Історія туризму

Розвиток туризму характеризується також появою перших туристичних організацій. 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму. Саме тоді Томас Кук здійснив організовану туристичну подорож в історії туризму для великої кількості людей (до цього туристи подорожували самостійно). У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для 570 членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру та екскурсію. Головною атракцією був сам потяг. Т. Кук переслідував соціальні, а не комерційні цілі. Він перший створив тур продукт. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансово вигідний вид діяльності. Загалом поїздка була настільки вдалою, що у 1845р. Т. Кук організував поїздку до Ліверпулю, а у 1847 р. організував перше туристичне агентство, яке розповсюджувало путівки не мише в Англії, а й за її межами. У 1863р. Кук організував велику подорож англійців до Швейцарії, а у 1868р. – у Північну Америку. Впродовж наступних 20 років в Англії з’являються нові туристичні бюро. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтись у інших Європейських країнах. У 1860 р. у США діяло вже понад 30 тис. миль залізниць. У 1885р. в Англії функціонувало біля 30 миль залізниць. Загалом залізничний транспорт розвивається у багатьох країнах Америки, Європи, Азії. З’являється новий вид транспорту – автомобільний.

Міжнародними центрами туризму стають Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія.

Ефективність роботи туристичних бюро суттєво зросла з розвитком реклами і засобів зв’язку.

Отож, 1841 рік вважається початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

• розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації, відбувається перехід від сільськогосподарського способу виробництва до фабричного, що призводить до розмежування робочого та вільного часу.) ;
• розвиток процесу урбанізації;
• туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були: аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія) ;
• створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).
• поява вихідних днів тижня та відпусток (у Німеччині поява перших відпусток датується1873р.) 
• створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення. Створюються передумови для зародження масового туризму а саме: туризму де бере участь більшість населення (протягом року половина дорослого населення здійснює одну туристичну поїздку).

 

Даний етап пов’язаний з промисловим переворотом. На початку ХХ ст. розвиток туризму був пригальмований І Світовою війною, а також великою економічною депресією 1929-33 рр...

В міжвоєнний період відбулась подія, яка змінила напрям розвитку туризму: до 30-х рр.. у Європі та й у світі загалом туризм був обмеженим явищем та носив елітарний характер тому для подальшого його розвитку мала відбутись переорієнтація на інші категорії населення. Отож, у 1935р. Дуттвайлер, звернув увагу на пересічних громадян та безпосередньо розпочав розробку туристичних подорожей та екскурсій для даної категорії. Виник так званий народний туризм – масові дешеві поїздки, що становили основний турпродукт. За перший рік існування народний туризм мав значний успіх і було організовано 53648 поїздок.

Відбувається становлення соціального туризму метою якого є не прибутки від реалізації поїздок, а повноцінний відпочинок громадян країни. Тягар оплати турпоїздки ж на себе повністю, або частково перебирає країна. Вперше соціальний туризм, як державна доктрина, був запропонований у фашистській Німеччині.

У 1933р. був заснований імперський комітет по туризму, який підпорядковувався міністру народної посвіти і пропаганди, ідеологію якого формував Гітлер.

Характерними рисами ІІІ етапу є:

• існування туризму, як галузі економіки;
• швидке формування туристичної індустрія;
• поява державних та міжнародних туристичних організацій, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;
• розширення географії туристичних подорожей.

ІІ Світова війна паралізувала розвиток туризму, хоча й була потужним поштовхом для подальшого технологічного розвитку. Відбувся прогрес в авіаційному транспорті. У післявоєнний період, коли Європа відновлювалась, створюється велика кількість нових туристичних фірм. У 60-70рр. розвивається масовий організований туризм та кількість туристів постійно зростає. Зростанню популярності туризму сприяє й телебачення.

Важливим показником завершення процесу формування масового туризму є інтенсивність туризму у тій чи іншій країні. Інтенсивність туризму показує, яка частина населення країни щорічно здійснює хоча б одну туристичну поїздку і розраховується як процентне співвідношення між кількістю туристів та загальною кількістю населення країни, або до частини населення старше 14 років. Якщо інтенсивність туризму перевищує 50%, то можна говорити про сформований масовий туризм.

