Інформаційні системи та технології в економіці

2. Для ЛВС практично немає перешкод, а тому інформація, що передається, не має помилок. 

3. До ЛВС можуть входити різноманітні і незалежні пристрої: великі, малі та мікро-ЕОМ, термінали і термінальні станції, різне периферійне устаткування, накопичувачі на магнітних стрічках і дисках, а також спеціалізовані засоби (реєструючі та копіюючі пристрої, графобудівники, пристрої зв'язку з об'єктами тощо). 

4. Простота зміни конфігурації мережі та середовища передачі. 

5. Низька вартість мережі передачі даних в порівнянні з вартістю пристроїв, що підключаються. 

Головна відмінна риса ЛОМ - наявність єдиного для всіх абонентів високошвидкісного каналу зв'язку, здатного передавати як цифрові дані, так і мовну, текстову і навіть відеоінформацію, що дозволяє, наприклад, об'єднати багато форм засновницької зв'язку в рамках однієї мережі. 

Обчислювальні мережі мають ті ж недоліки, що й персональний комп'ютер у вигляді автономної системи, від яких неможливо позбутися. Помилкові включення і виключення будь-якого обладнання, вихід за межі області, зловживання інформацією та (або) маніпулювання нею можуть зруйнувати робочу систему. Забезпечення надійності функціонування мережі входить в обов'язки так званого адміністратора мережі, який повинен завжди бути поінформований про фізичний стан і продуктивності мережі і вчасно приймати відповідні рішення. 

Адміністратор мережі керує рахунками і контролює права доступу до даних. Для цього в мережах застосовується система імен та адресація. Кожен користувач має власний ідентифікатор - ім'я, відповідно до якого має якийсь обмежений доступ до мережевих ресурсів і до часу роботи в мережі.Користувачі, крім того, можуть бути об'єднані в групи, що мають свої права та обмеження. Для запобігання несанкціонованого доступу застосовується система паролів. 

Глобальні обчислювальні мережі  (WAN - Wide Area Networks), які також називаються територіальними комп'ютерними мережами, служать для того, щоб надавати свої сервіси великій кількості абонентів, розкиданих по великій території. Зважаючи на великий протяжності каналів зв'язку побудова глобальної мережі вимагає дуже великих витрат, в яку входять вартість кабелів і робіт з їх прокладці, витрати на комутаційне обладнання та проміжну підсилювальну апаратуру, що забезпечує необхідну смугу пропускання каналу,а також експлуатаційні витрати на постійну підтримку в працездатному стані розкиданої по великій території апаратури мережі.

Глобальні мережі відрізняються від локальних тим, що розраховані на необмежене число абонентів і використовують, як правило, не дуже якісні канали зв'язку й порівняно низьку швидкість передачі, а механізм керування обміном, у них в принципі не може бути гарантовано швидким. У глобальних мережах набагато важливіше не якість зв'язку, а сам факт її існування. Правда, зараз вже не можна провести чітку і однозначну межу між локальними та глобальними мережами. Більшість локальних мереж мають вихід в глобальну мережу, але характер переданої інформації, принципи організації обміну, режими доступу, до ресурсів усередині локальної мережі, як правило, сильно відрізняються від тих, що прийнято в глобальній мережі. І хоча всі комп'ютери локальної мережі в даному випадку включені також і в глобальну мережу, специфіку локальної мережі це не скасовує. Можливість виходу в глобальну мережу залишається всього лише одним з ресурсів, поділені користувачами локальної мережі.

Якщо брати до уваги всі відмінності локальних і глобальних мереж, то стає зрозумілим, чому так довго могли існувати роздільно два співтовариства фахівців, що займаються цими двома видами мереж. Але за останні роки ситуація різко змінилася.

Фахівці з локальних мереж, перед якими встали задачі об'єднання декількох локальних мереж, розташованих в різних, географічно віддалених один від одного пунктах, були вимушені почати освоєння чужого для них світу глобальних мереж і телекомунікацій. Тісна інтеграція віддалених локальних мереж не дозволяє розглядати глобальні мережі у вигляді “чорного ящика”, що являє собою тільки інструмент транспортування повідомлень на великі відстані. Тому все, що пов'язано з глобальними зв'язками і віддаленим доступом, стало предметом повсякденного інтересу багатьох фахівців з локальних мереж.

З іншого боку, прагнення підвищити пропускну спроможність, швидкість передачі даних, розширити набір і оперативність служб, іншими словами, прагнення поліпшити якість послуг, що надаються, все це примусило фахівців з глобальних мереж звернути пильну увагу на технології, що використовуються в локальних мережах.

Таким чином, в світі локальних і глобальних мереж явно намітилося зрушення назустріч один одному, яке вже сьогодні привело до значного поєднання технологій локальних і глобальних мереж.

Одним з виявів цього зближення є поява мереж масштабу великого міста (MAN), що займають проміжне положення між локальними і глобальними мережами. При досить великих відстанях між вузлами вони володіють якісними лініями зв'язку і високими швидкостями обміну, навіть більш високими, чим в класичних локальних мережах. Як і у разі локальних мереж, при побудові MAN вже існуючі лінії зв'язку не використовуються, а прокладаються наново.

Зближення в методах передачі даних відбувається на платформі оптичної цифрової (немодульованої) передачі даних по оптичноволоконих лініях зв'язку. Через різке поліпшення якості каналів зв'язку в глобальних мережах почали відмовлятися від складних і надмірних процедур забезпечення коректності передачі даних. Прикладом можуть служити мережі Frame Relay. У цих мережах передбачається, що спотворення бітів відбувається настільки рідко, що помилковий пакет просто знищується, а всі проблеми, пов'язані з його втратою, вирішуються програмами прикладного рівня, які безпосередньо не входять до складу мережі Frame Relay.

За рахунок нових