+3 8(066) 185-39-18
fоб'єктів і пов'язаних з ними записів з табличних баз даних є однієї з найбільш поширених функцій ГІС. При побудові картодіаграми пов'язана з об'єктом інформація візуалізується у вигляді картографічних знаків, що відбивають якісні або кількісні характеристики кожного об'єкта. Процедура побудови тематичної карти або картодіаграми звичайно реалізована у вигляді спеціального програмного модуля, виклик якого здійснюється за
допомогою спеціального пункту меню. У більшості програмних продуктів ГІС реалізована побудова декількох типів карт за тематичними шаблонами.
Користувач має можливість вибрати тип створюваної карти, вибрати з атрибутивної бази дані характеристики,
за якими буде будуватися карта, вибрати стиль оформлення карти (колір, тип символу та ін.).
Атрибутивна інформація, на основі якої будується карта (одне чи кілька полів бази даних), називається тематичною змінною. Як тематична змінна може використовуватися вираз, що обчислює нове значення на підставі значень одного чи кількох полів з використанням математичних, логічних і просторових операторів або функцій [3].
У більшості програмних ГІС-пакетів доступні такі тематичні шаблони:
- ранжовані діапазони;
- стовпчасті картодіаграми;
- кругові картодіаграми;
- ранжовані символи;
- точки з заданими вагами;
- індивідуальні значення.
Шаблон «Ранжовані діапазони» («Градуйовані кольори») відображає одну тематичну змінну у вигляді розбитого на визначені діапазони набору числових значень обраної змінної (наприклад, чисельності населення по країнах світу). Кількість і межі діапазонів установлюються користувачем, виходячи з поставленого завдання. У той самий час кількість діапазонів істотно впливає на сприйняття карти і можливість проведення аналізу взагалі. Велика кількість діапазонів (понад 10) утруднює загальне сприйняття карти, колірне розходження між сусідніми діапазонами може бути занадто малим. Мала кількість діапазонів (менше 5-4) значною мірою узагальнює значення між сусідніми діапазонами, багато окремих груп значень можуть бути нівельованими. Найбільш часто рекомендується використовувати 5-7 діапазонів.
Залежно від призначення карти для визначення меж діапазонів можуть бути використані різні методи розбиття вибірки числових даних на діапазони. У більшості ГІС-пакетів доступні такі методи поділу усієї вибірки значень картографованої тематичної змінної на діапазони (за кількістю або розмом діапазонів).
Метод рівної кількості значень (Equal Count) — у кожний діапазон входить рівна кількість записів з табличної бази даних. Якщо число записів не кратне кількості діапазонів, спірні записи визначаються в той діапазон, до якого ближче значення запису.
Метод рівних інтервалів (Equal Ranges) — кожний діапазон має приблизно рівну різницю між верхнім і нижнім значеннями діапазону (рис. 6.4).
Метод природного розбиття (Natural Break) — діапазони створюються на основі розривів між групами близьких числових значень.
Метод розбиття з використанням середньоквадратичного відхилення (Standard Deviation) — середина середнього діапазону відповідає середньому значенню усієї вибірки значень; верхній діапазон містить значення, що перевищують суму середнього і середньоквадратичного відхилення; нижній діапазон містить значення, що не перевищують різниці середнього і середньоквадратичного відхилення.
Метод ручного розбиття (Custom) — довільно встановлювані користувачем верхні і нижні межі діапазонів.
Кожному діапазону присвоюється визначена графічна змінна залежно від типу картографічного об'єкта (точка, лінія або полігон). Графічні характеристики (тип, колір і розмір символу; колір, тип і товщина лінії; заповнення і колір полігона) вибираються з відповідних бібліотек, так само користувачу може бути запропонована деяка кількість готових шаблонів оформлення карти.
Різні діаграми є найбільш поширеним способом візуалізації числових даних, показуючи кількісні розбіжності або вагові внески в загальну суму числових значень. За наявності в базі даних однотипних числових значень, що характеризують більш загальну тематичну характеристику (наприклад, чисельність вікових або національних груп у загальному населенні країни), стає можливою побудова відповідних картодіаграм.
Шаблон «Стовпчаста картодіаграма» відображає кілька однотипних тематичних змінних. Кожна змінна відображається у вигляді ранжованого стовпця в діаграмі, що дозволяє візуально порівнювати числові значення різних змінних. При виборі групи змінних слід враховувати порівнянність числових значень (відсотки, частки, абсолютні значення).
Для екранного подання можуть бути задані параметри стовпців: висота залежно від відображуваного значення, ширина стовпця, колір або штрихове заповнення. Може використовуватися різне розміщення стовпців (поруч або накладення зверху, нахил уліво чи вправо, різні варіанти прив'язування до центра базового об'єкта). Так само задаються пояснювальні заголовки і підписи стовпців.
Шаблон «Кругова картодіаграма» також відображає кілька тематичних змінних. Кожна змінна відображається у вигляді ранжованого кругового сектора в діаграмі, що дозволяє візуально порівнювати числові значення різних змінних. При виборі групизмінних необхідно враховувати порівнянність числових значень (відсотки, частки, абсолютні значення).
