Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історіографічний аспект кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах (1991-2014)

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Історіографічний аспект кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах  (1991-2014)
 
Баскакова А. С. 
 
На основі різнопланових наукових джерел досліджено історіографію кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах (1991-2014). Запропоновано шість концептуальних напрямків вивчення окремих її аспектів: історичний, етнополітичний, соціально-економічний, культурно-релігійний, освітньо-інформаційний, політико-безпековий.
Ключові слова: кримськотатарська проблема, українсько-російські відносини, історіографічний аналіз, інтеграція кримських татар, ісламське відродження, міжетнічна та міжконфесійна ворожнеча, анексія, релігійний екстремізм.
Актуальність дослідження кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах визначається кардинальними змінами у стратегіях Росії та України щодо розв’язання ключових питань інтеграції кримських татар у поліетнічне суспільство півострову, обумовленими анексією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та подіями, які відбувались протягом року після грубого порушення сусідньою державою норм міжнародного права. Вивчення кримськотатарської проблеми набуває особливої важливості в контексті загального значення Криму як важливого геополітичного та геостратегічного форпосту, який завжди був в центрі уваги провідних держав Чорноморсько-Каспійського регіону, що були зацікавлені в збереженні тотального контролю над півостровом. Анексія Російською Федерацією Криму остаточно підірвала існуючу систему безпеки в регіоні та створила низку загроз в усіх сферах міждержавної взаємодії від політичного діалогу до розв’ язання транспортних та енергетичних питань не лише для країн Чорномор’я, а й для держав Європейського континенту загалом.
Крим як регіон зіткнення об’єктивних національних інтересів України та Росії є предметом досліджень багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема: Зубакової А. [1], Кульчицького С. [2], Козлова С. [3], Лановенка О. [4], Парахонського Б. [5], Перепелиці Г. [6], Сидорової Н. [7] та ін. Проблеми історіографії та наукового аналізу політичної, соціальної та економічної інтеграції кримських татар в поліетнічне суспільство півострову розглядаються в працях таких вчених як: Войналович В. [8], Калакура О. [9], В. Котигоренко [10], Кучеренко С. [11], Латишева О. [12], Ляшенко О. [13], Панчук М. [10; 14; 15], Рафальський О. [14] та ін.
Проте комплексний аналіз кримськотатарської проблеми з урахуванням еволюції підходів двох держав до її розв’ язання у вітчизняній науковій думці відсутній. Після анексії Російською Федерацією Криму усі питання, пов’ язані із перебуванням кримських татар на півострові, лише виносяться на порядок денний наукових конференцій, проте жодного монографічного видання з цієї проблеми не було видано. Неможна не зазначити дисертаційне дослідження Попової Д. О., присвячене вивченню “кримського питання” в українсько-російських відносинах (1991-2010), котра була захищена у 2013 році, що є спробою з’ясувати важливість “кримського питання” для подальшого розвитку двосторонніх відносин [16]. На особливу увагу заслуговує третій розділ наукового доробку Попової Д. О., в якому молодий науковець, розглядаючи гуманітарну складову “кримського питання”, досліджує проблеми інтеграції кримських татар в поліетнічне, поліконфесійне суспільство півострову, проте поданий автором аналіз лише частково розкриває місце кримськотатарського питання в українсько-російських відносинах, отже, на нашу думку, це створює підстави для проведення більш глибокого вивчення зазначеної проблематики [16, с. 73123].
Досліджуючи “кримське питання” в українсько- російських відносинах, Попова Д. О. підкреслює їх дружній характер. Дозволимо собі не погодитись з цим. Вони є далекими від формату дружби, адже сама асиметрія цих стосунків породжує нерівноправність, конфліктність у відносинах та постійне намагання однієї держави протистояти іншій в реалізації її імперських амбіцій. Отже, анексія Криму, підтримка Росією діяльності терористичних угрупувань на південному сході нашої держави, участь російських військових формувань у збройних сутичках на території України ставлять під сумнів не лише перспективи мирного врегулювання конфлікту, але й подальший розвиток двосторонніх відносин в дусі дружби й взаєморозуміння.