На початку 60-х р. туризм став міжнародною індустрією, про що свідчать дані табл. № 1. Почали з’являтись курорти для місцевих та закордонних гостей. Туристична індустрія почала давати прибутки навіть тим галузям господарства, які безпосередньо не були з нею пов’язані. Створення нової індустрії та поява більшої кількості людей, що мали бажання, вільний час та засоби для подорожування, зумовили швидкий розвиток міжнародного туризму.

Наприкінці ХХ ст.. зростає попит на туристичні послуги серед людей середнього та нижче середнього рівня статку. До цього періоду належить створення транснаціональних компаній.

Табл.. № 1. Розвиток міжнародного туризму. 

Туристичні прибуття облікуються на кордоні під час переїздів, або у місцях зупинок. Служби прикордонного митного контролю ведуть облік показників в’їзного та виїзного туризму: кількість прибуттів і виїздів, за країнами, цілями поїздки, місяцями року… Облік здійснюється на всіх контрольно-пропускних пунктах, в аеропортах, морських портах. У цьому разі основними джерелами інформації про осіб, які подорожують, виїзні, в’їзні чи посадочні картки, а також паспорти та візи. Метод обліку на кордоні застосовується у багатьох країнах: Великій Британії, Греції, Індії, Ірландії, Іспанії, Канаді, США, Франції, Алжирі.

Міжнародний туризм на сьогодні перетворився на потужну світову галузь. Так у 2005р. прибутки від туризму становили 10. 6% ВВП, зайнятість у даній галузі становить 100 млн. осіб, що обслуговують приблизно півмільярда людей на рік, вкладено у розвиток туризму 9. 6% інвестицій.

Сьогодні від туризму певною мірою залежить економіка більш як 125 країн світу.

Прогноз міжнародного туризму до 2020р:

• у 2010р. – 1млрд. 6млн. міжнародних туристичних прибутків;
• 2020 – 1млрд. 560млн. туристичних прибутків. На Європу буде припадати 50%.

До 2020р. ВТО прогнозує зміну туристичних пріоритетів: європейці частіше виїжджатимуть на курорти в інші регіони, і туристичні центри європейського Середземномор’я поступово почнуть переорієнтовуватись на віддалені ринки виїзного туризму, особливо Японії, нових індустріальних країн Азії, а також Північної та Південної Америки. Для приваблення туристів вони будуть намагатись поновити туристичні продукти.

У структурі виїзного туризму у Європі зменшується частка Америки зростає частка периферійних регіонів – Африки, Близького Сходу та Південної Азії.

Щодо внутрішнього туризму, то його дані у десятки разів перевищують показники міжнародного.

10 країн по к-сті прибуттів (млн. прибуттів)

1) Франція – 76; 2) Іспанія – 55. 6; 3) США – 49. 4; 4) Китай – 46. 8;

5) Італія – 36. 5; 6) Великобританія – 30. 0; 7) Мексика – 21. 9;

8) Німеччина -21. 5; 9) Туреччина – 20. 3; 10) Австрія – 20. 0.

10 країн по к-сті постачальників туристів

1) Німеччина (до 2020р- 160 млн., кожна десята міжнародна поїздка у світі належить німцю, з них 90% у Європейському регіоні) ; 2) США; 3) Велика Британія; 4) Японія; 5) Франція, 6) Італія; 7) Нідерланди; 8) Канада; 9) Росія; 10) Китай.

10 країн по к-сті за доходами (млрд.. дол.)

1) США – 81. 7; 2) Іспанія – 47. 9; 3) Франція – 42. 3;

4) ІТАЛІЯ – 35. 4; 5) Великобританія – 30. 4; 6) Китай – 29. 3;

7) Німеччина – 22. 2; 8) Туреччина – 18. 2; 9) Австрія – 15. 5;

10) Австралія – 14. 9.

Отож, 4 етап розвитку туризму характеризується такими рисами:

значне зростання добробуту населення;

збільшення частки вільного часу;

на державному рівні встановлені обов'язкові оплачувані відпустки для працюючих;

активно функціонує та розвивається туристична індустрія, як самостійна складова сфери послуг;

туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

створені та функціонують основні міжнародні туристичні організації;

туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.