Інформаційний бізнес і його особливості в умовах України

Інформаційний простір України – середовище, в якому здійснюєтьсяпродукування, зберігання та поширення інформації і на яку розповсюджується юрисдикція України» [1]. Згідно із Законом України № 537-Vвід 09. 01. 2007 «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» інтеграція України у глобальний інформаційний простір включена в організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Інформаційний простір складається з таких сегментів: засоби масової інформації – газети, журнали, телебачення, інформаційні агентства, радіопрограми; книгодрукування; бібліотечний комплекс; архівні установи; кінематограф, кіновиробництво та кінопрокат; система зв'язку та телекомунікацій – електронна пошта міський та міжнародний телефонний зв'язок, пейджинговий, мобільний та супутниковий зв'язок; інтернет з усім своїм контентом.

До основних ознак інформаційного простору України належать:

• єдині принципи і загальні правила взаємодії всіх суб'єктів інформаційної діяльності при оптимальному співвідношенні державного регулювання і саморегулюючих початків у формуванні й розвитку інформаційного простору держави;
• наявність умов для безпечної інформаційної взаємодії держави, організацій і громадян, максимально повне задоволення інформаційних потреб держави, організацій і громадян на всій території держави;
• рівнодоступність суб'єктів інформаційної діяльності до відкритих інформаційних ресурсів та їхня правова рівність;
• збереження балансу інтересів держави і світового співтовариства при входженні України в глобальний інформаційний простір та забезпечення її національного інформаційного суверенітету [5, 435].

Формування єдиного інформаційного простору, який є важливою ознакою суверенної і незалежної держави, полягає у зміцненні державності, збереженні інформаційного суверенітету та створенні умов для захисту й ефективного використання національних інформаційних ресурсів Для цього необхідно доопрацювати проекти законів, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді України, переглянути та доповнити чинне законодавство в цій галузі. Відсутність відповідної правової бази може призвести до втрати інформаційного суверенітету як важливого складника - національної безпеки держави, з усіма негативними наслідками цього.

Інформаційний простір України на сучасному етапі перебуває в стані становлення та нерівномірного розвитку. Визначені такі проблеми інтеграції України в європейський інформаційний простір: недосконалість нормативно-правової бази інформаційної сфери України, неузгодженість термінології, основних положень та принципів національного законодавства з європейським, відсутність єдиної національної системи класифікації інформації, недосконалість системи стандартизації та сертифікації, невідповідність стандартам розвинених країн окремих секторів інформаційного простору України (друковані ЗМІ, книговидання, бібліотечний, архівний, кінематографічний комплекси), їх подальше скорочення, відставання України від розвинутих держав у розвитку вітчизняного сегменту Інтернету, досить висока присутність в інформаційному просторі України ЗМІ іноземних держав, відтік за кордон висококласних фахівців з IT, котрі готуються в Україні, обмеження зарубіжних держав у стосунках з Україною стосовно розповсюдження інформації та отримання IT, масові порушення в Україні права інтелектуальної власності, відсутність у європейської спільноти об'єктивної уяви про Україну, недостатнє інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державних органів.

Окремі сектори інформаційного простору (друковані ЗМІ, книговидання, бібліотечний, – архівний та кінематографічний комплекси) не відповідають стандартам розвинутих країн, зазнають подальшого скорочення і навіть руйнування; інші (Інтернет, мобільний зв'язок) виявляють стійку тенденцію до зростання.

Позитивним є зростання кількості користувачів, але цей процес відбувається досить повільно і загалом, поширення мережі Інтернет в Україні ще не відповідає показникам розвинутих країн [5, 436].

У секторі друкованих ЗМІ спостерігається тенденція до збільшення кількості періодичних видань, однак тираж газет і журналів помітно скорочується. На ринку друкованої продукції недостатньо представлені вітчизняні наукові, освітні та дитячі видання. Телебачення і радіо мають розвинутий характер і поширені по всій території країни. У секторі електронних ЗМІ поступово створюється конкурентне середовище, що сприяє альтернативності розповсюдження та отримання інформації. Присутність в інформаційному просторі України ЗМІ іноземних держав є високою. В Україні створено національну систему зберігання інформації, однак у бібліотеках та архівах недостатньо використовуються новітні інформаційні технології.

