Інформаційні системи та технології в економіці

Internet являє собою глобальну комп'ютерну мережу. Сама її назва означає «між мереж». Це мережа, що з'єднує окремі мережі. Логічна структура Internet являє собою якесь віртуальне об'єднання, що має своє власне інформаційний простір. 

Internet забезпечує обмін інформацією між усіма комп'ютерами, які входять до мережі, підключені до неї. Тип комп'ютера і використовується ним операційна система значення не мають. Крім того, всі комп'ютери, підключені до мережі, рівноправні. 

В даний час в мережі Internet використовуються практично усі відомі лінії зв'язку від низько-швидкісних телефонних ліній до високошвидкісних цифрових супутникових каналів. Операційні системи (ОС), що використовуються в мережі Internet, також відрізняються різноманітністю. Більшість комп'ютерів мережі Internet працюють під ОС Unix або Windows NT. Широко представлені також спеціальні маршрутизатори мережі типу NetBlazer або Cisco, чия ОС нагадує ОС Unix. 

Основні осередки Internet - локальні обчислювальні мережі. Internet не просто встановлює зв'язок між окремими комп'ютерами, а створює шляхи сполучення для більших одиниць - груп комп'ютерів. Якщо деяка локальна мережа безпосередньо підключена до Internet, то кожна робоча станція цієї мережі також може підключатися до Internet. Існують комп'ютери, самостійно підключені до Internet. Вони називаються хост-комп'ютерами (host - господар). Кожен підключений до мережі комп'ютер має свою адресу, за яким його може знайти абонент з будь-якої точки світу. 

Internet самостійно здійснює передачу даних. До адресами станцій пред'являються спеціальні вимоги. Адреса повинен мати формат, що дозволяє вести його обробку автоматично, і повинен нести певну інформацію про свого власника. 

З цією метою для кожного комп'ютера встановлюються дві адреси: цифровий IP-адреса (IP - Internetwork Protocol - міжмережевий протокол) і доменний адреси. Обидва ці адреси можуть застосовуватися рівноцінно. Цифровий адреса зручний для обробки на комп'ютері, а доменну адресу - для сприйняття користувачем. 

Цифрова адреса має довжину 32 біта. Для зручності він розділяється на чотири блоки по 8 біт, які можна записати в десятковому вигляді. Адреса містить повну інформацію, необхідну для ідентифікації комп'ютера. Два блоки визначають адреса мережі, а дві інші - адреса комп'ютера всередині цієї мережі. IP-адреса включає в себе три компоненти: адреса мережі, адреса підмережі ,адреса комп'ютера в підмережі. 

 Доменна адреса визначає область, що представляє ряд хост-комп'ютерів. На відміну від цифрового адреси він читається в зворотному порядку. Спочатку йде ім'я комп'ютера, потім ім'я мережі,в якій він знаходиться. 

Коли Internet стала міжнародною мережею, виникла необхідність надати закордонним країнам можливість контролю за іменами знаходяться в них систем. Для цієї мети створений набір двобуквений доменів, які відповідають доменам вищого рівня для цих країн. Наприклад, Франція - fr; Канада - СA, США - us; Росія - ru. 

Існують домени, розділені за тематичними ознаками. Такі домени мають трьохбуквені скорочену назву. Наприклад, навчальні заклади - edu, урядові установи - gov, комерційні організації - соm. 

Остаточний план розширення системи присвоєння імен ресурсів в Internet був оголошений комітетом IAHC (International Ad Hoc Committee). Згідно з новим рішенням, до доменів вищого рівня, що включає сьогодні com, net, org, додадуться: 

+ Firm - для ділових ресурсів Мережі; 

+ Store - для торгівлі; 

+ Web - для організацій, що мають відношення до регулювання діяльності в WWW; 

+ Arts - для ресурсів гуманітарної освіти; 

+ Gеc - ігри та розваги; 

+ Info - надання інформаційних послуг; 

+ Пот - для індивідуальних ресурсів. 

Комп'ютерне ім'я включає, як мінімум, два рівні доменів. Кожен рівень відокремлюється від іншого крапкою. Ліворуч від домену верхнього рівня розташовуються інші імена. Всі імена, що знаходяться ліворуч, - піддомени для загального домену. 

Електронна пошта схожа на звичайну пошту. З її допомогою лист - текст, забезпечений стандартним заголовком (конвертом), - доставляється за вказаною адресою, що визначає місцезнаходження сервера та ім'я адресата, який має поштову скриньку на цьому сервері, з тим, щоб адресат міг його дістати й прочитати в зручний час. 

Для створення електронної пошти в мережі TCP / IP використовується не так вже й багато протоколів: SMTP (Simple Mail Transfer Protocol - простий протокол передачі пошти),POP (Post Office Protocol - протокол поштового відділення) і MIME (Multipurpose Internet Mail Extensions - багатоцільові розширення пошти Інтернет). Звичайно, це далеко не повний перелік протоколів електронної пошти. Наприклад, існує експериментальний інтерактивний поштовий протокол (ШАР - Interactive Mail Access Protocol), визначений в стандарті RFC 1176 і створений для того, щоб замінити POP. До числа його можливостей входить пошук тексту на віддаленій системі та синтаксичний аналіз повідомлень, а цього якраз і немає в POP. 

Згідно зі схемою поштового обміну взаємодія між учасниками цього обміну будується за класичною схемою «клієнт-сервер». При цьому схему можна розділити на кілька