З урахуванням наведеного вище можна стверджувати про відсутність концептуального бачення вітчизняними дослідниками сучасного стану кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах, що й обумовило завдання цієї статті – розкрити місце кримськотатарської проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографічній традиції, виокремлюючи ключові концептуальні напрямки дослідження її окремих аспектів. Окреслимо хронологічні рамки дослідження. Нижня межа – 1991 рік з моменту проголошення нашою державою незалежності й верхня межа – 2014 рік – період, що ознаменувався анексією Криму та появою низки нових проблем, пов’язаних із подальшим перебуванням кримських татар на півострові, адже сучасна політика Російської Федерації спрямована на фактичне знищення кримськотатарського етносу або створення передумов для його переселення за межі півострову, про що йтиметься далі у статті.
З метою надання якісного історіографічного аналізу вітчизняних та зарубіжних джерел, які висвітлюють сучасний стан кримськотатарської проблеми, спробуємо визначити концептуальні напрямки дослідження окресленої тематики.
Історичний напрямок (вивчення кримськотатарської проблеми в ретроспективі)  (Бекірова Г. [17], Гошуляк І. [18], Дашкевич Я. [19], Джемільов М. [20], Дмитрієнко М. [21], Дьюк Д. [22], Зінченко Ю. [23], Кемілоглу М. [24], Маплс Д. [22], Сассе Г. [25], Червонная С. [26], Чумак В. [27], Ясь О. [21] та ін.).
Етнополітична школа (спеціалізація “Кримські студії”), представники якої вивчають шляхи інтеграції кримських татар в поліетнічне суспільство на півострові з урахуванням існуючого конфлікту інтересів трьох держав Чорноморського регіону (України, Росії та Туреччини), який полягає в наявності різних поглядів щодо майбутнього кримськотатарської спільноти (Возгрін В. [28], Габріелян О. [29], Жеребцова Є. [30], Курас І. [31], Ляшенко О. [13], Панчук М. [14; 15], Рафальський О. [14] та ін.).
Дослідження, присвячені проблемам облаштування кримських татар, що повернулись (Вільсон А. [32], Габріелян О. [33], Зарубін В. [33], Єфімов С. [33], Ільясов Р. [34] та ін.).
Теоретичні розвідки, присвячені вивченню ісламу в Криму та процесам інституціоналізації ісламу як інструменту реалізації власних інтересів (тут йдеться не лише про об’єднання за культурно-релігійною ознакою, а й про штучно створені релігійно-політичні об’єднання, що використовуються, зокрема Кремлем, як інструменти посилення ісламського екстремізму з метою дестабілізації ситуації на півострові та відволікання уваги місцевого населення, передусім російськомовного, від вкрай складної економічної ситуації, що склалась протягом більше як року після анексії АРК Росією та нелегітимного входження території до складу РФ (Бойцова О. [35], Джангужин Р. [36], Жидков Н. [37], Здіорук С. [38], Кирюшко М. [39], Маломуж М. [40], Муратова Є. [41], Полотнюк Я. [42], Швед В. [43] та ін.).
Наукові доробки, предметом яких є проблеми освіти та інформаційної політики в Криму, котрі безпосередньо стосуються кримських татар (Войналович В. [9], Газізова О. [44], Калакура О. [9; 45], Латишева О. [12] та ін.).
Політико-безпековий підхід. Предметом праць вчених, що представляють зазначений напрям, є міжнародно-політичні та міжнародно-правові аспекти врегулювання кримськотатарської проблеми. Особливої актуальності цей напрям набув у зв’язку із погіршенням становища кримських татар внаслідок окупації АРК
Російською Федерацією, яка своїми діями не сприяє налагодженню міжнаціонального діалогу, а навпаки створює умови для загострення міжетнічної та міжконфесійної ворожнечі (Абудараїмов В. [46], Ганюшкін Б. [47], Затулін К. [48], Кавагучі Є. [49], Парахонський Б. [50], Полтавець С. [51], Похлєбкін В. [52], Салущев С. [53], Шевель О. [54] та ін.).
