Історія економіки та економічної думки

Формування територіального рівня було обумовлено природно-кліматичними умовами і виявилося в темпах освоєння окремих територій: найдавніші землеробські цивілізації виникають у найбільш сприятливих кліматичних умовах. Територіальна спеціалізація виявилася пов'язаної з джерелами сировини, що відбилося на розвитку ремесла і торгівлі. Важливе значення для складання територіальної структури економіки мала неолітична революція, швидкість розповсюдження якої також залежала від географічних чинників.

Неолітична революція – перехід від привласнюючого типу господарства до виробничого, який супроводжувався появою додаткового продукту, підвищенням життєвого рівня населення, збільшенням його чисельності та створенням передумов для виникнення держав.

Відтворювальний рівень. Основним виробником стародавнього світу було землеробське господарство, яке зазнало еволюцію – від колективу вільних общинників в умовах родової громади до формування общинних, рабовласницьких (приватновласницьких) і державних господарств на основі різних форм відносин залежності. Важливу роль при цьому відігравало Середземномор'я (морські торгові шляхи) і «Великий шовковий шлях», що зв'язує по суші Східну Азію і Середземномор'я. Всі знаряддя виготовлялися технікою оббивки, без застосування шліфування і свердління. Одним з переломних моментів у розвитку первісної економіки стало оволодіння вогнем. Людина почала будувати житла або облаштовувати печери. Найдавнішими видами господарської діяльності людини було полювання і збирання.

У мезоліті – середньо кам’яному віці (12-8 тис. років до н. е.) удосконалюється технологія виготовлення знарядь праці. Ускладнення діяльності виявляється і в удосконаленні знарядь праці: з'являються примітивні прядка і пряслице, мотика, плуг, жнивні ножі і серпи. Можливість отримання регулярного продукту призводить до зміни організаційних форм людської діяльності.

Розкладання первісної економіки хронологічно пов'язане з періодами активного використання металу. Це пояснюється технологічною складністю ремісничого виробництва, що вимагає спеціальних навичок, тому початковий розподіл праці відбувався між громадами, що зумовлювало торгівлю на межах територій племен. Крім того, ремесло зберігало сезонний характер виробництва.

Розвиток ремесла активізувало торговий обмін, що створювало основу третього етапу суспільного розподілу праці-виникнення регулярної торгівлі і міст.

Зростаюча продуктивність праці викликала все більшу його індивідуалізацію, що відкривало можливість приватного привласнення всього виробленого продукту спочатку якоюсь групою усередині колективу, зазвичай сім'єю, потім окремими особами. Це стало передумовою для початку процесу формування класів і держав. Важливою рисою даного етапу є переважання малих державних форм.

Початок залізного століття (III тис. до н. е.) ознаменувався подальшим удосконаленням структури економіки, а в політико-економічному плані створювання «світових імперій». Причини цих процесів криються не тільки в кризі первісної економіки, що створила умови для розширеного відтворення. Особливе значення стали грати наступні чинники:

« необхідність політичного об'єднання регіонів, що проводять засоби виробництва, з регіонами, що дають продукти сільського господарства і ремесла в умовах слабких економічних зв'язків;

« зовнішній загроза – захист кордонів шляхом привласнення нових територій

Процес складання класових суспільств не був синхронним. Одні народи створили свої держави в IV-III тис. до н. е., другі – після розпаду Римської імперії на початку нашої ери, треті – в XVIII-XIX ст.. н. е. Причому раніше всього вони виникли в тих областях, де продуктивність землеробства мала особливе значення. Як правило, такою інтенсивною системою було іригаційне землеробство.

 

 

Первісна доба починається з часу появи людства на Землі (близько 2, 5 млн. років до н. е.) і завершується формуванням класового суспільства і виникненням держави (4-3 тисячоліття до н. е.).

Давню історію людства, ґрунтуючись на матеріалах знарядь праці, розподіляють на кам’яний, бронзовий і залізний віки. Первісне суспільство хронологічно майже збігається із кам’яним віком. Цей тривалий відрізок часу поділяють на три періоди:

1) давній кам’яний вік, або палеоліт (2. 5 млн. -12 тис. років до н. е.) ;

2) середній кам’яний вік, або мезоліт (12-8 тис. років до н. е.) ;

3) новий кам’яний вік, або неоліт (8-3 тис. років до н. е.).

Ознаки первісного суспільства: низькі темпи розвитку продуктивних сил і повільне їх удосконалення, низькі темпи розвитку суспільства, колективне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва, рівномірний розподіл і соціальна рівність, відсутність приватної власності, експлуатації, класів і держави.

На території України перша людина з’явилась 1. 5 млн. років тому. Оскільки клімат був суворий і холодний (кам’яний вік збігався з льодовиковим періодом), люди селилися переважно в південній частині України.

Після закінчення льодовикового періоду природне середовище стало сприятливішим для життя людини. На зміну палеоліту прийшов мезоліт – середній кам’яний вік (приблизно 13-4 тис. до н. е.).

В епоху мезоліту відбулася ще одна визначна подія в житті первісної людини – були виготовлені лук і стріли. У рибальстві використовувалися гарпуни, сіті, остроги. Збільшувалася різноманітність господарської діяльності, удосконалювалися знаряддя праці. Це зумовило зародження статево-вікового поділу праці. Разом з тим виникла необхідність закріплення зв’язків між членами первісного суспільства. Потрібна була, у зв’язку з розвитком господарства, стійкіша і міцніша суспільна організація. Такою організацією і стала первісна родова община. Рід складався із декількох десятків чи сотень людей. Кілька родів складали плем’я. Приватної власності не було, праця була спільною, а розподіл – зрівнювальним.

Завершальною стадією кам’яного віку стала