+3 8(066) 185-39-18
fB богомерзості своєї поклоняється він єгипетським богам. І є люди, які правлять ним, виконуючи волю самого сатани. Ці служники диявола називають себе святим ім’ям апостолів, немов у наруга над Господом нашим Ісусом Христом. І правлять ці тварини всіма церквами, і важко розпізнати їхню душу. І змушують вони добрих християн приносити гроші свої на сатанинський вівтар.
Фонди бібліотеки
Зали бібліотеки розділені на такі відділення:
Bibliotheca latina – тут знаходяться тексти латинською мовою;
Bibliotheca graeca – манускрипти грецькою мовою;
Bibliotheca secreta – найцінніші документи; доступ відвідувачів обмежений;
Bibliotheca nova pontifica – архівні матеріали.
У бібліотеці зберігається багато папських актів, так, наприклад, близько 4000 томів із зібрання Кіджі (Fondi Chigiano).
Зібрання манускриптів, всього близько 50 тисяч, складається із закритої (36 відділень) та відкритої частин (16 відділень), які, у свою чергу, розділені за мовами манускриптів. Відкрита частина носить назву „Кодекси Ватикану“ (італ. Codices Vaticani), манускрипти із закритого відділення розподілені за походженням.
Адреса сайту: http: //wol. jw. org
Назва сайту: Онлайн-бібліотека вартової башні
Опис сайту: Сайт є онлайн-бібліотекою релігійної тематики, зручно те, що читач сам може обирати мову, яка для нього буде зручною. Сайт забезпечиний пошуковою стрічкою це облеггшує пошукову роботу, ще один хороший плюс в тому, що на сайті немає реклами, тому читача нічого не відволікає.
До великих зібрань манускриптів належать: колекції Барберіні (збори папи Урбана VIII) становить близько 10 тисяч латинських, грецьких, східних манускриптів (італ. Barberini Orientales) та інкунабул; в зібранні Борджіані зберігаються рукописи перською, турецькою, вірменською, арабською, грузинською та іншими мовами.
Деякі відомі манускрипти Ватиканської бібліотеки: Сувій Ісуса; De arte venandi cum avibus – „Про мистецтво полювання з птахами“ Фрідріха II; Codex Vaticanus – один із найцінніших рукописів грецької Біблії, датований серединою IV століття, в X столітті було додано орнамент, а в XV столітті рукопис був частково реконструйований; Libri Carolini – Каролінзькі книги, збірник у чотирьох книгах спростувань актів VII Вселенського Собору, а також його вчення про іконопочитання, складений за велінням імператора Карла I Великого.
Текст Біблії постав завдяки ретельній дослідницькій праці, складений з численних давніх рукописів, що зберігаються в музеях та бібліотеках світу.
На сьогодні тексти багатьох книг Біблії набагато достовірніші, ніж твори таких античних авторів, як Гомер, Есхіл або Платон. Ті рукописи збереглися лише в копіях з ІХ-ХІ ст. після Христа – тобто в текстах, записаних через 1400-1700 років після постання оригіналу. Тоді як рукописи, що лягли в основу Біблії, відділені від першоджерел набагато вужчими часовими рамками. Загалом на сьогодні відома така кількість різних каталогізованих видів давніх рукописів:
Папіруси. Це був матеріал для письма «бідної людини», і до того, як його стали використовувати у вигляді кодексу (книги), він використовувався як сувій, списаний з обох боків. Папірусів налічує інціальні рукописи (кодекси та пергаментні сувої, на яких текст вирізаний великими, титульними, літерами грецького алфавіту) – 299.
Мінускульні рукописи (або курсиви, написані прописними літерами грецької мови і датовані з ІХ по XVI ст.) – 2812.
Лекціонарії (богослужебні книги, в яких містяться «уроки» або уривки з Писання) – 2281.
Загалом – 5488 джерел.
Для порівняння наведемо кількість збережених рукописів творів деяких давніх авторів: від Евріпіда до наших часів дійшли тільки два, від «Анналів» Тацита – один, Платона – 11, Есхіла – 50, Вергілія і Софокла – близько 100.
Синайські кодекси. Всі вони датуються IV століттям н. е. Мова – грецька. Внаслідок аналізу цих кодексів було вироблено основний текст Нового Завіту, доступний кожному теологові.
Ватиканський кодекс – потрапив у Ватикан близько 1475 року. Перший спомин про нього у Ватиканській бібліотеці датується 1481 роком. Був написаний у період 350-370 рр. н. е., імовірно в Італії, і за 11 століть зберігся в гарному стані. Цей манускрипт написаний на прекрасному пергаменті (видублених шкурах тварин) і налічує 759 сторінок розміром 25, 4/26, 6 см, кожна з яких містить три вузьких стовпчика по 41 рядок у кожному. Включає в себе «Послання до Варнави» та апокрифи. На думку Тишендорфа, ватиканський кодекс написала та само людина, яка створила і Синайський, але Синайський (Алеф) може бути написаний раніше з огляду на різниці в розділах Євангелій. У Ватиканському кодексі відсутні уривки: з книги Буття (від 1, 1 по 46, 28), Псалмів (зі 106 по 138), з Євангелія від Матея 16, 2-3, з Послання до Римлян 16, 24, Послання Павла, Одкровення і Послання до Євреїв 9, 14.
Александрійський кодекс був подарований 1628 року королю Карлу І патріархом Кирилом Лукарісом. Цей манускрипт налічує 733 листи пергаменту розміром 26, 3/31, 4 см, написаний у два стовпчики по 41 рядку. В ньому відсутні уривки Йн 6, 50-8, 52, 2Кор 4, 13-12, 6; 3 Цар 12, 20-14, 19; Мт 1, 1-25, 6; Бут 15, 1-5; Бут 14, 14-17; Бут 16-19. Також у ньому містяться залишки «Послань Климента» (датовані імовірно 95-100 р. н. е.). Орієнтовно цей кодекс постав у 400-450 рр.
Синайський кодекс був знайдений у ХІХ ст., і ця історія заслуговує