Розглянемо більш детально зміст зазначених вище концептуальних напрямків дослідження кримськотатарської проблеми в українсько-російських відносинах. На жаль, подати комплексний аналіз праць усіх зазначених вище авторів видається технічно неможливо в рамках однієї наукової статті. Таким чином, до уваги візьмемо лише ті доробки, які являють собою найбільш комплексне бачення проблеми, котру ми досліджуємо.
В рамках історичного підходу на особливу увагу заслуговує праця експерта з кримської проблеми з Оксфордського університету Сассе Гвендолін “Кримське питання: ідентичність, перехід та конфлікт”, яка, досліджуючи ґенезу проблеми, намагається зрозуміти причини передачі Криму до складу УРСР у 1954 р. На думку Сассе Г., “немає жодного доказу того, що рішення М. Хрущева було пов’язане з його національною лояльністю, з почуттям гордості, яке зачепили, або почуттям несправедливості. Автор аналізує різноманітні погляди на рішення, прийняте М. Хрущевим, проте так і не розкриває таємницю цього кроку [25].
Питання правомірності передачі Криму Україні у 1954 році також досліджують зарубіжні вчені Маплс Д. та Дьюк Д. у своєму доробку “Україна, Росія та питання Криму”. Особливу увагу приділено становищу кримських татар в період депортації під час другої світової війни, а також в пострадянський період (19911992) [22].
Проблема спільності історичної долі України і Криму з найдавніших до новітніх часів розглядається в науковому доробку Чумака В., який, спираючись на існуючі джерела, розвінчує низку міфів і стереотипів, що закріпилися в масовій свідомості та почасти побутують в науковій літературі щодо Криму як “исконно русской территории”, історії та етногенезу корінного кримськотатарського населення півострова, “законності” передачі Криму Україні тощо [27].
Етнополітичний підхід до дослідження кримськотатарської проблеми найбільш ґрунтовно представлений у науковій статті Панчук М. та Рафальського О., що була опублікована в “Кримських студіях” [14], та одноосібній публікації Панчук М. в “Історичному журналі” [15]. В цих доробках подається аналіз джерел та літератури кримськотатарської проблеми як складової історіографії етнополітичного розвитку Криму упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ століття. Важливість історіографічних розвідок Панчук М. полягає в обґрунтуванні потреби подолання негативних стереотипів щодо ролі кримськотатарської спільноти в історії України.
Комплексно етнополітичний аспект кримськотатарської проблеми представлений у виданні Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України “Крим в етнополітичному вимірі”. Кримськотатарська проблема розглядається авторами крізь призму загальних трансформацій, яких зазнали Україна і Крим упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ століття. Подано аналіз перебігу та наслідків примусової депортації кримськотатарського народу у роки Другої світової війни, досліджено політико-правові аспекти повернення кримських татар на батьківщину та окреслено проблеми інтеграції в українське суспільство [55].
Предметом третього наукового напрямку є проблеми облаштування кримських татар, що повернулись. Серед найбільш ґрунтовних доробків варто виокремити колективну працю “Крымские репатрианты: депортация возвращение и обустройство”. Більша частина книги присвячена проблемам повернення та облаштування кримськотатарських репатріантів, а також етносоціальним процесам у їхньому середовищі, що мають місце [33].
Аналізуючи теоретичні розвідки, присвячені вивченню ісламу в Криму (четвертий напрям), можна стверджувати про те, що більшість наукових праць (Кирюшко М. [35; 39], Бойцова О. [35], Маломуж М. [40], Муратова Є. [41]) розглядають ісламський чинник в Криму крізь призму проблеми ісламського відродження, акцентуючи увагу читача на особливостях діяльності общин, мечетей, різноманітних ісламських угрупувань та організацій. Такий підхід дозволяє отримати чітке уявлення про ісламську присутність в Криму, а також окреслити тенденції розвитку саме “кримського ісламу”.
