Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історіографічний аспект кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах (1991-2014)

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Історіографічний аспект кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах  (1991-2014)
 
Баскакова А. С. 
 
На основі різнопланових наукових джерел досліджено історіографію кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах (1991-2014). Запропоновано шість концептуальних напрямків вивчення окремих її аспектів: історичний, етнополітичний, соціально-економічний, культурно-релігійний, освітньо-інформаційний, політико-безпековий.
Ключові слова: кримськотатарська проблема, українсько-російські відносини, історіографічний аналіз, інтеграція кримських татар, ісламське відродження, міжетнічна та міжконфесійна ворожнеча, анексія, релігійний екстремізм.
Актуальність дослідження кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах визначається кардинальними змінами у стратегіях Росії та України щодо розв’язання ключових питань інтеграції кримських татар у поліетнічне суспільство півострову, обумовленими анексією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та подіями, які відбувались протягом року після грубого порушення сусідньою державою норм міжнародного права. Вивчення кримськотатарської проблеми набуває особливої важливості в контексті загального значення Криму як важливого геополітичного та геостратегічного форпосту, який завжди був в центрі уваги провідних держав Чорноморсько-Каспійського регіону, що були зацікавлені в збереженні тотального контролю над півостровом. Анексія Російською Федерацією Криму остаточно підірвала існуючу систему безпеки в регіоні та створила низку загроз в усіх сферах міждержавної взаємодії від політичного діалогу до розв’ язання транспортних та енергетичних питань не лише для країн Чорномор’я, а й для держав Європейського континенту загалом.
Крим як регіон зіткнення об’єктивних національних інтересів України та Росії є предметом досліджень багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема: Зубакової А. [1], Кульчицького С. [2], Козлова С. [3], Лановенка О. [4], Парахонського Б. [5], Перепелиці Г. [6], Сидорової Н. [7] та ін. Проблеми історіографії та наукового аналізу політичної, соціальної та економічної інтеграції кримських татар в поліетнічне суспільство півострову розглядаються в працях таких вчених як: Войналович В. [8], Калакура О. [9], В. Котигоренко [10], Кучеренко С. [11], Латишева О. [12], Ляшенко О. [13], Панчук М. [10; 14; 15], Рафальський О. [14] та ін.
Проте комплексний аналіз кримськотатарської проблеми з урахуванням еволюції підходів двох держав до її розв’ язання у вітчизняній науковій думці відсутній. Після анексії Російською Федерацією Криму усі питання, пов’ язані із перебуванням кримських татар на півострові, лише виносяться на порядок денний наукових конференцій, проте жодного монографічного видання з цієї проблеми не було видано. Неможна не зазначити дисертаційне дослідження Попової Д. О., присвячене вивченню “кримського питання” в українсько-російських відносинах (1991-2010), котра була захищена у 2013 році, що є спробою з’ясувати важливість “кримського питання” для подальшого розвитку двосторонніх відносин [16]. На особливу увагу заслуговує третій розділ наукового доробку Попової Д. О., в якому молодий науковець, розглядаючи гуманітарну складову “кримського питання”, досліджує проблеми інтеграції кримських татар в поліетнічне, поліконфесійне суспільство півострову, проте поданий автором аналіз лише частково розкриває місце кримськотатарського питання в українсько-російських відносинах, отже, на нашу думку, це створює підстави для проведення більш глибокого вивчення зазначеної проблематики [16, с. 73123].
Досліджуючи “кримське питання” в українсько- російських відносинах, Попова Д. О. підкреслює їх дружній характер. Дозволимо собі не погодитись з цим. Вони є далекими від формату дружби, адже сама асиметрія цих стосунків породжує нерівноправність, конфліктність у відносинах та постійне намагання однієї держави протистояти іншій в реалізації її імперських амбіцій. Отже, анексія Криму, підтримка Росією діяльності терористичних угрупувань на південному сході нашої держави, участь російських військових формувань у збройних сутичках на території України ставлять під сумнів не лише перспективи мирного врегулювання конфлікту, але й подальший розвиток двосторонніх відносин в дусі дружби й взаєморозуміння.
З урахуванням наведеного вище можна стверджувати про відсутність концептуального бачення вітчизняними дослідниками сучасного стану кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах, що й обумовило завдання цієї статті – розкрити місце кримськотатарської проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографічній традиції, виокремлюючи ключові концептуальні напрямки дослідження її окремих аспектів. Окреслимо хронологічні рамки дослідження. Нижня межа – 1991 рік з моменту проголошення нашою державою незалежності й верхня межа – 2014 рік – період, що ознаменувався анексією Криму та появою низки нових проблем, пов’язаних із подальшим перебуванням кримських татар на півострові, адже сучасна політика Російської Федерації спрямована на фактичне знищення кримськотатарського етносу або створення передумов для його переселення за межі півострову, про що йтиметься далі у статті.
З метою надання якісного історіографічного аналізу вітчизняних та зарубіжних джерел, які висвітлюють сучасний стан кримськотатарської проблеми, спробуємо визначити концептуальні напрямки дослідження окресленої тематики.
Історичний напрямок (вивчення кримськотатарської проблеми в ретроспективі)  (Бекірова Г. [17], Гошуляк І. [18], Дашкевич Я. [19], Джемільов М. [20], Дмитрієнко М. [21], Дьюк Д. [22], Зінченко Ю. [23], Кемілоглу М. [24], Маплс Д. [22], Сассе Г. [25], Червонная С. [26], Чумак В. [27], Ясь О. [21] та ін.).
Етнополітична школа (спеціалізація “Кримські студії”), представники якої вивчають шляхи інтеграції кримських татар в поліетнічне суспільство на півострові з урахуванням існуючого конфлікту інтересів трьох держав Чорноморського регіону (України, Росії та Туреччини), який полягає в наявності різних поглядів щодо майбутнього кримськотатарської спільноти (Возгрін В. [28], Габріелян О. [29], Жеребцова Є. [30], Курас І. [31], Ляшенко О. [13], Панчук М. [14; 15], Рафальський О. [14] та ін.).
Дослідження, присвячені проблемам облаштування кримських татар, що повернулись (Вільсон А. [32], Габріелян О. [33], Зарубін В. [33], Єфімов С. [33], Ільясов Р. [34] та ін.).
Фото Капча