Історія економіки та економічної думки

Удосконалення знарядь праці, масове поширення їх виробництва з металу, поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремесло, виробництво додаткового продукту створили економічні умови для виникнення держав. Існує думка, що на території України найдавніші державні утворення виникли в епоху бронзи одночасно з появою їх в інших країнах. Ранньозалізний вік на українських землях був пов’язаний з ранніми слов’янськими, кіммерійськими, скіфсько-античною та сарматською культурами.

Удосконалення знарядь праці, що відбувалося у зв’язку з використанням металів, призвело до зростання продуктивності праці первісної людини. Вона почала виробляти матеріальних благ більше, ніж потрібно було для задоволення насущних потреб, для підтримання життя. З’явився додатковий продукт, тобто надлишок продуктів зверх їх необхідної кількості, що споживається людиною для підтримання життя. З іншого боку, відділення землеробства від тваринництва, розвиток ремесла – гончарного виробництва, ткацтва, виготовлення металевих знарядь праці та зброї – створили об’єктивні передумови для товарного виробництва, тобто виготовлення продуктів, призначених для обміну. Виник і почав розвиватися регулярний обмін продуктами між окремими первісними общинами.

Одним з перших предметів обміну та найрозповсюдженішим об’єктом виникаючої приватної власності стали одомашнені тварини. Далі приватною власністю стають знаряддя праці, предмети домашнього вжитку, прикраси.

Формування приватної власності і було тим процесом, який призвів до розпаду первіснообщинного ладу. Насамперед це був розпад родової общини. Відбувається господарське відокремлення сімей. Вони ведуть індивідуальне господарство та перетворюють знаряддя праці у приватну власність. Такі сім’ї розселяються не тільки на території своєї общини, а й на території інших родів. Так з’являються сусідські (сільські общини), де сім’ї не пов’язані одна з одною кровно, де все домашнє господарство є приватною власністю. У власності общини збереглися: орна земля, ліси, луги, пасовиська, водоймища.

Причини розпаду первіснообщинного ладу:

1. Виникнення нерівності.

2. Виділення знаті, початок формування класів.

3. Створення держави.

4. Поява міст.

5. Винайдення писемності.

У процесі утворення приватної власності стало економічно вигідно примушувати військовополонених працювати на себе, тобто перетворювати їх у рабів. Першими рабовласниками стали керівники общин та військові вожді.

Рабство – історично перша та найбільш груба форма експлуатації, при якій раб, як і засоби виробництва, є власністю свого господаря-рабовласника. У розвитку рабовласницької економічної системи можна виділити два варіанти: східне (патріархальне) рабство і західне (класичне). Для східного рабства є характерними такі риси: основною продуктивною силою суспільства були селяни-общинники, землероби, а також вільні ремісники; раби становили незначний відсоток населення, належали, в основному, державі, використовувалися як домашня прислуга в господарствах царів, численних чиновників, при храмах. Рабів використовували також на будівництві пірамід, храмів, доріг, палаців, іригаційних споруд. Лише частково рабська праця використовувалася для обробітку землі, як правило, в системі царського і храмового господарства. Рабство в країнах Стародавнього Сходу мало патріархальний характер, сільська община була домінуючою в економіці цих країн.

Країни Стародавнього Сходу виникали переважно на берегах великих річок, де були сприятливі ґрунти (нанесені мулом цих річок), що давали високі врожаї навіть при обробці примітивними знаряддями праці. Сприятливі погодно-кліматичні умови створили середовище, що максимально підходило для життя і ведення сільського господарства. Переважало в цих країнах зрошувальне землеробство, яке вимагало колективної праці, відповідних знань, великих вмінь та гарних взаємин.

Найдавнішими державами Стародавнього Сходу були – Давній Єгипет, Месопотамія, Давній Китай, Давня Індія. Основою існування давніх держав було завоювання інших земель, поповнення рабів посередництвом війни, боргової кабали, піратства. Ці країни характеризувались високим розвитком культури, зародженням торгівельних відносин. Однак ці країни характеризуються і деспотизмом правителів, матеріальною основою їхньої влади була верховна власність на землю.

 

 

Поняття Схід в історичній науці використовується не стільки як географічне, скільки як історико-культурне, цивілізаційне. Тут вперше в історії розвитку людського суспільства склалися ті соціальні і політичні інститути, держава, право, світові релігії, які й породили з часу виникнення античних держав (Древньої Греції та Риму) в 1 тисячолітті до н. е. дихотомію Схід – Захід.

Схід в давнину був представлений багатьма країнами, поруч найбільших регіональних цивілізацій (індо-буддійської, ассірійської-вавилонської, конфуціансько-китайської), але вищевказані особливості (відсутність пануючої ролі приватної власності, застійний характер розвитку) були головними визначальними рисами їх типологічного подібності на відміну від динамічно розвиваючих античних країн, а потім і країн Західної Європи, спадкоємця античної цивілізації.

Однією з основних соціальних форм, що грають вирішальну роль в еволюції давньосхідних товариств, була сільська громада, яка зберегла багато в чому риси патріархально-родової організації. Значною мірою вона визначала характер політичної влади в цих суспільствах, роль і регулюючо-контрольні функції давньосхідної держави, особливості правових систем.

Найбільш ранні державні форми (протогосподарства) стали складатися в давньосхідних цивілізаціях (у Древньому Єгипті, Древній Індії, Древній Месопотамії, Древньому Китаї – ще в IV-III тисячолітті до н. е.) у ході розкладання общинно-родової організації. Вони