Досліджуючи проблеми освіти в Криму (п’ятий напрям), вітчизняний вчений О. Калакура зазначає, що “Імперська спадщина як царська, так і радянська, нанесла етнонаціональному самоусвідомленню мешканців півострова глибокі травми, породила ряд ідеологічних стереотипів, зокрема ідентифікацію жителів Криму як представників радянського народу, російськомовного населення та інших спотворень. Рецидиви тоталітарного мислення залишаються головною перепоною національного відродження, вільного культурно-освітнього розвитку кожної етнічної групи автономії” [45, с. 509].
Розглядаючи останній концептуальний підхід, варто підкреслити, що значна частина доробків, яка присвячена політико-безпековому виміру кримськотатарської проблеми крізь призму українсько- російських відносин, приходиться на період до анексії АРК Російською Федерацією [46-50; 52; 54], проте сучасний стан проблеми, що досліджується, є більшою мірою предметом експертних обговорень, ніж наукових дебатів, а, отже, не знайшло відображення у вітчизняних виданнях. Виключення складає стаття вченого Полтавця С. “Татари окупованого Криму в пошуках союзників” у журналі “Громадська думка про правотворення” за грудень 2014 року. На думку науковця, “проблеми Криму, окупованого Росією, в останні декілька місяців відійшли на другий план через військові дії на території Донецької та Луганської областей... Недооцінка тих процесів, які відбуваються сьогодні на кримському півострові, може стати якщо не фатальною, то принаймні серйозною перешкодою для повернення Криму в політичну орбіту Києва” [51, с. 32].
Вчений Булатов А. стверджує, що “мусульманська громада Криму нині існує в зовсім інших політичних реаліях. Найголовніша проблема – це наявність у Росії переліку забороненої ісламської літератури. Так, наприклад, книга “Крепость мусульманина”, заборонена в Росії, – це фактично аналог православного молитовника, який кримські татари використовували в Україні без обмежень” [51, с. 33].
Після нелегітимного приєднання Криму до Російської Федерації й до нині продовжується переслідування проукраїнських активістів і кримських татар, українських і кримськотатарських медіа [51, с. 34]. Кримських татар примушують до прийняття російського громадянства. Цілі родини виїхали на територію материкової України через прагнення зберегти власну національно-етнічну приналежність та можливість і надалі сповідувати цінності рідної їм культури. На думку переселенців, з них російська пропаганда поступово формує “образ ворога” і прихильників ісламського фундаментализму.
На підставі аналізу існуючих у науковій думці джерел та літератури, присвячених кримськотатарській проблемі в українсько-російських відносинах, виокремлено 6 концептуальних напрямків дослідження окремих її аспектів: історичний, етнополітичний, соціально-економічний, культурно-релігійний, освітньо-інформаційний, політико-безпековий. Більша частина праць з кримськотатарської проблематики розкриває ґенезу питання або присвячена історіографічному аналізу етнополітичного виміру кримськотатарської проблеми в різні історичні періоди. Бракує ґрунтовних досліджень, присвячених аналізу сучасного стану кримськотатарської проблеми (після березня 2014 року), що може бути предметом майбутніх наукових розвідок та експертних дискусій.
 
 ЛІТЕРАТУРА
 
  1. Зубакова А. В. Украино-российские отношения в свете новых геополитических реалий: дис. на соискание уч. степени канд. полит. наук: 23. 00. 04 / А. В. Зубакова- М., 2008. – 202 с.
  2. Кульчицький С. В. Україна і Росія: переваги і небезпеки “особливих відносин”. Роздуми історика / С. В. Кульчицький. – К. : Ін-т історії НАН України, 2004. – 113 с.
  3. Козлов С. В. Геополитические аспекты морской политики России в условиях глобализации: дис. на соискание уч. степени канд. полит. наук: 23. 00. 04 / С. В. Козлов. – СПб., 2006. – 195 с.
  4. Україна – Росія: концептуальні основи гуманітарних відносин: [за наук. ред. О. П. Лановенка]. – К. : Стилос, 2001. – 476 с.
  5. Парахонський Б. О. Українсько-російські відносини: злети та падіння / Б. Парахонський. – К. : Т-во “Знання” України, 2007. – 24 с.
