Інтерактивні технології навчання української мови

Практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних технологій.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні «знання» й «розуміння». Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання,

У середньовіччі використання, пасивних методик було виправдане: Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилися. Неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині, До того ж численні факти містяться в пам’яті комп’ютера.

Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шука ти потрібну інформацію, трактувати ЇЇ та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

Інтерактивні метода на уроках української мови

Робота в малих групах – дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.

Робота в парах – одна з форм роботи в малих групах. Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

Ці форми роботи дуже ефективні на уроках української мови, особливо у 5-6 класах. Хчні із задоволенням перевіряють знання правил одне в одного. Крім того, у них з’являється живий дух суперництва, тому кожна група прагне виконати завдання краще. У групах діти спроможні раціонально розподіляти навантаження, щоб найслабші теж брали посильну участь й оволоділи матеріалом, що вивчається.

Розв’язання проблем – метод, за допомогою якого можна вирішувати більшість дилем. Він складається з кількох етапів:

аналіз проблеми;

пошук розв’язання проблеми;

вибір розв’язання.

Симуляційні ігри (симуляції) – це створення вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньому суспільному, економічному чи політичному житті. Під час симуляції не йдеться про демонстрування акторських здібностей, а лише про вміле і за можливості безособове відтворення даного процесу.

У цій формі доречно те, що не треба демонструвати акторські здібності Насамперед важливе розуміння політичної, економічної, загальнолюдської ситуації, у якій опинився герой. Так, наприклад, у творах XIX, початку і середини XX століття, що є далекою історією для сьогоднішніх учнів, це є дуже важливим. І їхній життєвий досвід, історичні знання допомагають увійти у цю ситуацію, спробувати об’єктивно оцінити дії учасників конфлікту.

Вироби особисту позицію – це метод, який корисний під час проведення в класі дискусії стосовно суперечливої теми. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Прес-метод слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба посісти визначену позицію з обговорюваної теми.

Розігрування ситуації за ролями (програвання сценки) – мета такого методу – визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.

Аналіз ситуації – одна з форм робота на уроках. Для розгляду певної ситуації (випадку з життя) необхідно звертати увагу на основні моменти:

факти;

проблеми;

аргументи;

рішення.

Дискусія – дає чудову нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з приводу суперечливого питання. Для того, щоб дискусія була відвертою, необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення диекусії.

«Коло ідей» – цей метод залучає всіх учнів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли ставлять запитання або виступають доповідачі від малих груп.

«Акваріум» – цей метод передбачає розподіл учнів на чотири групи й пропонує прочитання тексту підручника. Він пояснює, що ці норми будуть потрібні під час виконання наступного завдання. Потім одна з груп сідає в центрі класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.. Ця група отримує листа із ситуацією і завдання.

Активне спухання (10-20 хвилин). Об’єднати учнів у пари. Запропонувати першим номерам розповісі другим якусь інформацію за вивченим матеріале» Другі номери намагаються слухати, демонструючи і мімікою, вигуками, жестами. Далі учні міняються ролями. Другі номери розповідають, а перші – слухають.

«Градусник» (10-15 хвилин). Кожен учень має визн чити свій емоційний стан у градусах. Не вище +12 і і нижче -12. «Температуру» кожного учитель фіксує і градуснику. Знаючи емоційний стан класу, учитель ві повідно вибирає ту чи іншу інтерактивну технологію

Спільна угода (10-45 хвилин). Кожна група продум> які правила можна запропонувати іншим, щоб роб та була завжди ефективною. Кожна група називає і 2-3 правила. Учитель записує їх на дошці, обговорі з усім класом. Він пояснює, що зараз клас намагаєть виробити «Спільну угоду» – набір правил доведін: в групах. Записати ці правила і вивісити у класі. Наді необхідно виконувати цю угоду.

Знайомство (10-15 хвилин)

Варіант 1. Ім’я та характер

Кожен називає своє ім’я та рису характеру. Рухати по колу, не пропускаючи нікого, в тому числі й себе. Дякуйте кожному.