Іосиф Броз

Створення незграбного державного формування за назвою Королівство сербів, хорватів і словенців, де народи не одержали рівноправності, і владою проводилася політика соціального і національного гноблення, послужило сприятливим грунтом для революційного руху в країні. 35 тисяч югославських комуністів повернулося на батьківщину з Радянської Росії, з пролетарськими ідеями і з прагненням зруйнувати монархію Карагеоргієвичів.

У 1920 році І. Броз став членом КПЮ і з головою поринув у революційну роботу, вступивши в загребське відділення Союзу робітників-металістів. 30 грудня 1920 року в країні був прийнятий декрет «Обзнана», який забороняв діяльність КПЮ, а в серпні 1921 року вона була розгромлена відповідно до закону про захист держави.

Наприкінці січня 1921 року І. Броз переїхав у село Велике Тройство, недалеко від Біловара в Хорватії, де разом з дружиною вони прожили чотири роки. 24 грудня 1921 року і 17 листопада 1922 року в них народилися діти – дівчинка (Златніца) і хлопчик (Хінко), які, на жаль, незабаром померли. 2 лютого 1924 року в родини Броз народилася ще одна дитина – хлопчик, який став загальним улюбленцем.

З вересня 1925 року по жовтень 1926 року Иосип Броз працював на судноверфі в Кралевіце на Адріатичному узбережжі, де очолював створену ним парторганізацію. У березні 1925 року він був арештований поліцією Біловара у підозрі в організації політичних демонстрацій, однак, у в'язниці його протримали всього 8 днів, випустивши на волю за відсутністю доказів злочину.

По поверненню в Загреб І. Броз став секретарем комітету профспілок всієї Хорватії. Уже в червні 1927 року він був обраний організаційним секретарем Загребського комітету партії. У липні місяці того ж року його знову заарештувала поліція, але через два місяці він був знову звільнений. 36-літнього комуніста випускали з в'язниці ще двічі в 1928 році, а один раз йому вдалося втекти при допиті, вистрибнувши через вікно на дах сусіднього сараю. Проте, незважаючи на спритність лідера комуністів Загреба, поліції все-таки вдалося упіймати його в ніч із 4 на 5 серпня 1928 року на квартирі, де крім революційної літератури було знайдено і зброю. І. Брозу було пред'явлено звинувачення у веденні комуністичної пропаганди, а також незаконному зберіганні вогнепальної зброї і гранат. Разом з іншими комуністами Броз перебував під слідством 14 місяців.

21 лютого 1929 року він був засуджений на 5 років і 7 місяців каторги. Однак у цілому відсидіти йому довелося тільки 6 років, у в'язницях Лепоглава (Хорватія) і Марібора (Словенія). У в'язниці Броз також виявив політичну активність, організувавши парторганізацію у складі 43-х комуністів. Також у в'язниці він близько зійшовся з іншим комуністом – Моше П’яде.

Вийшовши з висновку в березні 1934 року, Броз знову зайнявся підпільною роботою. В Австрії, куди він нелегально перебрався в липні, він був прийнятий до складу вищого органа партії КПЮ, ставши членом Політбюро. Повернувшись до Югославії, Броз, при підготовці партконференції в Словенії, познайомився із двома своїми майбутніми соратниками – Е. Карделем і Б. Кідричем. 2 серпня 1934 року Броз написав доповідну записку зі звітом про виконану партійну роботу в ЦК КПЮ, де вперше підписався як Тіто. З тих пір цей псевдонім став складовою частиною його прізвища.

29 грудня 1934 року Політбюро ЦК КПЮ вирішило, що І. Тіто буде представником Компартії Югославії в Профінтерні. У столицю СРСР Тіто прибув 21 лютого 1935 року із Праги з австрійським паспортом на ім'я Йозефа Гофмахера і оселився в розташованій на вулиці Горького готелю «Люкс», яка була надана тоді в розпорядження закордонних комуністів – співробітників Комінтерну. У кімнаті 275 оселився Фрідріх Фрідріхович Вальтер – під цим новим псевдонімом знали Тіто співробітники Комінтерну. Ним він підписував документи в Комінтерн.

У Радянському Союзі Тіто очікувала також зустріч із дружиною ісином. Справа в тому, що в 1929 році П. Д. Білоусова-Броз разом із сином прибула в Москву, спрямована КПЮ в складі групи студентів у СРСР на навчання в Комуністичний університет національних меншостей Заходу ім. Ю. Мархлевского. Після закінчення його в 1932 році вона відправилася на роботу в Казахстан. 19 квітня 1936 року Тіто і Білоусова розвелися

Тим часом Тіто в 1936 році, перебуваючи в столиці СРСР, одружився з Люцією Бауер, залишивши на її піклування свого сина і маючи намір вивезти їх надалі з Москви в Югославію. Однак і друга його дружина була заарештована органами НКВД в 1937 році, а син переданий на виховання в спеціальний дитбудинок для співробітників Комінтерну в Іваново.

У жовтні 1940 року на V конференції КПЮ був обраний Центральний Комітет, а також Політбюро в складі 7 чоловік, куди ввійшли Тіто, Кардель, Джилас, Ранкович, Кончар, Лескошек, Мілутинович. Для Компартії сприятливий вплив зробив і факт установлення дипломатичних відносин між Югославією і СРСР у червні 1940 року. Після приходу до влади в Югославії уряду Симовича, що відмовився від прогерманского курсу скинутого уряду, 5 квітня 1941 року між Москвою і Бєлградом був підписаний радянсько-югославський Договір про дружбу і ненапад. А вже ранком 6-го квітня німецькі війська ввірвалися в межі Югославії.

10 квітня було створено НГХ на чолі з Анті Павеличем і