Інфраструктура речень публіцистичного стилю

Вставні одиниці із значенням упевненості/невпевненості в публіцистичних текстах допомагають авторові показати свою позицію, свою думку, своє сприйняття явищ дійсності. За допомогою вставних одиниць без сумніву, безумовно, безперечно посилюється достовірність, незаперечність висловлення, що, очевидно, за задумом автора, повинно відповідно вплинути на читача, на формування його позиції. Іноді речення з цими вставками мають аксіоматичний характер, наприклад: Без сумніву, технічна сила людини значна і можливість коїти зло величезна (Дніпро. -1995. -№7-8. -С. 138).

Висловлення з вставними одиницями, які мають значення невпевненості, не є категоричними твердженнями, вони виражають передбачення автора щодо достовірності сказаного і надають висловленню проблемного характеру, наприклад: Може, численні посилання на європейський та заокеанський досвід декого вже й дратують (Вітчизна. -1995. -№5-6. -С. 117).

Оцінна функція. Специфікою публіцистичного стилю є відкрита оцінність мовлення. Соціальна оцінність цього різновиду мовлення прямо пов'язана з найважливішим завданням публіцистики – сприяти формуванню громадської думки. Елементи інфраструктури речення, зокрема вставлені одиниці, репрезентують різні типи оцінок: інтелектуальну, емоційну, етичну, мовну та ін. Причому переважають вставлення, які виражають позитивну або негативну емоційну оцінку. Відображаючи емоційний стан автора, такі вставлені одиниці мають високий ступінь впливу на читача, наприклад: Особливість (а сьогодні горе!) Шостки- наявність у ній кількох великих підприємств ВПК, продукція яких у незалежній Україні стала практично непотрібною (Голос України. -2. 12. 1997).

Автор, даючи за допомогою вставленої одиниці оцінку тому, про що йдеться в базовому реченні, виражає власну точку зору, сформовану в нього відповідно до певних суспільних критеріїв, а це відповідним чином впливає на вироблення переконань читача.

Високим рівнем впливу на читача відзначаються вставні одиниці на жаль, на превеликий жаль, на щастя, хвала Богові, слава Богу та ін., які виражають емоційну оцінку фактів і подій у базовому реченні. Автор оцінює те, про що розповідає, переважно за етичним критерієм «добре-погано».

У цій же функції в публіцистичних текстах виступає й звертання. Це функціонально багатозначний компонент комунікативного акту: звертання використовується не тільки з метою встановлення контакту з адресатом мовлення (функція адресації), воно може містити в собі оцінний елемент і саме по собі виступати як засіб вираження оцінки мовцем адресата, тобто виконувати оцінно-характеризуючу функцію, наприклад: Отут би й сказати: ви, шановна братіє від влади, маючи закони (до речі, непогані), не здатні їх виконувати (Голос України. -20. 02. 1998).

Слова автора при прямій мові також можуть виражати оцінку. Вони оцінюють пряму мову, дають характеристику діючій особі, виражають ставлення до неї автора і т. ін., наприклад: А народ мудро сказав: “Ми люди не з перцем, а тільки з щирим серцем” (Що залишимо у спадок? -К., 1990. -С. 190).

Структурно-композиційна функція. Серед одиниць інфраструктури речення є така група вставних слів та словосполучень, які здатні організовувати напрям ходу думки автора в тексті, встановлювати смислові акценти в межах повідомлюваного, вказувати на співвідношення загального і конкретного, композиційно поєднувати частини висловлення, вказуючи на зв'язок висловленого з попереднім контекстом. Вставні одиниці виражають структурні, логіко-смислові зв'язки між частинами речення або між окремими реченнями в тексті.

Довідково-інформативна функція. Інформація, яка міститься в текстах публіцистичного стилю, повинна бути авторитетною і конкретною. Публіцист часто використовує запозичену інформацію, при цьому, з одного боку, сама етика спілкування, а з іншого боку, підтвердження авторитетності інформації вимагають посилання на чужі джерела, тому виникає потреба ці посилання певним чином оформлювати. Найчастіше довідкову інформацію автор оформляє в інфраструктурі речення за допомогою вставних та вставлених одиниць.

Основні результати дисертаційного дослідження відображено у висновках:

Мовностилістичний аналіз інфраструктури речень публіцистичного стилю з позицій системно-функціонального підходу дає підстави стверджувати, що її елементи є специфічними комунікативно значеннєвими компонентами. У публіцистичному стилі одиниці інфраструктури речення – звертання, вставні і вставлені одиниці, слова автора при прямій мові – відзначаються певними структурними та семантичними особливостями, зумовленими комунікативною специфікою цього стилю.

1. Звертання в публіцистичних текстах є не лише основним засобом називання адресата мовлення, але й може вживатися для вираження суб'єктивно-оцінного ставлення до особи співрозмовника.

З морфологічного погляду в публіцистичному стилі переважають субстантивні форми звертання у множині, що представлені антропонімами та апелятивами, які являють собою соціально-рольові, соціально-марковані, десемантизовані та нормативно-ситуативні найменування адресата. З погляду будови найбільш уживаними є двослівні структури-звертання.

2. Якщо звертання називає й оцінює адресата мовлення, то для характеристики адресанта використовуються слова автора при прямій мові. Цей складник інфраструктури речення може не лише називати автора чи джерело інформації, але й містити оцінку автора чи прямої мови. Функціональними синонімами до слів автора при прямій мові виступають вставні одиниці, які вказують на джерело повідомлення.

3. У публіцистичних текстах вставні одиниці представлені всіма наявними в українській мові засобами: вставними словами, сполученнями слів, вставними реченнями. Формуючи суб'єктивно-модальний план висловлення, вони визначаються доволі широким колом значень: указують на джерело повідомлення інформації, на порядок висловлень, їх зв'язок, співвідношення загального і конкретного, виділяють найбільш значущі частини, висновки. У комунікативно-прагматичному аспекті вставні конструкції в реченнях публіцистичного стилю частіше виражають суб'єктивно-модальне значення вірогідності, достовірності того, про що говориться в реченні чи в його окремій частині, впевненість у правдивості наведених фактів. Така