Карти для підтримки прийняття рішень при організації економічної діяльності підприємства. Основи підготовки до видання засобами ГІС

притаманні властивості топографічної поверхні (див. Основи топографії, п. 2.5). Ці поверхні можуть бути як реальними, так і абстрактними (поле середніх температур, поле відхилень магнітної стрілки, поле ухилів і ін.).

Для правильності побудови ізоліній необхідно враховувати:

1) особливості відображуваного поля, загальні закономірності його розміщення;

2) зв'язок відображуваного поля з іншими об'єктами і явищами – рельєфом, гідрографічною мережею,

мережею вулиць, забудовою, грунтово-рослинним покривом і т.д.

Інтервал між ізолініями вибирають залежно від масштабу, призначення карти, повноти і детальності вихідних даних. Цей інтервал бажано зберігати постійним. Однак при наявності на картографованій території ділянок з малими і великими перепадами поля виникає потреба застосовання змінних інтервалів. Система ізоліній із змінним інтервалом складає шкалу ізоліній, що міститься в легенді.

На багатоколірних картах проміжки між ізолініями можна фарбувати різними кольорами або одним кольором різної насиченості.

Можливе також пошарове фарбування зі знятими ізолініями.

Спосіб якісного фону

Застосовують:

для підрозділу території на групи однакових у якісному відношенні територій, що виділяють за тими чи іншими природними, економічними, політико-адміністративними ознаками (наприклад, ґрунтові, геологічні, політико-адміністративні та ін. карти);

для індивідуального районування території – її диференціації – на цілісні неповторювані райони за тими чи іншими підставами (промислові, житлові й рекреаційні зони в містах, міські райони з різним ступенем благоустрою та ін.).

Спосіб якісного фону застосовують тільки для тих явищ, які можна чітко розмежувати в просторі. Тут важливо розробити правильну класифікацію території і відбити її в легенді.

Однакові в якісному відношенні території відображаються або одним кольором, або однаковим штрихуванням,

або рівномірно розташованими значками.

Спосіб кількісного фону

Застосовують для підрозділу (диференціації) території за визначеним кількісним показникам (щільність населення, щільність забудови, модуль стоку, густота ярково-балкової мережі, крутість схилів, концентрація забруднюючих речовин т.д.).

Поділ території може бути здійснено двома способами:

1) попередній розподіл території за якими-небудь якісними ознаками – басейнами рік, адміністративними одиницями, зонами обслуговування шкіл, лікарень і т.д. Для кожної виділеної території визначають значення кількісного показника і відносять її до того чи іншого ступеня заздалегідь підібраною відповідним чином шкали;

2) визначення значень кількісного показника в ряді точок, рівномірно розподілених по всій площі карти, наприклад, у вершинах сітки квадратів або рівносторонніх трикутників. Потім по цих точках проводять межі ділянок, віднесених до різних ступенів шкали .

Для цього способу дуже важлива раціональна побудова ступеневої шкали. Відображення окремих ділянок може бути колірним чи штриховим; причому насиченість кольору і густота штрихування повинні відбивати зростання кількісного показника.

Спосіб локалізованих діаграм

Застосовують для відображення різних характеристик постійних, сезонних та інших періодичних явищ, віднесених до якої-небудь точки чи лінії території. Показники можуть бути як конкретні, віднесені до конкретної точки і конкретного часу, так і серені за часом чи по деякій території і віднесені до середньої точки.

Можливі сюжети: річний хід середньодобової температури; розподіл кількості опадів за місяцями; напрямок і сила вітру різних напрямків; хімічний склад води в колодязях та інших джерелах ґрунтових вод; хімічний склад речовин, що викидаються в атмосферу в точках викиду; погодинна інтенсивність транспортного потоку протягом доби на ділянці дороги чи вулиці; погодинне споживання електроенергії або газу протягом доби на електричних підстанціях, газорозподільних пунктах та багато інших.

Діаграми можуть будуватися в прямокутній або полярній системі координат. Вони можуть бути неперервні у вигляді графіка кривої або дискретні у вигляді стовпчиків (прямокутні координати) троянд (полярні координати).

Точковий спосіб

Застосовують для картографування масових розосереджених явищ.

Визначена кількість об'єктів (одиниць) явища, яке треба показати на карті, позначають у вигляді залитого кружальця (точки). Кожна точка розташовується там, де дане явище має місце. Таким чином згруповання і розсіювання точок дадуть нам наочну картину поширення цього явища по території.

Показники можуть бути як абсолютні, так і відносні.

Можливі сюжети: розміщення цінних природних об'єктів; розміщення пам'ятників історії і культури, у т.ч. меморіальних таблиць; розміщення точок викиду забруднюючих речовин в атмосферу; розміщення точок викиду забруднених стічних вод у басейні ріки; розміщення екологічно шкідливих виробництв; розміщення випадків захворюваності конкретною хворобою; відображення криміногенної ситуації й ін.

Для представлення різних явищ можна використовувати точки різного кольору. Можливо також використання точок різної величини.

Спосіб ареалів

Ареал – область поширення на земній поверхні якого-небудь явища, наприклад, територія поширення визначеного виду рослин чи тварин; забруднення ґрунту; забруднення повітряного басейну; забруднення водойми; територія обмеженого природокористування; ділянки стихійної рекреації та ін.

Ареали можуть бути:

1) абсолютні, поза якими дане явище не зустрічається зовсім;

2) відносні охоплюють територію, де дане явище має визначену властивість або його інтенсивність вище деякого порога.

На відміну від якісного фону ареали, що відповідають різним явищам, МОЖУТЬ ПЕРЕКРИВАТИСЯ.

 Способи передачі ареалів:

1. Для ареалів, що мають чітку границю:

- обмеження суцільною або пунктирною лінією визначеного малюнку;

- фарбуванням;

- штрихуванням.

2. Для ареалів, границя яких може бути зазначена лише схематично:

розміщенням в його межах штрихових значків;

написом, розкинутим в межах ареалу.

Спосіб знаків руху

Служить для показу різних просторових переміщень,