  6. Перепелиця Г. М. Українсько-російські відносини у форматі “Великого договору” / Г. М. Перепелиця / Зовнішня політика України – 2008: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети / за ред. Г. М. Перепелиці. – К. : ВД “Стилос”, 2009. – С. 207-263.
  7. Сидорова Н. П. Российско-украинские отношения: проблемы и перспективы сотрудничества: Политологический анализ: дис. на соискание уч. степени канд. полит. наук: 23. 00. 04 / Сидорова Н. П. – М., 2000. – 202 с.
  8. Войналович В. Етноконфесійні процеси у Криму ХХ століття: історіографія проблеми / В. Войналович // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – Вип. 23. – 2003. – С. 216-234.
  9. Войналович В., Калакура О. Сучасна етнокультурна та освітня ситуація в АРК як об’єкт наукового дослідження / В. Войналович, О. Калакура // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – Вип. 23. – 2003. – С. 203-215.
  10. Котигоренко В., Панчук М. Висвітлення у вітчизняній політологічній та історичній літературі сучасної кримськотатарської проблеми в Україні / В. Котигоренко,
  11. М. Панчук // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – Вип. 23. – 2003. – С. 180-202.
  12. Кучеренко С. Кримськотатарська проблема: історіографічний аспект / С. Кучеренко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Вип. XXVIII. – 2010. – С. 478-481.
  13. Латишева Е. Современная историография образовательных и культурних интеграционных процессов в крымскотатарском социуме / Е. Латишева // Проблеми інтеграції кримських репатріантів в українське суспільство. – К. : Світогляд, 2004. – С. 296-306.
  14. Ляшенко О. Етнополітичний розвиток Криму в умовах незалежної України. До питання про історіографію проблеми / О. Ляшенко // Проблеми інтеграції кримських репатріантів в українське суспільство. – К. : Світогляд, 2004. – С. 158-179.
  15. Панчук М. І., Рафальський О. О. Етнополітичний розвиток Криму – актуальна і малодосліджена проблема / М. І. Панчук, О. О. Рафальський // Кримські студії. – № 1-2. – 2005. – С. 50-77.
  16. Панчук М. І. Етнополітична історія Криму: до питання історіографії / М. І. Панчук // Історичний журнал. – 2005. – №3. – С. 41-56.
  17. Попова Д. “Кримське питання” в українсько-російських відносинах (1991 – 2010 рр.) : дис.... канд. іст. наук: 07. 00. 02 / Д. О. Попова; Дипломат. акад. України при МЗС України. – К., 2013. – 193 c.
  18. Бекірова Г. Кримськотатарський національний рух в 50 – 60 роки ХХ століття: становлення, перші перемоги і зневіра / Бекірова Г. // Кримські студії. – 2001. – № 5-6. – С. 69-89.
  19. Гошуляк І. Л. Українська державність і кримські татари (з досвіду взаємовідносин 1917 – 1918 рр.) / І. Л. Гошуляк // Кримські татари: Історія і сучасність (До 50-річчя депортації кримськотатарського народу) // Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 13 – 14 травня 1994 р.). – К. : Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. – 234 с. – С. 154-158.
  20. Дашкевич Я. Крим у геополітиці минулого і сучасного / Я. Дашкевич // Кримські татари: Історія і сучасність (До 50-річчя депортації кримськотатарського народу) // Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 13 – 14 травня 1994 р.). К. : Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. – 234 с. – С. 77-84.
  21. Джемилев М. Национально-освободительное движение крымских татар / Мустафа Джемилев // Кримські татари: Історія і сучасність (До 50-річчя депортації кримськотатарського народу) // Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 13-14 травня 1994 р.). – К. : Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. – 234 с. – С. 5-20.
  22. Дмитрієнко М. Ф., Ясь О. В. Кримськотатарське питання в етнічній історії України / М. Ф. Дмитрієнко, О. В. Ясь // Кримські татари: Історія і сучасність (До 50-річчя депортації кримськотатарського народу) // Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 13 – 14 травня 1994 р.). – К. : Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. – 234 с. – С. 98-100.
