Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія приміських трамвайних ліній Києва

Предмет: 
Історія
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
26
Мова: 
Українська
Оцінка: 

чему излишние разговоры о лишнем расходе дров и где их достать, когда кругом лес. <... > Если боевая обстановка потребует, то может придется заставить всех членов комиссии и жителей Святошино освещать все перекрестки селенья всю ночь. Кто не может быть со штыком, ружьем или пулеметом, пусть будет с фонарем <... > [В]се соображения Комиссии, применительно к настоящему моменту, нахожу несущественными и легко преодолимыми средствами комиссии. Нам нужен свет и он должен быть». Понад це, військові стали вимагати від правління трамвая спішно обладнати електричним освітленням вказані ними приміщення в селищі, причому роботи слід було закінчувати в день дачі розпорядження, під загрозою репресивних заходів. Ці вимоги не завжди були технічно здійсненні. Справа дійшла до вищого військового начальника в Києві – командувача Полтавським загоном Добровольчої армії генерала Бредова, який виніс рішення: «Никаких заданий по освещению средствами Святошинского земского трамвая, требуемых воинскими частями, без моего разрешения не выполнять, раз это требование является невыполнимым» [75].

У грудні 1919 року Київ повернувся під владу більшовиків; економічна криза та пов’язана з нею інфляція тривали в не меншому, ніж до цього, темпі. 20 січня 1920 року тариф Свято- шинського трамвая було збільшено до 30 руб. в один кінець (повний тариф) і 10 руб. (пільговий тариф), причому пільговий тариф стосувався «робітників і найбіднішого населення». Підприємство продовжувало працювати з дефіцитом; Київський повітовий революційний комітет звертався до військового відомства з клопотанням про субсидії, оскільки лінія й раніше обслуговувала військові потреби [76]. Робота Святошинського трамвая перервалася 7 червня 1920 року, коли польські війська, що відступали з Києва, спалили два дерев’яних мости через залізницю. Рух було відновлено у вересні того ж року [77]. 7 грудня дехто І. Овчаренко скористався трамваєм для поїздки зі Святошина до Києва, заплативши за це 75 рублів [78].
Про роботу Святошинського трамвая протягом наступних трьох років практично ніяких відомостей не збереглося; не викликає сумнівів, що загальна економічна криза (трамвайний рух у місті в 1920-1921 роках майже припинився) торкнулася й цього підприємства. Відомо, що з
15 травня 1923 року було встановлено тариф 6 рублів (грошовими знаками 1923 року, що відповідало 6 млн рублів 1921 року) [79]. У тому ж році було розпочато роботи з включення Святошинського трамвая до загальноміської мережі. З цією метою біля Польової вулиці було прокладено ділянку колії, яка навскіс перетнула Брест- Литовське шосе й з’єднала лінію міського трамвая з лінією Святошинського (цей перетин існував аж до 1978 року), а останню з вересня 1923 року почали перешивати на широку колію [80]. До листопада міський трамвай (маршрут № 6) курсував до депо Святошинського трамвая; закінчити перешивку та пустити ширококолійний трамвай до кінцевої зупинки планувалося до травня 1924 року [81].
Таким чином, з середини 1920-х років колишній Святошинський трамвай став частиною загальної мережі київського трамвая, продовжуючи зв’язувати Святошин (що поступово перетворився з дачного селища на міський район) з різними частинами міста. На цій лінії довгі роки існували, зокрема, маршрути № 6 (Вокзал – Святошин), № 14 (Червона площа – Святошин), № 23 (Палац спорту – Святошин). Коли в 1971 році до Святошина продовжили лінію метро, значення трамвайної лінії по Брест- Литовському проспекту помітно знизилося. У кінцевому підсумку, в 1978 році було закрито відрізок від Повітрофлотського мосту до заводу «Більшовик», а в 1982 році (у кілька етапів) – частину лінії, що залишалася, до Святошина.
Отже, перша в історії Києва незалежна від загальноміської мережі Святошинська трамвайна лінія виникла як невід’ємна частина проекту дачного селища Святошин, однак обслуговувала не тільки мешканців селища, а й об’єкти, розташовані вздовж її траси (Політехнічний інститут, завод Гретера, військовий табір, Рубежівську колонію). У період 1917-1920 рр. значення лінії виросло в зв’язку з військовими потребами, а також, меншою мірою, доставкою вантажів. Після 23 років окремого існування Святошинська лінія була приєднана до загальноміської трамвайної мережі, в складі якої функціонувала ще 59 років, до остаточного закриття. У наш час транспортне сполучення на цьому напрямку забезпечується метрополітеном і тролейбусами.
 
