+3 8(066) 185-39-18
fпід час відсутності належного догляду після падіння держави Птоломеїв книги самі по собі прийшли в непридатність і араби могли спалити тільки порожні старі будинки.
Насторожило те, що бібліотека була створена не де-небудь в Афінах або Персеполі, а саме в Олександрії – одному з найбільших міст Єгипту, відомому оплоті жерців Амона. Отже, без впливу масонів справа не обійшлася. Дійсно, найбільш освіченими і грамотними людьми Древнього Єгипту були саме жерці, і без їхньої підтримки Птоломей ніяк не зміг би обійтися. Цілком імовірно, втім, що сам фараон ніякого відношення до книжкових зборів не мав і масони лише скористалися його ім’ям.
До пори до часу саме Олександрія відігравала роль головного масонського книгосховища. Однак в IV столітті Римська імперія почала тріскотіти по швах, на її границях з’явилися варвари, і бібліотеку потрбно було терміново рятувати. Можливо, ця грандіозна операція залишилася б назавжди схованою від очей істориків, якби не напис, виявлений у гробниці одного багатого судновласника, християнина, що помер приблизно в 380 році нашої ери. Він пишався тим, що робив на благо Церкви, і тому наказав написати на стіні свого склепу:
«Я завжди і у всьому допомагав божим людям, роздавав милостиню, жертвував на будівництво нових церков. Двадцять моїх кращих човнів цілий рік возили на Родос і у Рим священні тексти з Єгипту, за що я був визнаний гідним благословення самого Намісника Божого. «
Дійсно, які ще настільки масові перевезення книг могли здійснюватися в той час із Єгипту в Рим на благо Церкви? O тім, що для папи це перевезення було подією першорядної важливості, говорить увагу, з яким він поставився до праведного вчинку судновласника. Думаю, що на кораблях була перевезена лише частина бібліотеки – судна в той час часто тонули, і ризикувати найціннішими книгами навряд чи стали. Їх, швидше за все, відправили сухопутними караванами. Помітьте, саме IV століттям історики датують виникнення Ватиканської бібліотеки. Вам не здається дивним такий збіг?
Природно, що книжкову колекцію зволіли вважати знищеною. Давно відомо, що пожежа – кращий спосіб замести сліди. Хто і як спалив порожню Олександрівську бібліотеку, не настільки вже важливо. Підпал приписали арабам, яких намагалися виставити некультурними і жорстокими варварами. Це, втім, далеко не випадково, адже саме араби перешкодили Церкві монополізувати знання і саме отримані від них відомості дозволили розцвісти європейському Відродженню, тому природно бажання церковників представити мусульман виплодками пекла.
Які тексти могли перебувати в Олександрійській бібліотеці? B першу чергу це, звичайно ж, велика колекція єгипетських папірусів, храмові і палацові архіви. Є відомості, що Птоломей викупив залишки вавилонських, ассірійських і перських бібліотек і в Олександрії зберігалися багато тисяч клинописних табличок (до речі кажучи, вони в принципі не могли загинути при пожежі, і якби бібліотека дійсно згоріла, то їх знайшли б при археологічних розкопках у наші дні).
Про грецькі і римські тексти говорити не доводиться – тут зберігаються найцінніші твори Аристотеля, Аристофана, багатьох інших учених і поетів. Ризикну висловити припущення. B древні часи зберегти таємницю масонських лож, особливо серед людей, було набагато складніше, ніж зараз. Тому в багатьох древніх рукописах можуть утримуватися досить відверті відомості про масонів, витік яких, звичайно ж, не порадує церковників.
Добутку єретиків і окультистів не можуть бути відкриті для відвідувачів по тій же причині. Справа в тому, що єретики – це не темні, неосвічені селяни, які просто не змогли зрозуміти основ християнського віровчення. Єретики в масі своєї досить утворені люди, які вирішили активно протидіяти церковним обманам і, звичайно ж, розкривали таємниці Церкви всім бажаючим слухати. Були серед них і відступники, що займали раніше високі посади в масонській ієрархії, а потім вставали на сторону тих, чиїм невіданням Церква вміло користувалася. Тому і були настільки моторошними і кривавими розправи над єретиками.
B початку XIII століття папою Інокентієм III була організована грандіозна кампанія проти альбігойців. Bce почалося зі звичайних масових страт, але, не задовольнившись цим, папа організував гекатомбу. Єретики і правовірні католики знищувалися скопою. «Убивайте! – кричали командири папської армії своїм солдатам. – Бог розбере потім, хто свій, а хто чужий!
Багато квітучих міст у буквальному значенні слова перетворилися в попіл. B боротьбі з єрессю у Південній Франції церковники взяли на озброєння методи, які не укладаються в рамки людського поводження. Оскільки єретики вкривалися в гірських печерах, входи в кам’яні тунелі закладали хмизом і підпалювали. Якщо нещасні намагалися вибратися, їхніми списами заштовхували назад у вогонь. У такий спосіб створювалися імпровізовані печі – невеликий католицький Бухенвальд. B кінцевому рахунку при наближенні папських військ люди воліли закінчити життя самогубством, щоб не чекати неминучої розправи. B однієї з печер після закінчення чергової бойні виявили більше 800 дитячих трупів.
І все це далеко не випадково. B німецьких архівах чудом зберігся текст проповіді, що читав один з лідерів альбигійців. Його випадково почув і записав мандрівник з Кельна Іоханнес Фабріциус, і довгий час вона зберігалася в архіві його родини. Для непосвяченої людини буде не зовсім ясно, про що говорить альбигійський священик, але нам з вами відкриється знайома картина:
«Рим захоплений самим сатаною, і папа – ставленик його.