Система зв'язку та телекомунікацій в Україні має стійкі темпи розвитку: впроваджуються її нові види та послуги (наприклад мобільного й супутникового зв'язку), розвивається мережа волоконно-оптичних ліній, збільшується цифровий сегмент телефонного зв'язку. Однак проблема телефонізації населення залишається актуальною.

Одним із найважливіших завдань, яке необхідно вирішувати у процесі побудови інформаційного суспільства, українського інформаційного простору та його інтеграції до світового інформаційного простору є боротьба з піратством у галузі інформаційних технологій. Україна за рівнем використання неліценційних програмних продуктів є одним з світових лідерів (входить у десятку) з показником у 85% на 2005 р. за даними Асоціації виробників програмного забезпечення BSA (загальний показник для країн Євросоюзу 36% на 2005 p.). І хоча цей показник зменшився порівняно з попередніми роками (91% на 2003 та 2004 роки), втрати від використання нелегальних програмних продуктів набагато збільшились.

Отже, інтеграція України до світового інформаційного простору повинна відбуватись за рахунок вирішення визначених проблем шляхом гармонізації законодавства України в інформаційній сфері з нормами міжнародного права; адаптацію вітчизняної системи стандартів до світових аналогів; підвищення конкурентоспроможності вітчизняних ЗМІ, поширення їх діяльності на зарубіжні країни; створення іншомовних інформаційних ресурсів про економічний, науковий, освітній, культурний, туристичний потенціал України; модернізацію систем зв'язку; інтенсивний розвиток вітчизняного сегменту мережі Інтернет.

Створення інформаційної основи інноваційних процесів, підвищення рівня інформаційної культури населення, забезпечення вільного доступу до світових інформаційних масивів та оперативний інформаційний обмін, а також забезпечення функціонування ефективної системи безпеки стратегічно важливої для країни інформації – усе це надасть можливість реалізувати намічений курс.

 

 

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасності – інформаційний ринок України. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Інформаційний ринок – це сукупність організованих відповідним чином економічних відносин різних суб'єктів щодо купівлі-продажу інформаційних ресурсів, інформаційної продукції та послуг.

До основних груп факторів, що впливають на становлення і розвиток інформаційного ринку відносять такі, що характеризують передусім загальноекономічний стан країни та її привабливість для інвесторів: відкритість і прозорість ринку ІКТ та ступінь його монополізації і адміністративного регулювання; готовність населення країни до використання ІКТ у своєму повсякденному житті та обізнаність про переваги, які вони отримають від цього; співробітництво між державними, бізнесовими та громадянськими структурами, спрямоване на створення сприятливого середовища для розвитку ринку на території країни.

Здатність до співробітництва представників бізнес-структур, урядових установ та громадського сектору – одна з базових умов забезпечення конструктивного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, оскільки тільки в процесі тісної взаємодії трьох сторін можна визначити такий баланс цілей, який би відповідав національній стратегії розвитку країни.

Суперечності та проблеми, що виникають зараз в процесі функціонування інформаційного ринку України, мають у своєму підґрунті як об'єктивні (стадія життєвого циклу ринку, нерівність у розвитку економіки країн світу тощо), так і суб'єктивні (відсутність координації між різними гілками влади, монополізація ринку зв'язку державними компаніями, нестабільна зовнішньоекономічна політика країни тощо) причини. Однак урахування існуючих тенденцій в економіках різних країн світу при розробці власної програми розвитку ринку ІКТ (мається на увазі, що воно буде поєднане з чітко визначеними пріоритетами внутрішньої економічної політики) дасть змогу Україні значно покращити свій рейтинг. Для цього в майбутньому необхідно приділити увагу вивченню механізмів функціонування ринків електронної комерції, розробці програмного забезпечення (як для потреб внутрішнього ринку, так і для офшорного програмування), засад та умов становлення мережевого навчання в США, країнах Євросоюзу та в Росії.

