Інформаційні системи та технології в економіці

Об'єднання глобальних, регіональних і локальних обчислювальних мереж дозволяє створювати багатомережеві ієрархії. Вони забезпечують потужні, економічно доцільні засоби обробки величезних інформаційних масивів і доступ до необмежених інформаційних ресурсів. Локальні обчислювальні мережі можуть входити як компоненти до складу регіональної мережі. Регіональні мережі можуть об'єднуватися у складі глобальної мережі і, нарешті, глобальні мережі також можуть утворювати ще більш складні структури мереж. 

Локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) об'єднує декілька віддалених одна від одної ЕОМ чи інших систем автоматичного оброблення даних, розташованих у межах порівняно невеликій території - будівлі, комбінату, полігону.

Розміри ЛОМ - від декількох десятків квадратних метрів до декількох квадратних кілометрів. ЛВС з'явилася головним чином тому, що від 60 до 90% всієї оброблюваної та переданої інформації циркулює всередині окремих установ, інститутів і т.д.,і лише невелика її частина використовується поза ними. 

Існує два типи комп'ютерних мереж: однорангові мережі та мережі з виділеним сервером. Однорангові мережі не передбачають виділення спеціальних комп'ютерів, що організують роботу мережі. Кожен користувач, при підключенні до мережі, виділяє в мережу будь-які ресурси (дисковий простір, принтери) і підключається до ресурсів, наданих в мережу іншими користувачами. Такі мережі прості в установці, налагодженні; вони істотно дешевше мереж з виділеним сервером. У свою чергу мережі з виділеним сервером, незважаючи на складність налаштування і відносну дорожнечу, дозволяють здійснювати централізоване управління. 

Однорангова мережа - це мережа, в якій немає єдиного центру управління взаємодією робочих станцій і немає єдиного пристрою для зберігання даних. Мережева операційна система розподілена по всіх робочих станцій. Кожна станція мережі може виконувати функції як клієнта, так і сервера. Вона може обслуговувати запити від інших робочих станцій і направляти свої запити на обслуговування в мережу. Користувачеві мережі доступні всі пристрої, підключені до інших станцій (диски, принтери). Переваги однорангових мереж: низька вартість та висока надійність. Недоліки однорангових мереж: 

- залежність ефективності роботи мережі від кількості станцій;

- складність управління мережею; 

- складність забезпечення захисту інформації; 

- труднощі оновлення та зміни програмного забезпечення станцій. 

 Мережа з виділеним сервером - це мережа, в якій один з комп'ютерів виконує функції зберігання даних, призначених для використання всіма робочими станціями, управління взаємодією між робочими станціями та ряд сервісних функцій. 

Такий комп'ютер зазвичай називають сервером мережі. На ньому встановлюється мережна операційна система, до нього підключаються всі колективні зовнішні пристрої - жорсткі диски, принтери і модеми. 

Взаємодія між робочими станціями в мережі, як правило, здійснюється через сервер. Логічна організація такої мережі може бути представлена топологією зірка. Роль центрального пристрою виконує сервер. У мережах з централізованим управлінням існує можливість обміну інформацією між робочими станціями, минаючи файл-сервер. Після запуску програми на двох робочих станціях можна передавати файли з диска одній станції на диск іншого. Переваги мережі з виділеним сервером: 

- надійна система захисту інформації; 

- висока швидкодія; 

- відсутність обмежень на кількість робочих станцій; 

- простота управління в порівнянні з однорангових мережами. 

Недоліки мережі: 

- висока вартість через виділення одного комп'ютера під сервер; 

- залежність швидкодії і надійності мережі від сервера; 

- менша гнучкість в порівнянні з тимчасовою мережею. 

Файловий (мережевий) сервер грає важливу роль в управлінні ЛОМ. Він повинен управляти накопичувачами на жорстких дисках і підтримувати колективні периферійні пристрої. Велике значення має продуктивність файлового сервера при управлінні інформацією великих обсягів і при великій кількості робочих станцій. 

Для підключення більшої кількості робочих станцій використовують мережеві підсилювачі або комутатори, а також концентратори. 

В якості робочих місць застосовують автономні комп'ютерні системи, пов'язані в мережу і звані робочими станціями, автоматизованими робочими місцями і мережевими станціями. У ЛВС персональний комп'ютер використовується як робоче місце, що має своїм власним «інтелектом», тобто власним процесором з власним внутрішнім накопичувачем і пристроєм вводу-виводу. 

При використанні мережевих плат з можливістю автоматичного можна відмовитися від накопичувачів на гнучких магнітних дисках і підвищити безпеку зберігання даних, тому що з цих робочих станцій, часто званих PC-терміналами, не можуть бути скопійовані дані на транспортні носії даних,а також не можуть бути занесені небажані дані, наприклад віруси.

 Як і будь-яка обчислювальна система має потребу в програмних засобах, об'єднаних в операційну систему, так і обчислювальна мережа має потребу у власній операційній системі.  Центральний процесор з'єднується з периферійним обладнанням спеціальним пристроєм. Для підключення одного персонального комп'ютера (ПК) до іншого потрібно пристрій сполучення, яке називається мережевим адаптером або мережевим інтерфейсом, модулем, картою.Воно вставляється у вільне гніздо материнської плати. Серверу в більшості випадків необхідна мережева плата підвищеної продуктивності, ніж у робочих станцій.  Як засоби комутації найчастіше використовуються кручена пара, коаксіальний кабель і оптоволоконні лінії. Периферійне устаткування (лазерні принтери, графобудівники, пристрої факсимільного зв'язку, модеми), підключены до файлового сервера (або іншого серверного пристрою), можна використовувати з будь-якої робочої станції. 

Досить часто трапляється ситуація, коли одні й ті ж дані потрібні для різних робочих станцій. У даному випадку повиннно використовуватися спеціальне прикладне програмне забезпечення, яке б контролювало доступ до даних і дозволяло уникнути помилок. 

ЛВС  мають такі особливості: 

1. Так як лінії передачі даних