Історія туризму

У результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, (винахід грошей фінікійцями та розвиток торгівлі, що розпочався у 4-му тис. до н. е., можна вважати початком сучасної ери подорожей. Фракійці, також, винайшли писемність та колесо, таму їх можна вважати родоначальниками туристичного бізнесу.), розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з’явилися категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який залишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.

Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Основні потоки паломників йшли з Європи до святої землі (Єрусалим). Виконання віруючими релігійних призначень (поширення своєї релігії), прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організацією прочанства займався Мальтійський орден).

Розвиток культури і мистецтва – скульптури, архітектури, живопису. З’являються шедеври, які прагнуть побачити багато людей. Природно, що з'явилася певна категорія подорожуючих з метою ознайомлення зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови. Так, дворянська молодь подорожувала з метою вивчення іноземні мови, ознайомитися з культурою інших народів та навчитись гарних мане. Дворян можна було побачити у Амстердамі – екологічній столиці світу, у Версалі. Із закінченням середніх віків в епоху ренесансу стають популярними «гранд тури», які були завершальними у курсі виховання та освіти молодого дворянства, що міг тривати декілька років. Молоде дворянство вирушало з Індії, Німеччини… (Лондон – Париж – Мілан)

Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення. Європейці, представники привілейованих класів в середньовіччя подорожували до лікувальних джерел. Однак не дивлячись на різні цілі подорожей, всі туристи об’єктивно розширювали географічні пізнання людини. Детальні описи побачених ними рік, озер, материків та країн залишили Афанасій Нікітін, Марко Поло... Створювались передумови до великих географічних відкриттів кінця 15-другої половини 17 ст., кількість невідомих місці стрімко скорочувалась.

Збільшення частки вільного часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого стихійним і вимушеним.

Види подорожей на цьому етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням водних транспортних засобів; з використанням тварин.

За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розважальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, паломництво, військові походи, морські експедиції.

Незважаючи на розвиток окремих напрямів туризму, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною організацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямованої діяльності.

 

Кінець 18 – поч. 19 ст. – відбувся історичний злам у туризмі, що пов’язаний з промисловою революцією. Одним із поштовхів був винахід парового двигуна у 1807 р. У 1814 р. винайдений пароплав, що дозволяє переміщуватись швидше, на більші відстані та комфортніше.

В Європі прокладають мережу залізниць. Між старим та новим світом здійснюють пасажирські перевезення на пароплавах. Значно зростають пасажиропотоки, що сприяє розвитку туризму.

Із збільшенням кількості подорожуючих виникає необхідність спорудження засобів розміщення (готелів). 1 готель відкрито у знаменитому курорті Баден-Баден, згодом у Швейцарії. Готелі були надзвичайно вишукані та дорогі. З’являється на туристичному ринку французька Рів’єра. Подорожуючими даного періоду переважно були представники аристократії, нового дворянства та