Актуалізація нових важелів розвитку економіки та посилення ролі інформаційного забезпечення, використання інформаційних продуктів і технологій на базі розвинутого телекомунікаційного зв'язку обумовлюють потребу у розвитку інформаційного ринку як на макро-, так і на мезорівні. Україна повинна прискорити цей процес, для чого необхідна дієва державна підтримка інформаційної сфери, зокрема відповідна податкова політика, нормативно-законодавча база, активізація заходів із боротьби з піратством. Потрібно не тільки визнати розвиток даної сфери одним із пріоритетних напрямів державної політики, а й активніше залучати науковців до дослідження проблем розвитку інформаційного ринку і розробки пропозицій для їх вирішення. Суспільство повинно усвідомити роль інформації та інформаційного ринку дія розвитку країни, зокрема її економіки.

Проблеми розвитку інформаційного ринку повинні розглядатися із урахуванням особливостей сучасного розвитку економіки та суспільства в цілому, які характерні для багатьох країн світу. Серед них необхідно відзначити: поглиблення процесів спеціалізації та кооперації на інформаційному ринку, глобалізаційні процеси всіх суспільних сфер, в т. ч. й економіки. З огляду на це та задля вирішення проблем формування і розвитку інформаційного ринку в Україні доцільно вивчити досвід розвинених країн світу, більшість з яких усвідомили важливість якісного інформаційного забезпечення для успішного розвитку економіки.

В Україні, хоча й зростає роль інформаційно-комунікаційних технологій та мережі Інтернет, відставання в цьому напрямі від розвинутих країн світу є значним.

 

 

1. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 27. – С. 181-191.
2. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 р. №3322-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 33. – С 345-353.
3. Гайванович Н. С. Стан та перспективи розвитку телекомунікаційної галузі України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 6. – С. 50-56.
4. Голиков В. І. Інформатизація як фактор постіндустріального розвитку // Економіка і прогнозування. -2003. -№1. – С. 9-22.
5. Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доп. IVМіжнар. наук. -практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 17-18 трав. 2007 р. / За ред. В. Й. Лажніка і С. В. Федонюка. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 616 с.
6. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки // #»justify»>7. Іванова В. В. Інформаційний ринок: зарубіжні та українські реалії // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 2. – С. 39-43.
7. Іванова В. В. Особливості формування та функціонування інформаційних ринків // Регіональна економіка. – 2008. – № 2. – С. 213- 219.
8. Інфраструктура товарного ринку: непродовольчі товари: підручник / За ред. О. О. Шубіна. -К. : Знання, 2009. – 702 с.
9. Інформаційний простір//#»justify»>11. Кулицький С. П. Основи організації інформаційної діяльностіу сфері управління. – К. : МАУП, 2002. – 224 с.
10. Лазарева С. Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2002. – 667 с.
11. Олійник О. В., Соснін О. В., Шиманський Л. Є. Політико-правові аспекти формування інформаційного суспільства суверенної і незалежної держави // #»justify»>. Павленко Ю. В. Україна в системі глобального цивілізаційного простору // Економіка і прогнозування. – 2003. -№3. – С. 41-57.
12. Петрова Е. Л. Современный информационный рынок: микро- экономический анализ закономерностей формирования и развития. – М. : Гелиос АРВ, 2004. – 128 с.
13. Пономаренко Н. Ш. Особливості розвитку інформаційного ринку: Монографія / Н. Ш. Пономаренко, О. В. Фінагіна; НАН України, Ін-т економіко-правових досліджень. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток Лтд», 2006. – 193 с.
14. Український інформаційний простір//#»justify»>. Чубукова О. Ю. Економіка інформації: ринок продуктів і послуг- К. : Нора-Прінт, 2001. – 344 с.
15. Чубукова О. Формування національного інформаційного ринку //http: //www. niss. gov. ua/book/eu2001. narod. ru/l/15/htm.