  23. Marples D. R., Duke D. F. Ukraine, Russia, and the question of Crimea / D. R. Marples, D. F. Duke // Nationalities papers. – Vol. 23, No 2. – 1995. – P. 261-289.
  24. Зінченко Ю. Кримські татари: Історичний нарис / Ю. Зінченко. – К. : Голов. спеціаліз. редак. літ-ри мовами нац. меншин, 1998. – 205 с.
  25. Cemiloglu M. History of the Crimean Tatar National Movement / Mustafa Cemiloglu // Crimea: Dynamics, Challenges and Prospects. – Edited by M. Drohobycky, American Association for the Advancement of Science: Published by Rowman & Littlefield: Publishers, Ina – 1995. – P. 87-105.
  26. Sasse G. The Crimea Question: Identity, Transition, and Conflict / Gwendolyn Sasse. – Harvard Series in Ukrainian Studies. – Harvard University Press. – 2007. – 368 p.
  27. Червонная С. Кримськотатарський національний рух і ситуація в Республіці Крим (до червня 1993 р.) / С. Червонная // Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: компаративний аналіз становища та перспектив розвитку. – К. : ІНТЕЛ. – 1994. – 208 с. – С. 100-107.
  28. Чумак В. Україна і Крим: спільність історичної долі: монографія / Чумак В. – Вид. 2-ге, переробл. й доповн. – К. : ВПЦ АМУ, 2013. – 180 с.
  29. Возгрин В. С. Этносоциальный конфликт в Крыму (история и специфика) / В. С. Возгрин // Этичность на постсоветском пространстве: Роль в обществе и перспективы. Материалы конференции (Киев, ноябрь 1995 г.) – К., 1997. – С. 23-33.
  30. Габриелян О. А. Система раннего предупреждения межэтнических конфликтов в Крыму: теоретическое обоснование практики предупреждения конфликтов / О. А. Габриелян // Ученые записки Таврического национального университета. – Том 16: Политические науки. – Симф. – №1. – 2003. – С. 3-21.
  31. Жеребцова Е. Этноконфессиональные взаимодействия в контексте современной социокультурной ситуации в Крыму: дис. на соискание уч. степени канд. культурологии: 24. 00. 01 / Е. В. Жеребцова. – М., 2008. – 224 с.
  32. Курас І. Кримськотатарська проблема в контексті сучасної етнополітичної ситуації в Україні / І. Курас // Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: компаративний аналіз становища та перспектив розвитку. – К. : ІНТЕЛ. – 1994. – 208 с. – С. 108114.
  33. Wilson A. Politics In And Around Crimea: a Difficult Homecoming / Andrew Wilson // In The Tatars of the Crimea: Return to the Homeland. Studies and Documents. – Edited by E. Allworth. Published by Duke University Press: Durham, N. C. – 1998. – P. 281-322.
  34. Крымские репатрианты: депортация возвращение и обустройство / Авт. кол. : Габриелян О. А., Ефимов С. А., Зарубин Г. и др. – Симферополь: Издательский дом “Амена”, 1998. – 340 с.
  35. Ільясов Р. Аналіз соціально-економічного становища кримськотатарського народу в Криму / Р. Ільясов // Соціально- економічні аспекти інтеграції кримських татар. Матеріали круглого столу. 17 березня 1999 року. – Київ: УНЦПД: 1999. - 46-55.
  36. Кирюшко М. І., Бойцова О. Є. Іслам в Криму: релігійно- національна самоідентифікація кримськотатарського народу / М. І. Кирюшко, О. Є. Бойцова. – К. : Світогляд, 2005. – 300 c.
  37. Джангужин Р. Конфессиональная самоидентификация как способ ориентации в социально-политическом пространстве: К проблеме становления политического ислама в Украине / Р. Джангужин // Дуслык. – 2001. – № 1. – С. 11-18.
  38. Жидков М. А. Тенденції розвитку міжконфесійних відносин в Автономній Республіці Крим: політологічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 02 / М. А. Жидков. – Сімф., 2009. – 21 с.
