Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Інтегральна соціологія Пітірима Сорокіна

Предмет: 
Тип роботи: 
Індивідуальне завдання
К-сть сторінок: 
21
Мова: 
Українська
Оцінка: 

соціальною мобільністю, або переміщенням, мається на увазі перехід індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному і тому ж рівні у соціальних координатах. Під вертикальною соціальною мобільністю розуміються ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального рівня на інший. Залежно від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна і низхідна. Згідно з природою стратифікації є низхідні і висхідні течії економічної, політичної і професійної мобільності, не кажучи вже про інші менш важливі типи. Висхідні течії існують в двох основних формах: проникнення індивіда з нижнього пласта в наявний вищий пласт; або створення такими індивідами нової групи і проникнення всієї групи у вищий пласт на рівень з уже наявними групами цього пласта.

 
3.3 Теорія соціокультурної динаміки
 
На пізньому етапі своєї творчості Сорокін видає чотирьохтомну збірку під назвою «Соціальна і культурна динаміка», в якій викладає свою циклічну теорію змін. У центрі циклічної теорії Пітірима Сорокіна перебуває культура, яку автор визначає як «тотальну суму всього, що створюється або модифікується свідомою або несвідомою діяльністю двох або більше індивідів, що взаємодіють один з одним або визначають умови поведінки один одного».
Ретельно проаналізувавши різні аспекти людської культури – мистецтво, освіту, етику, законодавство, військову справу, Сорокін запропонував розділити її на два протилежних, несумісних типи.
Два протилежних культурних типи – «ідеаціональний» і «чуттєвий». Це ідеальні типи, яких не знайти в чистому вигляді ні в одну епоху. Проміжна форма між першим і другим позначається як «ідеалістична».
Ідеаціональна культура характеризується наступними ознаками:
реальність за своєю природою духовна, нематеріальна, прихована за
чуттєвими проявами (наприклад, Бог, нірвана, дао, Брахма) ;
потреби і цілі людей в основному духовні (порятунок душі, служіння Господу, виконання священного обов'язку, моральні обов'язки) ;
для задоволення цих цілей робляться зусилля зі звільнення особистості від чуттєвих спокус, повсякденних земних турбот.
Звідси випливають щонайменше два висновки: істина осягається лише за допомогою внутрішнього досвіду (одкровення, медитації, екстазу, божественного натхнення), і тому вона абсолютна і вічна; ідея добра корениться в нематеріальному, внутрішньому, духовному, в надчуттєвих цінностях (вічне життя, Град Господній, злиття з Брахмою).
Аспекти культури другого типу («чуттєвої культури») прямо протилежні:
реальність за своєю природою матеріальна, доступна почуттям, вона переміщується і постійно змінюється;
потреби і цілі людей чисто плотські, або чуттєві (голод і спрага, секс, притулок, комфорт),
для задоволення цих цілей необхідно використовувати зовнішнє оточення.
Звідси також випливають два висновки: істина може бути знайдена лише в чуттєвому досвіді, і тому вона має тимчасовий і відносний характер. Вона знаходиться в чуттєвих, емпіричних, матеріальних цінностях (задоволення, насолода, щастя, корисність), і тому моральні принципи гнучкі, відносні і ситуативні.
Сорокін застосував свою аналітичну типологію до історичного процесу, розглядаючи основну модель історичних змін у циклічних термінах. Соціокультурні флуктуації, тобто повторювані процеси в соціальному та культурному житті і в людській історії, – це основний об'єкт цього дослідження. Флуктуації спостерігаються на найширшій шкалі історії, яка нібито розділена на епохи, ери, періоди. Найважливішим принципом такої періодизації є зміна панівних типів культурного менталітету і культурних систем: «повторювана послідовність ідеаціональної, ідеалістичною і чуттєвої культур».
 
3.4 «Моя філософія – інтегралізм» П. Сорокін
 
Раніше вже було згадано, що принципи інтегралізму були у світоглядних позиціях Сорокіна з перших робіт. Проте, розуміння ним інтеграції та інтеграційних процесів згодом змінювалося, перетворившись на цілісну філософію інтегралізму в кінці його творчого шляху.
У своїй першій великій роботі радянського періоду «Система соціології» Сорокін, по суті, намагається представити ієрархію інтеграції за різними рівнями соціальної статики. На даному етапі інтеграція представляється їм перш за все як сукупність механізмів, процесів і факторів, завдяки яким відбувається з'єднання різнорідних взаємодіючих елементів у соціальне ціле. Якщо з цієї точки зору подивитися на зміст «Системи соціології», то стане ясно, що Сорокін описує рівні соціальної статики як рівні загальної взаємодії з різними механізмами інтеграції індивідів у них, причому механізми інтеграції цих рівнів залежать один від одного.
Можна відзначити, що тут поняття інтеграції Сорокіна подібно поняттю інтеграції Еміля Дюркгейма як «... ступінь, в якій індивідум відчуває почуття приналежності до соціальної групи чи колективу на підставі поділюваних норм, цінностей, переконань». Також для робіт Сорокіна характерне використання інтегралізму для викладу своїх позицій, теоретичних ідей. В основу такого розуміння можна покласти принцип «золотої середини». Його можна уявити самим узагальненим чином як прагнення знайти і представити оптимальний синтез двох протилежних або безлічі різних тенденцій, уявлень, точок зору, «полюсів». Ця «золота середина» буде представляти, таким чином, не просто «еклектичну суміш» усім тим натовпом, а сукупність максимуму позитивних характеристик і мінімуму негативних кожного з інтегровних елементів множини.
Сутність цього розуміння інтегралізму пронизує всі його роботи, однак, найбільш цілісну, об'ємну і багатогранну концепцію інтегралізму представляє Сорокін у своїх пізніх роботах, стверджуючи: «Моя філософія – інтегралізм».
Ця концепція являє собою складну систему, що включає в себе поняття «інтегральної істини» (складову основу інтегральної науки), людини як інтегральної істоти, інтегрального суперорганічного світу і вищої інтегральної цінності. Ця філософія «... розглядає всю
Фото Капча