Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Інститут юридичної відповідальності

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 

порушень зобов´язання.

Матеріальна відповідальність – настає за вчинене майнове правопорушення, шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації робітниками та службовцями при виконанні ними своїх трудових обов'язків. Притягає до відповідальності адміністрація підприємства. Захід матеріальної відповідальності – грошове стягнення. Правозастосовний акт – наказ. Підставою юридичної відповідальності є Кодекс Законів про працю України. Матеріальна відповідальність є юридичною відповідальністю, яка наступає за майнові збитки, заподіяні підприємству, установі, організації.
Основна мета матеріальної відповідальності працівників полягає у забезпеченні збереження майна підприємств, установ та організацій і відшкодуванні завданих їм збитків; сприянні зміцненню трудової дисципліни і вихованню бережливого ставлення до власності; гарантуванні працівникам збереження за ними у всіх випадках певної частини заробітної плати.
Матеріальна відповідальність працівників наступає за певних умов (підстав) : при заподіянні прямої дійсної шкоди наявному майну підприємства. Шкодою вважається всяке зменшення майна або погіршення майнового стану підприємства, установи, організації. При визначенні збитків, заподіяних працівником підприємству, установі, організації, враховується тільки дійсна шкода, тобто зменшення або знецінення наявного майна, а втрачена вигода, тобто неодержані підприємством прибутки, не враховуються. Законодавство про працю не допускає покладення на працівників відповідальності за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Якщо шкоду заподіяно протиправною дією або бездіяльністю працівника, тобто такою поведінкою працівника, яка суперечить вимогам закону, правилам внутрішнього трудового розпорядку і технологічним інструкціям, що призвело до матеріальної шкоди. Наявність причинного зв'язку між майновою шкодою і протиправною поведінкою працівника, тобто що саме ці дії або бездіяльність працівника стали причиною матеріальних збитків. Необхідно встановити вину працівника, тобто що працівник заподіяв шкоду навмисно чи з необережності. Для того щоб покласти на працівника, який заподіяв шкоду, обов'язок відшкодувати її, необхідна наявність усіх перелічених підстав. Відсутність хоча б однієї з них звільняє працівника від обов'язку відшкодувати збитки.
Трудове законодавство встановлює обмежену чи повну, а в окремих випадках і підвищену (кратну) матеріальну відповідальність. Вид матеріальної відповідальності залежить від того, хто заподіяв шкоду, характеру вини та об'єкта, якому завдано втрат.
Найпоширенішим (універсальним) видом матеріальної відповідальності є обмежена. Вона полягає в тому, що працівник, який заподіяв шкоду, несе відповідальність перед власником у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше від свого середнього місячного заробітку. Обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники, з вини яких заподіяно шкоду підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків внаслідок недбалості або необережності. Така відповідальність працівників наступає за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів. Напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, в такому ж розмірі працівники відповідають за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування. Керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкрадання, знищення і зіпсуття матеріальних чи грошових цінностей.  
Дисциплінарна відповідальність застосовується за здійснення дисциплінарної провини. Порядок застосування стягнення за порушення дисципліни регламентується Кодексом законів про працю України, статутами про дисципліну й інші нормативно-правові акти. Згідно ст. 147 Кодеку законів про працю України за порушення трудової дисципліни застосовуються наступні стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбаченні для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.  
Звільнення може застосовуватися за найбільш грубі порушення трудової дисципліни, у тому числі: за систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків; прогул (в тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поява на роботі в нетверезому виді, у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння; здійснення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного). Законодавством про дисциплінарну відповідальність можуть передбачатися й інші дисциплінарні стягнення. Необхідно зазначити, що порядок застосування дисциплінарного стягнення досить докладно регламентується законодавством. Тому що всі принципи юридичної відповідальності діють і в сфері дисциплінарної відповідальності. Посадова особа, дозволяючи справу про дисциплінарну відповідальність конкретного працівника, повинне бути упевнене в тім, що воно установило в справі істину, зібрало необхідні докази, а прийняте рішення є справедливим. Законодавство встановлює досить короткі терміни застосування дисциплінарного стягнення. Воно може застосовуватися безпосередньо після виявлення провини, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Отже ми можемо зробити висновки, що вся юридична відповідальність ділиться на позитивну та негативну. Ми бачимо що основним критерієм поділу є галузевий критерій, кримінальна, конституційна та адміністративна відповідальність несеться перед державою, і в більшості випадках має вищу міру покарання, а майнова, матеріальна та дисциплінарна відповідальність несеться перед підприємством чи організацією, та має м’якшу міру покарання.
 
РОЗДІЛ 3. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВіДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ФУНКЦІЯМИ ПРАВА
 
3.1 Компенсаційна юридична відповідальність
 
Відповідно до головних цілей юридичної відповідальності санкції за правопорушення поділяються на два основних види: штрафні (каральні) – головне завдання яких полягає у покаранні правопорушника, та право відновлювальні – спрямовані на усунення безпосередньо завданої правопорушенням шкоди. Згідно із змістом цих
Фото Капча