  39. Здіорук С. І. Україна, Іслам, Європа: сучасний світовий контекст (Порівняльний аналіз суспільних і державних орієнтацій мусульман) / С. І. Здіорук // Українське релігієзнавство. – № 37. – 2006. – С. 95-114.
  40. Кирюшко М. Іслам на українських землях / М. Кирюшко // Історія релігії в Україні. – За ред. А. Колодного і П. Яроцького. – К. : Укр. центр духовної культури. – 1999. – С. 456-478.
  41. Маломуж М. Г. Про діяльність в Україні мусульманських релігійних організацій / М. Г. Маломуж // Українське релігієзнавство. – №3-4. – 2004. – С. 108-11.
  42. Муратова Э. Возрождение ислама в контексте государственной политики Украины / Э. Муратова // Ученые записки ТНУ. Серия “Политические науки”. – Симферополь, 2004. – Т. 17 (56), № 1. – С. 101-106.
  43. Полотнюк Я. Мусульманська культура на території сучасної України / Я. Полотнюк // Історія релігій в Україні. – Вип. 3. – 1993. – С. 100-102.
  44. Швед В. Ісламський чинник та національні інтереси України / В. Швед // Кримські студії. – 2002. – №3-4. – С. 119125.
  45. Газізова О. О. Українознавчі аспекти культурно-освітнього розвитку етнічних громад Автономної Республіки Крим (19912010 рр.) [Текст]: дис.... канд. іст. наук: 09. 00. 12 / О. О. Газізова; Нац. НДІ українознавства. – Київ, 2011. – 232 с.
  46. Калакура О. Культурно-освітнє відродження етносів в АРК: надбання і перспективи / О. Калакура // Проблеми інтеграції кримських репатріантів в українське суспільство / Збірник матеріалів Київського проекту Інституту Кеннана та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 13-14 травня 2004 р. – К. : Стилос, 2004. – 88 с. – С. 509-522.
  47. Абудараїмов В. Російсько-татарський Крим: Неможливе чи реальність? / В. Абудараїмов // Кримськотатарське питання. – 2001. – Ч. 5. – С. 70-77.
  48. Ганюшкин Б. В. Крым, Украина и Россия. Современные проблемы / Б. В. Ганюшкин // Сборник Русского исторического общества. – № 10 (158). – 2006. – C. 346-357.
  49. Затулин К. Передача Крыма Украине несправедлива и незаконна / К. Затулин // Молодая гвардия. – № 10. – 2009. – С. 199-203.
  50. Кавагучи Е. Проблема Крыма в контексте российскоукраинских отношений: Автореф. дис.... канд. полит. Наук / Есиясу Кавагучи / МГУ им. М. В. Ломоносова. Специализир. совет. К 053. 05. 88. – М., 1996. – 25 с.
  51. Парахонський Б. Кримськотатарська проблема: сучасний стан і перспективи її вирішення / Б. Парахонський // Кримські студії. – №1. – 2000. – С. 25-35.
  52. Полтавець С. Татари окупованого Криму в пошуках союзників / С. Полтавець // Громадська думка про правотворення. № 23 (81) Грудень. – 2014. – С. 32-35.
  53. Похлебкин В. В. К вопросу о геополитическом международно-правовом положении Крыма / В. В. Похлебкин // Моск. журнал. междунар. права. – № 2. – 1996. – С. 165-181.
  54. Saluschev S. Annexation of Crimea: Causes, Analysis & Global Implications / S. Saluschev // Global Societies Journal. – Vol. 2. – 2014. – P. 38-46.
  55. Шевель О. Кримські татари та українська держава: питання політики, правозастосування та значення риторики / О. Шевель // Кримські студії. – 2001. – № 1 – С. 10-31.
  56. Крим в етнополітичному вимірі: наукове видання. – Редкол. : І. Курас (голова) та ін. Авт. кол. : М. Панчук (керівник), Г. Бекірова, В. Ганкевич та ін. – К. : Світогляд, 2005. – 533 с.
 
 
Фото Капча