Джерела і література
 
  1. Киевский трамвай за 40 лет. Киев, 1933. – С. 30.
  2. Одне неповне речення «Основание Святошин- ского трамвая относится к 1898 г., когда предприниматель Р. Хойнацкий <... > проложил рельсовый путь <... >« (с. 30) містить три (!) помилки. Святошинський трамвай був прокладений у 1900 р. ; ім’я Хойнацького було Олександр; він був не підприємцем, що проклав трамвай, а повіреним підприємця Олександра Кумбарі.
  3. Машкевич С. Трамвайные копейки. – Киев, 2004; С. Тархов, К. Козлов, А. Оландер. Електротранспорт України: Енциклопедичний путівник. – Київ, 2010; Ермак Д. Трамвай на улицах Киева. – Киев, 2011.
  4. ДАКО, ф. 1, оп. 246, спр. 45, арк. 162б-162б зв.
  5. ДАКО, ф. 1, оп. 230, спр. 300, арк. 22-23.
  6. Киевлянин. – 9 февраля 1896.
  7. ДАКО, ф. 9, оп. 2, спр. 206, арк. 332.
  8. ДАКО, ф. 1, оп. 230, спр. 300, арк. 36.
  9. Киевское слово. – 7 февраля 1899.
  10. Машкевич С. Транспорт і розвиток міста: Історія трамвайної лінії. Київ – Пуща-Водиця // Етнічна історія народів Європи. – 2012. – № 38. – С. 22-32.
  11. Державний архів міста Києва (далі – ДАК), ф. 163, оп. 6, спр. 23, арк. 2.
  12. Киевлянин. – 9 апреля 1898.
  13. ДАКО, ф. 1, оп. 230, спр. 300, арк. 75, 141.
  14. Киевлянин. – 1898. – 19 июля.
  15. Киевлянин. – 1901. -29 апреля.
  16. ДАКО, ф. 1, оп. 230, спр. 300, арк. 225.
  17. Киевлянин. – 1899. – 10 октября.
  18. Киевская мысль. – 1915. – 29 января.
  19. Киевлянин. – 1899. – 15 октября.
  20. Киевлянин. – 1900. – 4 апреля.
  21. Киевлянин. – 1900. – 1 мая.
  22. ДАКО, ф. 1, оп. 230, спр. 300, арк. 352.
  23. Киевлянин. – 1900. – 4 апреля.
  24. Киевлянин. – 1901. – 3 мая.
  25. Режим доступу http: //www. opoccuu. com/ wages. htm
  26. Дачник. – Киев: Издание Ф. Л. Иссерлиса и Ко, 1909. -С. 53.
  27. Там само, с. 58.
  28. ДАКО, ф. 1, оп. 230, спр. 300, арк. 358, 394400, 411-414.
  29. Киевская мысль. – 1913. – 14 марта.
  30. Киевская мысль. – 1909. – 17 февраля.
  31. ДАК, ф. 163, оп. 54, спр. 112, арк. 1-3, 10.
  32. ДАКО, ф. 1, оп. 230, спр. 300, арк. 467, 474.
  33. ДАКО, ф. 1239, оп. 79, спр. 2, арк. 1, 2 зв, 9.
  34. Киевская мысль. – 1914. – 28 декабря.
  35. Южная копейка. – 1916. – 3 января.
  36. ДАКО, ф. 1239, оп. 79, спр. 2, арк. 34 зв.
  37. ДАК, ф. 163, оп. 49, спр. 31, арк. 5 зв. -6.
  38. Киевская мысль. – 1915. – 25 мая, 12 июня.
  39. ДАК, ф. 18, оп. 1, спр. 1681, арк. 20-20 зв.
  40. Южная копейка. – 1916. – 7 апреля.
  41. ДАКО, ф. 1239, оп. 79, спр. 2, арк. 40-41.
  42. ДАКО, ф. 1239, оп. 79, спр. 7, арк. 2-2 зв.
  43. А. Дикий. Красная свитка. Неизвращенная история Украины-Руси от запорожцев до коммунистов. – М., 2007. – С. 78.
  44. ДАКО, ф. 1239, оп. 79, спр. 7, арк. 11зв. 18-18 зв.
  45. Там само, оп. 7, спр. 307, арк. 113.
  46. Там само, оп. 79, спр. 7, арк. 19, 21.
  47. Там само, оп. 7, спр. 307, арк. 112-113.
  48. Там само, оп. 79, спр. 9, арк. 25 зв.
  49. Там само, спр. 13, арк. 4.
  50. Киевлянин. – 1914. – 5 декабря.
  51. ДАКО, ф. 1239, оп. 7, спр. 307, арк. 61, 79, 81.
  52. Там само, арк. 87-94.
  53. Там само, арк. 110 зв.
  54. Там само, оп. 79, спр. 9, арк. 26.
  55. Там само, арк. 68, 74 зв, 93 зв., 94, 124.
  56. Там само, арк. 45, 51, 56, 59.
  57. Там само, арк. 70-73.
  58. Там само, спр. 34, арк. 1.
  59. Там само, спр. 9, арк. 142 зв.
  60. Там само, спр. 64, арк. 1-3.
  61. Заря. – 1919. – 13 января.
  62. ДАКО, ф. 1239, оп. 79, спр. 86, арк. 21.
  63. Там само, спр. 90, арк. 1зв, 4.
  64. Там само, спр. 91, арк. 9; спр. 95, арк. 1-2.
  65. Там само, спр. 101, арк. 8-15.
  66. Там само, спр. 111, арк. 2.
  67. Там само, спр. 101, арк. 21.
  68. Там само, ф. 1, оп. 230, спр. 300, арк. 132.
  69. Киевлянин. – 1901. – 2 января.
  70. Киевская мысль. 1909. – 28 мая.
  71. ДАКО, ф. 1239, оп. 79, спр. 7, арк. 4.
  72. Там само, спр. 101, арк. 10, 37.
  73. Там само, спр. 39, арк. 5-6.
  74. Там само, спр. 42, арк. 1.
  75. Там само, спр. 115, арк. 1, 12, 17-18, 23.
  76. Там само, ф. Р-3, оп. 2, спр. 147, арк. 10 зв.
  77. Киевский трамвай за 40 лет. – Киев, 1933. – С. 30.
  78. Hoover Institution Archives, Nicolaevsky Collection, Box 202, Folder 6, p. 30.
  79. Пролетарская правда. – 1923. – 17 мая.
  80. Більшовик. – 1923. – 14 вересня.
  81. Більшовик. – 1923. – 28 листопада.
 
Фото Капча