Інститут юридичної відповідальності

Враховуючи вище сказати положення, ознаки юридичної відповідальності можна вважати такі твердження: юридична відповідальність передбачає державний примус. Можна сказати, що юридична відповідальність – це обов’язок особи, яка скоїла правопорушення, потерпати від певного негативного впливу з боку держави, що примушує цю особу виконувати зазначений обов’язок. Кількісні показники. Це означає, що юридична відповідальність – це не примус «взагалі», а певна міра такого примусу, чітко окреслений його обсяг. Наявність фактичної підстави. Фактичною підставою юридичної відповідальності є правопорушення. Юридична відповідальність пов’язана з правопорушенням, вона настає слідом за ним і звернена на правопорушника. Характер і обсяг позбавлень встановлюється в санкції юридичної норми. Покладання позбавлень, застосування державно-примусових заходів здійснюється в ході правозастосовної діяльності компетентним державним органом у строго визначеному законом порядку і формах.  

Конституція України закріплює основи юридичної відповідальності особи. За Конституцією: ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Під цілями юридичної відповідальності розуміють досягнення кінцевого результату, який передбачається законодавством. При різних видах юридичної відповідальності можуть бути різні цілі. Наприклад, в кримінальному законодавстві основними цілями юридичної відповідальності є: виправлення і перевиховання засуджених; попередження нових правопорушень з боку засудженого; попередження злочинів з боку інших осіб; покарання за злочин – позбавлення певних благ; ізоляція небезпечного злочинця від суспільства.   Виправлення і перевиховання тісно пов’язані між собою і кожне суспільство зацікавлене в тому, щоб правопорушник став на шлях виправлення і більше не чинив злочинів чи інших правопорушень. Потрібно сказати, що це дуже складний процес, і як показує практика діяльності виправно-трудових установ колишнього СРСР – ефективність їх діяльності була дуже низька. Більш ефективно відбувається перевиховання, коли застосовуються гуманні методи покарання, в тому числі і за допомогою релігії. Мета покарання – це попередження вчинення правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За вчинення тяжких злочинів покарання має на меті ізолювати злочинця від суспільства, не дати йому можливості вчинити нові злочини, щоб він усвідомив свою антисоціальну діяльність чи поведінку. В результаті покарання засуджений позбавляється певних матеріальних чи духовних цінностей, він обмежується в своїй дієздатності і зобов’язаний компенсувати збитки, які завдав державі чи громадянам. Інші цілі переслідуються при цивільно-правовій відповідальності. Тут головне місце займає поновлення втрачених прав, відшкодування збитків. Законом чи договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягування тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штрафу, пені) ; коли на вибір кредитора можуть бути стягнуті або неустойка або збитки.   Таким чином, кожний вид юридичної відповідальності має свої конкретні цілі, але всі вони мають і спільну мету – це покарання за правопорушення і попередження та недопустимість їх в майбутньому. Мета і цілі покарання повинні відповідати конституційним принципам справедливості, доцільності, гуманності, обґрунтованості і право законності. Принципи юридичної відповідальності: відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідальності; гуманність і своєчасність юридичної відповідальності тощо.   За В. В. Сухоносом принципами юридичної відповідальності є законність, справедливість, незворотність настання, доцільність, індивідуалізація покарання, відповідність за вину і неприпустимість подвоєння відповідальності.   Функції юридичної відповідальності – це головні напрями юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб з метою захисту правопорядку і виховання суб’єктів права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення. Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності: превентивну (попереджувальну) ; виховну; репресивну (каральну) ; компенсаційну (поновлювальну) ; сигналізаційну (інформаційну) тощо. Отже юридична відповідальність – це застосування уповноваженою особою до правопорушника передбачених санкцією юридичних норм міри державного примусу, вираженого у формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру. Позбавлення різних благ дає можливість покарати правопорушника за вчинені ним протиправні діяння. Ми бачимо що у своїх діяннях правозастосовні суб’єкти користуються великою кількість юридичних принципів, цілей, застосовують функції юридичної відповідальності.

 

 

 

До публічних галузей права відноситься конституційна, кримінальн, адміністративна галузі. Кожна