Інтелектуальна власність як частина основних ресурсів держави

Не в усіх судах загальної юрисдикції достатньою мірою запроваджено відповідну спеціалізацію і налагоджено навчання та підвищення кваліфікації суддів, які забезпечують розв'язання спірних питань, пов'язаних з дотриманням прав інтелектуальної власності. У зв'язку з недостатньою кількістю спеціально підготовлених суддів утруднюється вирішення спорів судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами. Суттєво ускладнено розгляд спорів щодо дотримання прав інтелектуальної власності, що пов'язане передусім із законодавчо закріпленою процедурою ведення процесу у справах стосовно визнання недійсними охоронних документів, а також рішень щодо їх видачі у судах різних юрисдикцій[5; c. 180].

Неповною мірою реалізуються контрольні функції Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти щодо здійснення аналізу практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності, підготовки та подання відповідних висновків і рекомендацій на розгляд Верховної Ради України[2; c. 2].

Задля розв’язання актуальних проблем захисту авторського права і суміжних прав необхідно вжити таких заходів:

1) продовження співпраці з бізнес-структурами щодо реалізації законодавства у сфері авторського права і суміжних прав з метою стабілізації ринкових відносин, спрямованих на легітимне використання об’єктів авторського права і суміжних прав;

2) проведення спільної роботи з державними органами (МВС, СБУ, Держмитслужба, ДПА), судами, а також громадськими об’єднаннями щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування з метою зменшення рівня піратства в Україні, створення сприятливих умов для легітимного розвитку промисловості та підприємництва, які базуються на створенні та використанні об’єктів авторського права і суміжних прав, недопущення неправомірного використання зазначених об’єктів;

3) продовження практики запровадження заходів щодо проведення планової інвентаризації комп’ютерних програм з метою здійснення контролю за станом дотримання законодавства з питань їх правової охорони та визначення потреби в нових програмах;

4) активізація співпраці з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України щодо передбачення в кошторисах державних телерадіоорганізацій витрат з виплати винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав;

5) внесення змін до нормативно-правових актів та забезпечення їх практичної реалізації, спрямованої на вдосконалення системи колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав;

6) запровадження заходів, спрямованих на легалізацію програмного забезпечення, яке використовується в органах виконавчої влади, зокрема шляхом збільшення бюджетного фінансування цих заходів;

7) активізація співпраці суб’єктів господарювання з державними органами та громадськими об’єднаннями шляхом організації семінарів, «круглих» столів з питань захисту авторського права і суміжних прав та участі в них;

Висновки: Аналіз свідчить, що дотримання положень законів України у сфері інтелектуальної власності в Україні залишається на недостатньому рівні. Потребує більш чіткого врегулювання використання об'єктів права інтелектуальної власності, включаючи об'єкти, що створені повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету та інших централізованих коштів. Це передусім впливатиме на цивілізоване формування ринку інтелектуальних здобутків.

Сучасна система охорони інтелектуальної власності практично перебуває на етапі свого становлення та потребує подальшого удосконалення. Велика кількість порушень у сфері інтелектуальної власності вимагає запровадження широкого спектру заходів з її удосконалення

Дослідження стану і наповнення законодавчої бази України щодо охорони прав власності в сфері інтелектуальної праці свідчать про наявність деяких прогалин у вітчизняному законодавстві, які негативно відображуються на розвитку інтелектуального потенціалу країни, конкурентоспроможності національної економіки, а також на ефективності загальної стратегії інноваційного розвитку держави.

 

 

У сучасних умовах право інтелектуальної власності є предметом охорони не лише в національному, міжнародно-правовому аспекті.

Охорона об'єктів інтелектуальної власності поділяється на міжнародно-правову охорону об'єктів авторського права (творів науки, літератури і мистецтва) і міжнародно-правову охорону об'єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків тощо).

Поряд з міжнародно-правовими документами питання охорони інтелектуальної власності передбачено і в окремих національних законах про міжнародне приватне право. Так, у законах про міжнародне приватне право Австрії, Швейцарії, Італії, Естонії передбачено, що стосовно виникнення і змісту, припинення і захисту права інтелектуальної власності застосовується законодавство країни, в якій вимагається захист. На аналогічних засадах регулюється коментована ситуація Законом України від 23 червня 2005 р. «Про міжнародне приватне право». Відповідно до ст. 37 цього Закону до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, в якій вимагається захист цих прав.

Слід відзначити, що міжнародно-правові договори мають вплив на формування національного законодавства в царині регулювання інтелектуальної власності. Країна-учасниця договору повинна привести своє законодавство у відповідність до положень міжнародної угоди. Зокрема, в Україні нормативною основою регулювання коментованих відносин є закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» тощо. У ЦК України міститься книга четверта «Право інтелектуальної власності», в якій передбачені норми, покликані регулювати відносини зі створення, передання та охорони об'єктів інтелектуальної власності. ГК України також регламентує відносини у сфері інтелектуальної власності. Він містить главу 34 «Правове регулювання інноваційної діяльності», в якій йдеться про особливості здійснення прав інтелектуальної власності у господарській сфері[15; c105].

Міжнародно-правова охорона авторського права і суміжних прав

Однією з перших конвенцій, спрямованих на охорону