При оформленні зовнішнього вигляду кругових картодіаграм використовуються такі настроювання: встановлення залежності діаметра значка картодіаграми від сумарного числового значення окремих сегментів або встановлення рівного розміру для всіх значків, застосування напівкруглої діаграми. Установлюється колір для сегментів картодіаграми, основні підписи і підписи сегментів. Так само визначаються прив'язування картодіаграми до центра базового об'єкта, кут початку першого сегмента та ін.
Шаблон «Ранжовані символи» відображає одну тематичну змінну у вигляді символів, розмір чи колір яких пропорційний абсолютним числовим значенням картографованого атрибута. Задається розмір (колір) символу для мінімальних і максимальних (іноді і для декількох фіксованих проміжних) значень атрибута. Зовнішній вигляд значків береться з бібліотек точкових символів.
Шаблон «Точки із заданими вагами» відображає одну тематичну змінну у вигляді поля точок, де кожна точка відповідає певному числовому значенню (наприклад, одна точка відповідає одному мільйону чоловік при картографуванні чисельності населення країн світу). Звичайно цей шаблон використовується для полігонів; загальна кількість точок, виведених у межах полігона, пропорційна величині відображуваного значення змінної.
Шаблон «Індивідуальні значення» відображає одну тематичну змінну, величина числових значень не враховується. Кожен об'єкт на карті одержує індивідуальне графічне відображення (символ, колір або штрихування полігона), основна увага приділяється підкресленню візуальних розбіжностей між об'єктами. Цей шаблон використовується, як правило, для створення карт адміністративних одиниць (країн, провінцій, районів та ін.) За необхідності графічні змінні кожного об'єкта можуть редагуватися користувачем вручну
10.4. Особливості використання карт при еколого-економічному моделюванні засобами ГІС
Вся інформація - бази даних - можуть бути представлені в трьох форматах: растровому, векторному та змішаному. У результаті використання її в автоматизованому режимі виникло таке поняття, як картографічні банки даних (КБД). Їх структура досить складна, але в них обов'язково входять автоматизовані системи обробки даних, бази даних та системи управління, пакети прикладних програм для вирішення конкретних тематичних завдань та ін Вся інформація, яка збирається для створення карти, розміщується в базах даних - це фактично цифрова геоінформаційна модель об'єкта досліджень. Коли КБД створений, обробка інформації може відбуватися двома шляхами. Перший - переробка даних, що подаються в числовій формі в похідні, що також мають числову форму - не вимагають візуалізації результату. Інакше відбувається другий шлях - переробка числових даних в графічну форму карти. Складність полягає в тому, що необхідно враховувати весь різноманітний комплекс явищ, взаємозв'язків між ними і всередині них. Для виконання такої ж роботи в експертну систему входить: база фактів, що містить опис властивостей об'єктів соціально-економічної карти, значень факторів генералізації і етапу складання; база правил, яка містить основні закономірності складання; блок логічного висновку, який здійснює підбір адекватних ситуацій правил складання і забезпечує їх виконання; блок діалогу з користувачем, який дозволяє картографові в процесі роботи доповнювати і виправляти зміст правил та дає по його запиту пояснення по ходу логічного висновку про причини складання того чи іншого об'єкту.
У результаті використання вищевказаних блоків експертна система дозволяє проводити складання карт автоматизованим способом, але під постійним контролем фахівця-картографа. Різке збільшення обсягів моніторингової інформації, особливо екологічної, дасть плановане в майбутньому приєднання України до міжнародних проектів ГІС, а також створення ГІС аналогічної тематики і всередині країни.
Відносно даних дистанційного зондування, то значення та роль аерокосмічних джерел в соціально-економічному картографуванні постійно розширюється, особливо в умовах розвитку і вдосконалення цифрових методів фотограмметрії та автоматизації тематичного дешифрування. Для створення соціально-економічних карт найчастіше використовуються сканерний і фотографічні космічні зображення. Матеріали аерозйомки залучаються помітно рідше, перш за все при створенні великомасштабних карт. Хоча в основному застосовуються знімки у видимій частині спектру, постійно зростає роль радіометричних і теплових знімків. Це пояснюється тим, що матеріали зйомки в радіодіапазонах не залежить від погоди, що дозволяє використовувати їх для картографування територій, закритих хмарністю. Матеріали теплової зйомки особливо контрастно виділяють місця зі змінами режиму тепла і вологи, їх можна використовувати для зйомки в нічний час. Кожен спосіб отримання аеро-і космічних зображень має свої особливості. Приміром, космічні фотографії мають роздільну здатність на місцевості до 5 метрів, але їх отримання менш оперативно, ніж сканерних зображень.
Дозвіл сканерних зображень, одержуваних, наприклад, із супутників СПОТ і Ландсат, помітно нижче, але зате їх регулярне отримання дозволяє використовувати для моніторингу природних і соціально-економічних територіальних утворень. У цілому для дешифрування соціально-економічних об'єктів (наприклад, промислових вузлів, електростанцій, транспортної мережі тощо) більш інформативними є зображення з високою роздільною здатністю, але їх використання для картографування великих територій ускладнюється величезною