Інститути спільного інвестування та особливості їх діяльності

• функція захисту економічних інтересів інвесторів – спрямована на захист персональних даних кожного вкладника. При інвестуванні в ІСІ накопичуються відомості про фізичних та юридичних осіб вкладників. Такі відомості є інформацією конфіденційною й заборонені до розповсюдження без згоди суб’єкта персональних даних, окрім випадків, визначених Законом України «Про захист персональних даних». Тому інвестиційні фонди, отримуючи інформацію про вкладника, «зобов’язані забезпечити захист цих даних від незаконної обробки, у тому числі від втрати, незаконного або випадкового знищення, а також від незаконного доступу до них» [12]. Призначення такої функції полягає в захисті прав вкладників з метою зниження рівня злочинності. Економічна суть функції передбачає захищеність економічної інформації про інвесторів, а отже, довіру інвесторів до інвестиційного фонду, в результаті чого інвестиційна привабливість фонду зростає [13];

• інформаційна функція – спрямована на організування та забезпечення постійного доступу до інформаційної системи про діяльність інвестиційного фонду. ІСІ розкривають інформацію для державних органів: Державна податкова служба, НКЦПФР, саморегулівні організації, які в результаті отримання інформації можуть робити висновки про економічну ефективність інвестфонду, вивчати правомірність роботи фонду, рівень реалізації покладених на фонд обов’язків. Інформування інвесторів, які зацікавлені в зниженні ризиковості й дохідності проведених інвестиційних операцій, спроможності фонду виплачувати дивіденди чи обумовлений відсоток. Розкриття інформації про стан інвестиційного фонду в результаті проведених операцій та вільний доступ до неї вкладників, призначений для прийняття певних рішень чи реалізації певних планів вкладників [13];

• регулююча функція спрямована на обумовлене усунення певного фактора, який виник (наприклад, урегулювання взаємовідносин вкладників у разі конфлікту, ліквідація наслідків спричинених невдалим інвестуванням). Така функція призначена забезпечувати збереження стійкості фонду як суб’єкта ринкових відносин шляхом підтримки необхідного співвідношення між різними її елементами, своєчасного усунення та упорядкування можливих відхилень від запланованого процесу функціонування, а також усунення недоліків в економічній діяльності фонду [13].

 

 

Інвестиційні фонди, відповідно до світової статистики, є найперспективнішим методом укладання коштів. Провівши дослідження, бачимо, що в Україні, незважаючи на вже сформований фінансовий ринок, не існує єдиного підходу до класифікації інститутів спільного інвестування. Зважаючи на те, що вітчизняні вчені запропонували широкий спектр характеристик при систематизації інвестиційних фондів, проте їх зміст досліджено не повністю.

Дослідивши сутність ІСІ можна структурувати інститути спільного інвестування за класифікаційними ознаками та їх типами й чітко охарактеризувати відмінності між ними.

Згідно із Законом України «Про ІСІ (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) « [7] ІСІ можна класифікувати за формою власності, за порядком здійснення діяльності, рівнем диверсифікації, терміном дії, рівнем ризику, спеціалізацією, кваліфікацією (класом), розміром вартості чистих активів фонду, кількістю інвесторів, складом інвесторів тощо.

За формою власності ІСІ поділяють на пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інститути спільного інвестування – це такі фонди, які надають можливості для двох і більше інвесторів з аналогічними цілями інвестування об’єднувати свої заощадження на праві спільної часткової власності для досягнення спільної мети та інвестування в цінні папери професійним менеджерам з інвестування – КУА. Тобто існує потреба у правовідносинах із третьою стороною. Такі фонди є найменш ризиковими для інвесторів. Хоча пайові ІСІ перебувають під керівництвом КУА, проте їх облік та управління здійснюється окремо від цієї компанії. Інвесторами – 33 учасниками цього інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придбали емітовані КУА цінні папери цього фонду [14].

Корпоративні інвестиційні фонди створюються у вигляді строго публічних акціонерних товариств, і кожен учасник такого фонду є його акціонером. Учасниками товариства є юридичні та фізичні особи, а також учасники територіальної громади, які розміщують свої матеріальні та нематеріальні цінності в новоствореному чи вже існуючому корпоративному інвестиційному фонді. Об’єктом корпоративного інвестування в такі фонди для акціонерів є корпоративні права, а для фонду – майно, статутний капітал. Метою вкладників є об’єднання заощаджень для набуття прав власності на цінні папери, корпоративного права та отримання прибутку від інвестування (розміщення) коштів фондом у подальшому в цінні папери інших емітентів або одержання доходу від отримання дивідендів чи від різниці при операції купівлі-продажу акцій [15]. Слід зазначити, що в Україні пайові інститути спільного інвестування набули більшої популярності, ніж корпоративні. Також набули широкої популярності пайові інвестиційні фонди в таких країнах, як Австрія, Швейцарія, Німеччина та Росія [16].

У залежності від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяють на інтервальні, відкриті та закриті. Відкриті інвестиційні фонди характеризуються тим, що фонд зобов’язується на вимогу інвестора провести викуп цінних паперів, у які інвестор інвестував свої заощадження. Дохідність і рівень ризику в таких фондах невисокі, проте висока ліквідність придбаних цінних паперів. Закритий інвестиційний фонд – це такий тип фонду, у якому сам фонд чи КУА, яка ним управляє, зобов’язується провести викуп цінних паперів у момент припинення діяльності самого фонду. Тобто інвестування в такі фонди має довготривалий характер і найвищий рівень ризику. Ці фонди мають найвищу дохідність у порівнянні з