця й активізації навчального процесу. Негативна – пов’язана з недостатньо глибоким розумінням суті ділової гри, перш за все як педагогічного явища, головною ознакою якого є не зовнішня форма, а складні психолого-педагогічні чинники, що діють через неї.

Слід відзначити, що як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі відсутня загальноприйнята концепція ділової гри. Це приводить до відсутності чітких уявлень про її суть, структуру, до різночитання у термінах і самій назві. Визначимось із нашим розумінням ділової гри як нового педагогічного явища у інженерно-педагогічній освіті.

Навчальна ділова гра – це така форма навчання, яка найбільш наближена до умов професійної діяльності майбутнього інженера-педагога і має за мету формування практичних умінь у керівництві різними закладами та процесами. Вона забезпечує стимулювання й підвищення інтересу до занять, активізацію процесу оволодіння майбутньою професією.

Для підвищення ефективності ділової гри її технологія повинна відповідати певним вимогам:

-гра повинна відповідати цілям навчання;

-гра повинна включати практичну ситуацію;

-необхідна певна психологічна підготовка учасників гри, яка б відповідала її змісту;

-гра повинна мати можливість використання творчих елементів;

- викладач повинен виступати в процесі гри не тільки в ролі її керівника, а також і в якості консультанта та коректора окремих дій її учасників.

Серед основних компонентів ділової гри визначають:

-об’єкт, що моделюється: підприємство, установа, відділ, навчальний заклад та ін.;

-процес, що моделюється: проектування, управління, складання документів, прийняття рішення, підготовка виробництва тощо;

-проспект гри: розкриває концепцію гри;